Анотація до роботи:

Мостепанюк Л.О. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2005.

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження теоретичних і практичних проблем призначення та відбування довічного позбавлення волі як виду кримінального покарання. З’ясовано соціальну сутність та правову природу довічного позбавлення волі. Сформульовано власне визначення поняття довічного позбавлення волі.

Проаналізовано систему правових норм, які регулюють умови та порядок відбування довічного позбавлення волі. Доведено необхідність запровадження прогресивної системи відбування покарання. Досліджено можливості звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі у формі помилування та умовно-дострокового звільнення.

Обґрунтовано доцільність внесення змін до ст. 51 Кримінального та до Кримінально-виконавчого кодексів України. Визначено недоліки законодавства, що регулює призначення та відбування довічного позбавлення волі. Сформульовано низку пропозицій кримінально-правового та кримінально-виконавчого характеру щодо їх вдосконалення.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено основні його результати, сформульовано висновки та рекомендації щодо їх наукового та практичного використання, зокрема:

1. Для зарубіжного кримінального законодавства та для кримінального законодавства Російської імперії (до складу якої входила Україна) кінця ХІХ ст. характерним було довічне позбавлення волі, що представляло собою безстрокову каторгу;

2. Серед причин появи довічного позбавлення волі в сучасному кримінальному законодавстві України виділено кримінально-правові, гуманітарні та політичні. Введення довічного позбавлення волі до КК відображало напрямки і тенденції, які відбувалися в Україні, а саме: прагнення держави замінити смертну кару більш гуманним покаранням у вигляді довічного позбавлення волі;

3. Сформульовано власне визначення поняття довічного позбавлення волі;

4. Визначено, що в КК 2001 р. довічне позбавлення волі може призначатися за вчинення 11 злочинів, що становить 1,57 % від загальної кількості злочинів;

5. Запропоновано доповнити Кримінально-виконавчий кодекс України ст. 101-1 такої редакції:

Стаття 101-1. Переведення засуджених до довічного позбавлення волі.

1. Засуджені до довічного позбавлення волі, які стали на шлях виправлення, можуть бути переведені:

- з приміщень камерного типу у звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки – після фактичного відбуття не менше 15 років позбавлення волі;

- із звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки в колонії середнього рівня безпеки – після фактичного відбуття не менше 20 років позбавлення волі;

- з колоній середнього рівня безпеки до дільниць соціальної адаптації – після фактичного відбуття не менше 23 років позбавлення волі.

2. Підлягають покращенню умов відбування покарання лише ті особи, які виконують розроблений для них індивідуальний план та за результатами моніторингу стали на шлях виправлення.

3. Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, можуть бути переведені: з дільниць соціальної реабілітації до колоній середнього рівня безпеки, з колоній середнього рівня безпеки до звичайних жилих приміщень колоній максимального рівня безпеки, із звичайних жилих приміщень колоній максимального рівня безпеки в приміщення камерного типу колоній максимального рівня безпеки;

6. Запропоновано термін “довічне позбавлення волі” замінити терміном “безстрокове позбавлення волі”;

7. Запропоновано п. 11 та 12 ст. 51 КК викласти у такій редакції:

11) позбавлення волі на певний строк або безстроково;

8. обґрунтовано положення, згідно з яким при розробці законодавчих норм щодо відбування довічного позбавлення волі як принципово нового виду кримінального покарання в Україні доцільно спиратися на багаторічну практику його застосування за кордоном до напрацювання відповідної альтернативної бази;

9. з метою більш ефективного застосування та відбування довічного позбавлення волі, пропонується:

- удосконалювати підготовку персоналу установ виконання покарань;

- забезпечувати участь юристів, медичних працівників, психіатрів та інших зацікавлених осіб у наданні консультацій довічно засудженим;

- надавати ефективну соціальну підтримку всім довічно засудженим, до яких було застосовано умовно-дострокове звільнення і які потребують її для повернення до нормального життя.

Публікації автора:

1. Мостепанюк Л.О. Ознаки покарання за новим Кримінальним кодексом України // Науковий вісник Юридичної академії МВС: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ. – № 2 (11). – 2003. – С. 171 – 173.

   Мостепанюк Л.О. Мета покарання за новим Кримінальним кодексом України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К.: НАВСУ, 2003. – № 2. – С. 43 – 50.

   Мостепанюк Л.О. Відбування довічного позбавлення волі в Україні та за кордоном: проблеми і перспективи // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 121 – 125.

   Мостепанюк Л.О. Довічне позбавлення волі: історія і сучасність // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 8. – С. 131 – 133.

   Мостепанюк Л.О. Правове регулювання умов і порядку помилування осіб, засуджених до довічного позбавлення волі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 10. – С. 20 – 22.

   Калініченко (Мостепанюк) Л.О. Застосування кровної помсти та смертної кари в Древній Русі // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Хмельницький: ХІУП. – 2002. – С. 36 – 37.

   Мостепанюк Л.О. Місце довічного позбавлення волі в системі кримінальних покарань // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування. – Хмельницький: ХІУП. – 2003. – С. 188 – 191.

   Мостепанюк Л.О. Історичні аспекти застосування найтяжчих видів покарання // Науковий пошук, розв’язання актуальних проблем юридичної науки – сутність життя вченого і педагога. До 90-річчя академіка Академії правових наук України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора юридичних наук, професора Петра Петровича Михайленка: Збірник наукових праць / За ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: НАВСУ, 2004. – С. 134 – 138.