Анотація до роботи:

Гнатишин Й.П. Доходи і видатки сільського населення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК. – Державний агроекологічний університет, м. Житомир, 2004.

У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні засади дослідження доходів і видатків сільського населення. Визначено систему показників, які характеризують рівень та динаміку грошових і сукупних доходів домогосподарств. Досліджено основні складові соціально-економічного механізму формування доходів і видатків сільського населення. Проведено оцінку сучасного рівня доходів і видатків сільського населення на основі аналізу даних статистики домогосподарств. Визначено основні чинники, які впливають на рівень доходів населення в умовах перехідної економіки. Досліджено взаємозв’язок між величиною доходів населення та розвитком сільськогосподарського виробництва, насамперед особистих селянських господарств. Визначено вплив рівня доходів та витрат населення на ефективність функціонування АПК. Обґрунтовано основні напрями забезпечення комплексного розвитку сільських територій, покращання зайнятості сільського населення, розвитку соціальної інфраструктури. Розроблено пропозиції з удосконалення пенсійного забезпечення сільських жителів. Обґрунтовано перспективні параметри доходів сільських домогосподарств, при яких забезпечується достатній рівень життя та зростання їх платоспроможності. Окреслено основні напрями вдосконалення соціально-економічного механізму формування перспективного рівня доходів сільського населення.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило виробити науково обґрунтовані положення щодо вдосконалення соціально-економічного механізму формування доходів сільського населення та здійснення витрат. Результати роботи дають підстави для таких висновків і пропозицій:

1. Під доходом розуміється максимальна кількість засобів споживання, які домогосподарство чи індивід можуть витратити при умові, що капітальна вартість майбутніх поступлень залишиться на попередньому рівні. Доходи класифікують на первинні, соціальні трансферти, пенсії, приватні трансферти, інші грошові доходи. Відтворення доходів населення є складовою частиною процесу суспільного відтворення. Його стадіями є утворення, первинний розподіл і формування наявних та кінцевих доходів та їх використання на кінцеве споживання та нагромадження. Дослідження доходів і видатків сільського населення дозволяє провести аналіз їх динаміки, рівня і складу; вивчити диференціацію доходів та споживання; визначити взаємозв’язок доходів домогосподарств та їх споживання, їх вплив на ефективність виробництва та інші соціально-економічні показники; провести аналіз платоспроможності населення як похідної величини від рівня доходів домогосподарств.

2. В умовах перехідної економіки основними факторами нерівності домогосподарств за величиною сукупних та грошових доходів є відмінності в індивідуальних здібностях; первісний добробут домогосподарств та їхні інвестиційні можливості; диференціація в оплаті кваліфікованої та некваліфікованої праці; демографічні особливості та мобільність домогосподарств; розвиток системи соціального захисту; попит на кваліфіковану працю; нерівність між міським та сільським населенням; особливості приватизації підприємств; лібералізація цін, зарплати, торгівлі та ринку; лібералізація фінансових ринків; заробітки в тіньовій економіці; податкова реформа; реформа системи соціального захисту; нерівність в оплаті праці за галузями та регіонами; розширення території бідності. Сукупність цих чинників утворює соціально-економічний механізм формування величини доходів домогосподарств та їх диференціацію.

3. Впродовж 1999-2002 рр. в грошові доходи населення Львівської області в номінальному вираженні неухильно зростали. Якщо в 1999 р. їхня величина в середньому за місяць з розрахунку на одну особу становила 107,13 грн., то в 2002 р. – 195,47 грн., тобто на 82,5% більше. При цьому споживчі грошові витрати домогосподарств зростали значно нижчими темпами, ніж неспоживчі – на 75,7%. Серед споживчих витрат випереджаючими темпами зростали витрати на придбання непродовольчих товарів. Темпи ж зростання грошових витрат на придбання продовольчих товарів та послуг були значно нижчими. Темпи зростання показника середньодушових грошових витрат в міських та сільських домогосподарствах практично співпадали. Однак по окремих елементах витрат такого співпадання не спостерігається. Зокрема, споживчі грошові витрати міських домогосподарств збільшилися на 81,1%, а сільських домогосподарств – на 68,1%. Темпи зростання неспоживчих грошових витрат населення в сільській місцевості були значно вищими, ніж у містах. Особливо зросли витрати на ведення особистого підсобного господарства.

