У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми цивільно-правового регулювання відносин, які виникають у сфері морського агентування, а також підходи до закріплення цих відносин у рамках договору морського агентування та в законодавстві України. У даних висновках автором сформульовано найбільш суттєві положення і пропозиції, отримані за результатами дисертаційного дослідження, а саме: 1. Поява агентування, а згодом і морського агентування, зумовлена: 1) розвитком розподілу праці; 2) появою представництва і розвитком законодавства; 3) ускладненням послуг, які надаються, різноманітних за своїм характером та які включають юридичні і фактичні дії; 4) необхідністю найму спеціального суб'єкта, який діє на користь судновласника в морському порту; 5) появою низки економічних передумов, пов'язаних із розвитком міжнародної торгівлі та морського торговельного судноплавства; 6) потребою в безпеці морського судноплавства; 7) необхідністю вступу сторін у юридично оформлені правовідносини. Необхідність розробки інституту морського агентування в Україні пов'язана з її статусом морської держави і високою рентабельністю цієї підприємницької діяльності. 2. Договір морського агентування є одним із способів оформлення представництва. Представництво в морському агентуванні має специфічний характер, який виражається у тому, що у правовідносинах, в яких одна особа (морський агент) зобов'язана здійснити юридичні дії (зокрема, вчинити правочин) від імені іншої сторони, яку вона представляє, вона ж зобов'язана здійснити і фактичні дії, які спрямовані на забезпечення здійснення юридичних дій. 3. Договір морського агентування відноситься до комплексних договорів, які характеризуються тим, що норми, які регулюють такий договір, є нормами різної галузевої приналежності. 4. Договір морського агентування застосовується в більш широкій сфері відносин, ніж найближчі до нього за змістом договори (зокрема, договори доручення, комісії, транспортного експедирування та комерційного посередництва). Пояснюється це тим, що предметом аналізованого договору можуть бути не тільки дії, пов'язані з наданням послуг, які викликають юридичні наслідки для третіх осіб, але й інші дії, які таких наслідків не викликають. Водночас сфера його застосування обмежується рамками здійснення торговельного мореплавства і морського агентування. 5. Визначено правову категорію “досвід морського агента”, під яким слід розуміти конфіденційний спосіб (техніку) застосування знань, навиків і ділових секретів комерційного, фінансового, управлінського і технічного характеру, не доступних широкій громадськості й отриманих у процесі здійснення підприємницької діяльності, завдяки якому морський агент належним чином виконує обслуговування судновласника в порту або іншому районі. 6. Укладення договору морського агентування має ряд особливостей, які відображають специфіку торговельного мореплавства. При цьому існує два способи встановлення правовідносин між морським агентом і судновласником: шляхом номінації морського агента, що є характерним для торговельного мореплавства, зокрема при обслуговуванні трампових суден, та шляхом звичайного укладення договору морського агентування згідно з ЦК України. Вибір цього способу залежить від волевиявлення його учасників, від форми експлуатації морського флоту (лінійне або трампове судноплавство) і від передбачуваної тривалості дії договору. 7. При укладенні договору морського агентування шляхом номінації, всі істотні умови договору, необхідні для процесу укладання, містяться у двох документах: проформі дисбурсментського рахунку зі сторони морського агента та у самій номінації (як документа) зі сторони судновласника. 8. У випадках, коли для реалізації морським агентом своїх обов'язків за договором морського агентування необхідна оперативна участь іншої особи і передача повноважень агента не суперечить умовам цього договору, морський агент має право укладати договори морського субагентування з іншими особами, залишаючись при цьому відповідальним за дії морського субагента перед судновласником. 9. Дисбурсментський рахунок є основним документом, який підтверджує підстави для отримання агентом від судновласника зборів і видатків по судну, а його складання і передача судновласнику є завершальним етапом у комерційній і фінансовій діяльності, спрямованій на виконання конкретного договору морського агентування зі сторони морського агента, динаміку якої можна простежити при перевірці зазначеного рахунку. 10. Відшкодування збитків морського агента та забезпечення належного виконання договору морського агентування можливе шляхом примусу зобов'язаного судновласника через затримання і подальший арешт його вантажу або судна (що належить йому, або знаходиться у нього у фрахті). Отже, затримання судна і вантажу – це спосіб забезпечення вимог майнового характеру (що витікають, зокрема, із порушення договірних зобов’язань), який застосовується внаслідок пред'явлення морської вимоги зацікавленою стороною і виникає за розпорядженням адміністративної влади порту, а також має непередбачуваний характер. Відносно договору морського агентування затримання судна і вантажу використовується як спосіб забезпечення належного виконання цього зобов’язання. Специфічна сутність затримання полягає у тому, що цивільно-правову вимогу про забезпечення зобов’язання пред’являє одна особа, а саме забезпечення здійснює інша особа, яка наділена владними повноваженнями, а отже, кредитор не володіє самостійним правом на затримання судна або вантажу. 11. Для вдосконалення механізму законодавчого (цивільно-правового) врегулювання відносин за договором морського агентування в КТМ України необхідно внести відповідні зміни і доповнення, зокрема пов’язані з поняттям договору морського агентування, визначенням його форми та змісту, а також підставами виникнення відповідальності сторін за договором та припинення договору, підставами для виникнення морського субагентування тощо. |
