У висновках містяться теоретичні узагальнення й нові вирішення тих завдань, які були поставлені при узагальненні правових особливостей сучасного стану регулювання купівлі-продажу, у межах конкретних держав та в межах міжнародного торгового обороту. При цьому автор дійшов важливого висновку, що сфера державного регулювання купівлі-продажу дедалі більше звужується, поступаючись місцем міжнародному регулюванню. Інакше кажучи, звужується дія внутрішньодержавного права на користь міжнародного. Але автор виходив із завдань, що поставлені в Постанові Кабінету Міністрів України "Програма розвитку юридичної освіти на період до 2005 року" від 10 квітня 2001 року № 334, і вони зводяться до такого: Договір купівлі-продажу так і залишається основним, якщо не головним інструментом, регулюючим обмін в сучасному суспільстві. Усі останні форми обміну, міни, дарування та ін. є лише модифікацією купівлі-продажу, і не випадково в деяких із них застосовуються норми купівлі-продажу (міни). Дослідження показало, що форми договору купівлі-продажу значно розширились. Але незважаючи на це, основні правила купівлі-продажу залишаються незмінними. Йдеться про момент переходу права власності, поняття передачі майна, предмет договору та ін. Автор вважає, що актуальною залишається проблема гармонізації українського законодавства з європейським та з міжнародним правом, а також гармонізація національного законодавства з міжнародним правом. Автор гадає, що проведене дослідження привело до передумов для виконання цього завдання. Український правозастосовувач отримав необхідну теоретичну підтримку у сфері освоєння та теоретичної розробки міжнародних основ права власності та його переходу від однієї особи до іншої, розробки видів та форм договору купівлі-продажу, з'ясування структури купівлі-продажу та її договірного оформлення. Автор також вважає, що в результаті проведеної в Україні ринкової перебудови укладення договору купівлі-продажу вийшло за межі державного регулювання так само, як це було в період директивного планування, а нині ґрунтується на принципі свободи волевиявлення сторін. Разом з тим для досягнення цілей, поставлених в Постанові Кабміну від 10 квітня 2001 року, у тому числі гармонізації українського та європейського законодавства, необхідна тривала та старанна підготовка. Це стосується реалізації тих вимог, що застосовуються при розгляді суперечок, які виходять із договорів купівлі-продажу. У новому Цивільному кодексі України 2003 року появилися поняття, невідомі нашому цивільному законодавству та поведінці суб'єктів цивільних правовідносин. Йдеться про совість, порядність, здоровий глузд, на підставі яких мають будуватися цивільні правовідносини. До цього ще не готові
учасники правовідносин, але, на думку автора, до цього не готові і правозастосовувачі, тобто судді. Таким чином, такі поняття, насамперед, потрібно в них виховувати та культивувати.
Автор пропонує заходи з удосконалення українського законодавства у сфері купівлі-продажу, зокрема стосовно ст. 705, ч. З ст. 707 ЦК України, доповнення ст. 693 ЦК пунктом 4 і низку інших. |
