1. Потреби держави у першій половині ХІХ ст. викликали необхідність подальшого вивчення і контролю соціально-економічних процесів, що відбувалися в суспільстві. Якщо до того статистичні дані збиралися уривками, без усякої системи та послідовності, то в цей час для їх збирання було запроваджено спеціальні установи. Традиційно початок адміністративної статистики в Російській імперії і збору статистичних даних безпосередньо з губерній відносять до 1802 р., коли, визнаючи крайню необхідність статистики для державних цілей, В.Кочубей наказав губернаторам, циркуляром від 19 вересня 1802 р., подавати до міністерства різноманітні відомості. Виникнення комітетів у 1835 р. було продовженням цієї політики. В губерніях збір статистичних даних сприяв діяльності істориків – аматорів, розробці краєзнавчих тем та їх популяризації. Розуміння статистики як науки, що вивчає дуже широкий спектр суспільних проблем, дозволяло відносити до розряду статистичних робіт в тій чи іншій мірі досліджування з географії, історії, археології, етнографії. Для багатьох дослідників статистика була насамперед методом вивчення можливим в будь-якій гуманітарній дисципліні. Тому багато робіт того часу носять назву “статистичні описи”, “історико-статистичні нариси”. Це й пояснює, що статистичні публікації у той час стали найбільшою групою краєзнавчих матеріалів на сторінках періодичних видань. 2. Протягом дореформеного часу були виявлені дефекти статистичних робіт і встановлення шляхів перебудови цієї системи. В цей же час відбулося накопичення досвіду великих статистичних обстежень у різних галузях суспільного і економічного життя, практичне засвоєння методів статистичного спостереження, популяризація статистичних знань серед широких кіл населення; почалась критика описової школи, були започатковані нові напрямки, зокрема трактування статистики як окремої науки про суспільство та як засобу соціального пізнання, який не є окремою наукою (Д.Журавський, О.Заблоцький, Д.Мілютін). 3. Спроба створення місцевих статистичних комітетів на Одещині мала стати однією з ланок уряду Російської імперії для більш ефективного збирання статистичних даних. Але, на жаль, заснування цих комітетів у 1835 р. залишилося лише спробою, через їх бездіяльність. Взагалі восьмирічне існування південноукраїнських комітетів не принесло уряду тієї користі, яку він сподівався отримати. 4. Хоча перший досвід організації місцевих статистичних установ виявився невдалим, становлення адміністративної статистики в країні продовжувалося. Проте необхідність для держави подібних установ була очевидною. Цей чинник, а також існування, хоча б і формальне, статистичних установ в регіоні стали своєрідним підготовчим періодом для виникнення у 1843 р. реально діючого Головного статистичного комітету Новоросійського краю. 5. Виникнення ГСКНК для координування роботи декількох комітетів дозволяє говорити про нього, як про унікальний комітет на півдні України. Виникнення цього комітету стало можливим завдяки обставинам, що склалися у другій чверті XIX ст. на півдні України. Це, крім економічного розвитку, що викликав необхідність мати точну інформацію, ще й увага та підтримка як з боку місцевого, так і з боку столичного керівництва. Про унікальність цього комітету дозволяє говорити не тільки те, що він мав координувати роботу інших комітетів, а й те, що тут, на півдні України, питання про неприйнятність старих методів в організації статистичних досліджень було піднято ще в 40-х рр. ХІХ ст., що на 20 років раніше, ніж на решті території Російської імперії. Якщо заснування комітету стало можливим завдяки адміністративній підтримці генерал-губернатора М.Воронцова, то продуктивна діяльність стала реальною тільки завдяки особі редактора комітету А.Скальковського. 6. Пореформена статистика позначилась значним кроком у вдосконаленні системи адміністративної статистики, організації статистичних робіт на місцях губернськими статистичними комітетами, науковою роботою ЦСК, зокрема великим обсягом видавничої діяльності. Відбулася еволюція самого поняття “статистика” у напрямку від описовості до пізнавальної функції, далі крізь розуміння статистики як політичної науки та виділення її у окрему суспільну науку, а також надання їй значення одного з методів дослідження суспільства у багатьох його проявах. 7. Основними результатами діяльності статистичних комітетів після реформування, згідно з новим “Положением” 1860 р., можна назвати, по-перше – формування проблематики краєзнавчих досліджень. Розповсюджуючи анкети центральних товариств з історії, археології, етнографії краю та збираючи на них відповіді, комітети сприяли розширенню зацікавленості до такого роду тем у місцевих мешканців. По – друге, відбулося створення громадського активу комітетів з аматорів історії в краї. Третім важливим результатом став досвід публікацій досліджень на сторінках неофіційного відділу “Губернских ведомостей”, в “Трудах” або “Записках”, видання яких було обов’язковим для всіх комітетів. 8. Варто відзначити, що доробок членів статистичних комітетів, без сумніву, зберіг значення як цінне джерело і до сьогодні. Він і в наш час привертає увагу і використовується багатьма авторами, зокрема, для висвітлення розвитку сільського господарства, торгівлі та промисловості, транспорту, динаміки чисельності міського населення та етно-соціального складу тощо. |
