Анотація до роботи:

Чванкін С.А. Добровільне представництво у цивільному процесі України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Одеська національна юридична академія, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних питань правового регулювання добровільного представництва у цивільному процесі України.

Проаналізовано основні ознаки та цілі представництва у цивільному процесі. Визначено поняття та удосконалено класифікацію видів представництва у цивільному процесі.

Виокремлено характерні ознаки добровільного представництва та проаналізовано порядок оформлення повноважень добровільного представника. Здійснено розмежування інституту представництва у цивільному процесі з іншими суміжними цивільно-процесуальними та цивільними інститутами, зокрема з представництвом у цивільному праві, з участю органів та осіб, яким законом надане право захищати інтереси інших осіб, з участю у процесі особи, що надає правову допомогу у відповідності до ст. 56 ЦПК України, з участю у процесі помічника особи, яка обирається у відповідності до ст. 78 ЦК України тощо.

Проаналізовано особливості здійснення окремих видів добровільного представництва у цивільному процесі.

Визначено основні напрямки удосконалення цивільно-процесуального законодавства щодо регулювання добровільного представництва.

У Висновках узагальнено теоретичні та практичні результати, отримані автором у ході дослідження, основними з яких є:

1. Добровільне представництво у цивільному процесі – діяльність, що відбувається в межах правовідношення між представником та судом, однієї особи (представника), що обирається за власним волевиявленням особи, яку представляють, від імені та в інтересах іншої особи, у межах наявних у неї повноважень, з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів у суді особи, яку представляють, і надання допомоги суду у встановленні дійсних прав і обов’язків сторін та інших осіб, що беруть участь у справі.

2. Добровільне процесуальне представництво можна класифікувати, наприклад, за підставами: договірне та громадське; за суб’єктами, що його здійснюють: представництво адвокатами; юрисконсультами й іншими працівниками юридичних осіб – по справах цих осіб; представниками об’єднань громадян та інших організацій, яким законом надано право представляти права та інтереси своїх членів – по справах їх членів; представниками осіб, яким надане право захищати права та інтереси інших осіб; одним із співучасників за дорученням іншого співучасника; іншими представниками за довіреністю, а також в залежності від професійності представника: професійне, що здійснюють адвокати, юрисконсульти та інші представники-юристи та непрофесійне, яке здійснюють всі інші представники за довіреністю.

3. На підставі дослідження добровільного представництва у цивільному процесі сформульовано такі пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавчих актів України:

1. ч. 3 ст. 26 ЦПК України викласти у такій редакції: «У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та їх представники»;

2. ч. 3. ст. 32 ЦПК України викласти у такій редакції: «Співучасники можуть доручити вести справу одному із співучасників, якщо він підпадає під ознаки осіб, які можуть бути представниками, відповідно до ст. 40 цього Кодексу»;

3. ч. 1 ст. 38 ЦПК України викласти у такій редакції: «Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) та у справах наказного провадження можуть брати участь у цивільній справі особисто або/ та через представників. Одну особу в процесі можуть представляти декілька представників. У разі зловживання з боку представників процесуальними правами з метою затягування процесу суд може обмежити кількість представників»;

4. ч. 3 ст. 38 ЦПК України викласти у такій редакції: «Справи юридичних осіб ведуть їх учасники у випадках, передбачених законом; їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, статутом чи положенням, які підтверджуються документами, що посвідчують статус учасника юридичної особи, службове становище її керівника або їх представники»;

5. необхідно вилучити з тексту ч. 1 ст. 40 ЦПК України вказівку на вік представника та викласти її у такій редакції : «Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу;

6. ч. 2 ст. 41 ЦПК України викласти у такій редакції: « Судді, слідчі державних органів, що виконують функції досудового слідства, прокурори не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють як представники відповідного органу, що є стороною або третьою особою у справі, чи як законні представники»;

7. п. 2 ч. 1 ст. 42 ЦПК викласти у такій редакції: «...довіреністю юридичної особи», тобто вилучити з тексту слова: «або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника», оскільки керівник юридичної особи не є її представником;

8. ч. 2 ст. 42 ЦПК України викласти у такій редакції: «Довіреність від імені особи, яку представляють, повинна бути посвідчена нотаріально або за правилами ч. 4 ст. 245 та ст. 246 ЦК України»;

9. 
   ч. 3 ст. 42 ЦПК України виключити;

10. змінити редакцію ч. 1 ст. 44 ЦПК України та викласти аналогічно ст. 115 ЦПК УРСР 1963 року;

11. ч. 1 ст. 45 ЦПК України доповнити у такий спосіб: «...особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб на їх прохання, або державних чи суспільних інтересів...»;

12. доповнити Закон України «Про адвокатуру» статтею такого змісту: «Особа, яка уклала з приватним адвокатом чи адвокатським об’єднанням договір про надання юридичних послуг, договір доручення має право вимагати від контрагента за договором повного відшкодування завданих збитків у таких випадках: при помилковій оцінці суті справи, при відкритті провадження по справі; при неналежному виконанні зобов’язань, що випливають з мовчазної згоди у процесі, який розпочався, чи неналежному виконанні обов’язків із надання допомоги під час процесу; при неправильній підготовці документів, якщо не додержується правил обережності та обачності, які є необхідними для захисту інтересів довірителя»;

13. п. 17 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їхні права і гарантії діяльності» викласти у такому вигляді: «...представництво інтересів працівників підприємства-боржника у ході процедури банкрутства за їх дорученням»;

14. замінити у нормативно-правових актах України термін «представництво прокурором» на термін «правозаступництво прокурором»;

15. виключити ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства України.

Публікації автора:

1. Чванкін С.А. Види судового представництва. Чи є громадське представництво? //Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – 2004. – Вип. 22. – С. 572-576.

2. Чванкін С.А. Юридична природа представницької функції органів прокуратури за перспективним законодавством //Часопис Київського університету права. – 2005. – Вип. 3. – С. 129-133.

3. Чванкін С.А. Юридична природа представництва в цивільному процесі України //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 3. – С. 194-199.