4. Реальні сукупні ресурси сільських домогосподарств (з розрахунку на одну особу в місяць) протягом 1999-2002 рр. зросли на 13,3%, а реальні сукупні витрати зменшилися на 0,8%. За цей час реальні грошові доходи зросли на 53,0%, а реальні грошові витрати – на 11,3%. Таким чином, сільське населення в 2002 р. провадило значно економніший спосіб життя в порівнянні з 1999 р. При досить помітному зростанні сукупних доходів свої сукупні витрати воно не збільшило, лише частина зростаючих грошових доходів була потрачена на задоволення різноманітних потреб.

5. В умовах соціально-економічної кризи реальним завданням, яке слід послідовно реалізовувати, є забезпечення мінімального рівня доходів сільським жителям. Таким мінімальним доходом слід вважати прожитковий мінімум, розрахований на основі норм споживання продовольчих та непродовольчих товарів і послуг. Наближені розрахунки, проведені на початок 2003 р., показали, що при тодішньому рівні цін прожитковий мінімум на одну особу становив у середньому 400 грн. у місяць. При проведенні прогнозних величин доходів сільського населення було враховано, що відмітною рисою сучасного суспільства є диференціація доходів. Доходи 10% найбагатших сільських сімей повинні бути більшими від 10% доходів найбідніших сімей в 3 рази. Розподіл доходів 80% інших сімей повинен бути нормальним. При таких умовах розрахунковий місячний доход на одну особу повинен становити 810 грн. Це той орієнтир, на який повинна спрямовуватися соціально-економічна політика уряду. Такі доходи сільських жителів є передумовою їх включення в ринковий процес, пожвавлення агропродовольчого ринку та ринків промислових товарів, розвиток соціальної інфраструктури села, зростання інвестицій, відновлення інноваційного шляху розвитку АПК та всієї економіки, припинення потужного потоку трудової міграції у країни далекого та близького зарубіжжя. Ідеальним варіантом було б отримання сільським населенням таких доходів виключно у грошовій формі, як це спостерігається в більшості розвинутих країн світу.

6. Для досягнення прогнозних показників доходів сільських домогосподарств необхідна розробка і реалізація системи заходів, спрямованих на комплексний розвиток сільських територій, подолання їх депресивності, вдосконалення державної соціальної політики. Основою цього комплексу заходів повинні стати різноманітні важелі пожвавлення ділової активності в сільських регіонах, стимулювання як аграрного, так і неаграрного бізнесу. Більшість з цих важелів знаходяться в руках держави, тому потрібна докорінна зміна державної політики щодо соціально-економічного розвитку села, зокрема аграрної політики. До основних заходів слід віднести: стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу в сільській місцевості; поширення різноманітних податкових пільг для новостворених підприємств; фінансову підтримку осіб, які започатковують свій бізнес; створення гарантій збуту продукції через створення системи державного замовлення на вироблену продукцію; спрямування коштів фонду зайнятості населення насамперед на створення додаткових робочих місць в депресивних сільських регіонах; державне інвестування розвитку виробничої та соціальної інфраструктури села; розробку державних заходів щодо здешевлення кредитів для розвитку виробничої та соціальної сфер села; державне сприяння залученню іноземних інвестицій для соціально-економічного розвитку села.

7. Проблему підвищення доходів сільського населення можна вирішити лише при умові вирішення іншої надзвичайно складної проблеми сільської зайнятості. Якщо кількість робочих місць та їх структура залишатимуться такими ж, як і зараз, то забезпечити відповідний рівень добробуту сільського населення не вдасться навіть при багатократному підвищенні заробітної плати та пенсій. Вирішення проблеми сільської зайнятості у значній мірі визначатиметься ефективністю регулювання регіонального ринку праці. Він включає в себе систему адміністративних, економічних, правових важелів і стимулів, спрямованих на покращення його функціонування. Вони повинні спрямовуватися на досягнення таких цілей на регіональному ринку праці: встановлення і підтримання реальної вартості робочої сили; підтримання оптимального співвідношення попиту і пропозиції на ринку робочої сили; реалізацію різноманітних заходів, спрямованих на стимулювання процесу створення нових робочих місць; забезпечення достовірної інформації про функціонування ринку праці та його структуру; реорганізацію та раціоналізацію сфери підготовки та перепідготовки кадрів з метою забезпечення потреби в них та підвищення рівня конкурентноздатності робочої сили на ринку; складання достовірних прогнозів про майбутній розвиток демографічної та соціально-економічної ситуації, перспективну потребу у трудових ресурсах; організацію громадських робіт; підтримання контролю за дотриманням трудового законодавства на ринку праці; розвиток інфраструктури ринку праці.

