У дисертації наведено авторські теоретичні розробки і запропоновано нове вирішення наукової задачі, яка полягає у виконанні комплексної економіко-екологічної оцінки необхідності розвитку екологобезпечного зрошуваного землеробства з метою отримання гарантованих врожаїв і високоякісних продуктів харчування у нестабільних кліматичних умовах на основі ефективного використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу. Доведено, що оскільки гідромеліорація земель справляє не лише позитивний, а й негативний вплив на природне середовище, зокрема на земельні та водні ресурси, за умов недотримання вимог ресурсо-екологічної безпеки ведення господарської діяльності, то до її розвитку, розроблення заходів, спрямованих на істотне підвищення віддачі названого ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу в усіх без винятку випадках, на всіх гідромеліоративних системах, насамперед зрошувальних, має забезпечуватися системний еколого-економічний підхід. Тільки таким чином можна одержати об’єктивну відповідь на питання: наскільки ефективними і доцільними вони є з точки зору економіки та екології. Показано, що існуючий ресурсний потенціал водогосподарського комплексу України слід розглядати як надто важливий чинник подолання спаду виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення ефективного використання земельних ресурсів у зонах з несприятливими кліматичними умовами. За рахунок його раціонального використання можна домогтися значного збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, в т. ч. й зерна, у південних і поліських областях України.
Відтак аграрна політика України на найближчу і подальшу перспективу має бути спрямована на відновлення та ефективне використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу України, насамперед водно-земельного. Обґрунтовано, що пріоритетним напрямом підвищення ефективності зрошуваного землеробства на основі ефективного використання ресурсного потенціалу водогосподарського комплексу України є удосконалення експлуатації гідромеліоративних систем та управління цим процесом за рахунок створення нових організаційних форм управління експлуатацією такими системами. Адже, як свідчить практика, саме неефективна експлуатація зрошувальних та осушувальних систем, гострий дефіцит коштів на технічне обслуговування гідромеліоративної мережі, подачу і відведення водних ресурсів є найбільш „вузьким місцем” у меліорації земель. Показано, що труднощі у поєднанні інтересів виробників і споживачів послуг на ринку води внаслідок неузгодженості та суперечливості інтересів підприємств різних форм власності, цілей, методів і принципів діяльності водогосподарських підприємств і сільськогосподарських товаровиробників, а також зменшення обсягів бюджетного фінансування на утримання персоналу організацій і забезпечення функціонування інженерно-меліоративної інфраструктури вимагають проведення інституціональних реформ у водогосподарському комплексі. Доведено, що основна мета реформування існуючої системи управління зрошувальними системами полягає в тому, щоб домогтися високоефективного використання як зрошуваних земель і поливної води, так і потенціалу водогосподарського комплексу у південних областях України. Це реформування має здійснюватися на засадах акціонування. Тобто створення АК на базі водогосподарських організацій із залученням водоспоживачів, у першу чергу агротоваровиробників, для реалізації спільного економічного інтересу. В процесі проведення акціонування слід з враховувати досвід існуючих акціонерних компаній, а також необхідність розв’язання всіх гострих економічних, соціальних і фінансових проблем функціонування Каховської зрошувальної системи. Обґрунтовано, що реформування існуючої системи управління зрошувальними системами повинно проводитися на основі державної підтримки. Нині відсутня єдина загальнодержавна концепція, і, відповідно, законодавчі та нормативні акти щодо регулювання процесів створення й функціонування акціонерних і холдингових компаній. Деякі положення нормативно-правових документів застаріли. До цього часу залишається невирішеним також найбільш гостре питання визначення права власності на передані акціонерним компаніям державою майно та корпоративні права. Все це слід брати до уваги при проведенні організаційно-правової трансформації системи управління експлуатацією гідромеліоративних об’єктів в Україні. Доведено, що в умовах зміни власності на землю та здійснення ринкових перетворень на селі і враховуючи світовий досвід та особливості водної меліорації в Україні роль останньої у вирішенні проблем продовольчої безпеки, необхідно реалізувати комплекс таких заходів:
розробити та законодавчо закріпити ефективний і дійовий механізм державного регулювання економічних взаємовідносин у сфері меліорації та водного господарства з визначенням способів підтримки сільськогосподарських товаровиробників, що здійснюють свою виробничу діяльність на меліорованих землях; провадити пільгови умови кредитування, інвестування та оподаткування, раціональні нормативи амортизації у водогосподарському комплексі; ввести в практику державне регулювання ефективності використання меліорованих земель і зрошувальної води; фінансування за рахунок бюджету витрат на утримання та експлуатацію міжгосподарської меліоративної мережі і водогосподарських об’єктів, які перебувають у державній власності, на рівні необхідних потреб; розробити програму забезпечення землекористувачів на великих державних зрошувальних системах дощувальною технікою та запасними частинами, в тому числі й на лізинговій основі. Впровадження у практику розроблених у дисертації науково обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій дасть можливість вирішити головне завдання, яке стоїть нині перед водогосподарським комплексом України. Це, зокрема, зупинити деградацію гідромеліоративних систем, падіння виробництва на них сільськогосподарської продукції, а згодом і нарощування обсягів останньої з метою збільшення внутрішнього споживання та експорту високоякісної конкурентоспроможної аграрної продукції. Все це зрештою сприятиме ефективному використанню, збереженню і відтворенню продуктивності земель, поліпшенню навколишнього природного середовища та розв’язання гострих екологічних проблем, що мають місце нині в регіонах функціонування великих гідромеліоративних систем. |