8. Функціонування пенсійної системи в теперішньому її вигляді не дозволяє підтримувати прийнятний рівень життя сільських жителів. Практично всіх сільських пенсіонерів можна віднести до найбідніших верств населення. Однак перехід до нової пенсійної системи повинен бути поступовим. Якщо темпи реформування будуть надто високими, більша частина сільських жителів взагалі виявляться відірваними від пенсійного забезпечення. Зміни в пенсійному законодавстві, які відбуваються протягом кількох останніх років, сприяють відновленню соціальної справедливості. Однак вони не враховують особливості пенсійного забезпечення сільського населення, насамперед зайнятого в сільськогосподарському виробництві. Нагромадилися значні протиріччя між існуючою системою оподаткування сільськогосподарських підприємств, необхідністю реалізації положень пенсійної реформи, потребою гармонізації вітчизняного законодавства із законодавством ЄС та перспектив вступу країни в СОТ. Необхідна гармонізація вітчизняного законодавства, зокрема пенсійного та податкового. Але повністю вирішити проблему пенсійного забезпечення сільського населення можна лише шляхом реалізації політики на комплексний розвиток сільських територій, збільшення кількості робочих місць для сільських жителів та підвищення рівня їх зайнятості, підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Успіх пенсійної реформи можливий при умові стійкого економічного піднесення, подальшого реформування всієї економіки. Особливого значення набуває проведення ефективної політики у сфері зайнятості населення, насамперед сільського. Для забезпечення прийнятного рівня пенсій у майбутньому у країні вже зараз необхідне створення мільйонів додаткових робочих місць. Пенсійна реформа повинна тісно ув’язуватися із реформою у сфері заробітної плати, з реформуванням фінансової сфери. Вона повинна зачіпати практично всі сфери соціально-економічного життя країни. Лише в такому разі можливий її успіх, що призведе до зростання доходів населення, підвищення рівня його життя.

Публікації автора:

1. Гнатишин Й.П. Основні перспективні параметри зайнятості сільського населення Львівської області // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. Випуск 188. т. 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 614-619 (0,3 друк. арк.).

2. Гнатишин Й. Зростання оплати праці як основа підвищення рівня доходів населення //Вісник Львівського державного аграрного університету. Економіка АПК. - №10. – Львів, 2003. – С. 472-478 (0,4 друк. арк.).

3. Гнатишин Й. Ціни на овочі на ринках Львова: короткий аналіз тенденцій і чинників впливу // Вісник Львівського державного аграрного університету. Економіка АПК. - №9. – Львів, 2002. – С. 441-444 (0,4 друк. арк.).

4. Гнатишин Й.П. Економічна поведінка домогосподарств на продовольчому ринку //Економіка АПК. – 2004. - №3. – С. 101-108 (0,5 друк. арк.).

5. Гнатишин Й. Значення оплати праці у формуванні рівня життя населення // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. –2002. - №2. – С.93 (0,1 друк. арк.).

6. Гнатишин Й. Доходи і видатки сільських домогосподарств //Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК. Матеріали науково-практичної конференції 13-16 травня 2003 року. – Суми, 2003. – С.26-320(0,4 друк. арк.).

7. Гнатишин Й.Взаємозв’язок рівня грошових доходів населення та обсягів фінансування особистих господарств населення // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Луцьк, 2003. – С.62-63(0,1 друк. арк.).

8. Гнатишин Й. Оцінка величини “тіньових” фінансових ресурсів населення Львівської області// Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Луцьк, 2004. – С.162-163(0,1 друк. арк.).

9. Гарасим П.М., Біттер О.А., Гнатишин Й.П. Сільські домогосподарства: доходи і видатки. – Львів: Українські технології, 2004. – 171 с. (10,0 друк. арк., з них здобувача 5,0 друк.арк.) (розглянуто теоретичні та методологічні засади дослідження доходів та видатків сільського населення та приведено їх оцінку в сучасних умовах).

10. Гнатишин Й.П. Комплексний розвиток сільських територій і рівень доходів сільського населення // Агроінком. – 2004. - №5-6. – С.89-92 (0,5 д.а.)

Анотації