Результати проведеного системного дослідження духовних засад становлення й розвитку національної самосвідомості, логіки синтезу її змісту та способу впливу на суспільне життя дозволили зробити наступні висновки. Національна самосвідомість є визначальною духовною рушійною силою розвитку нації, яка доцільно покладає спосіб її суспільно-історичного буття та самореалізації. Адекватне відображення логіки становлення національної самосвідомості в духовній еволюції народу, основних ланок її змістовного і функціонального наповнення на основі засадничих елементів нагромадженого духовного досвіду нації є надзвичайно актуальною проблемою, що має вагоме теоретичне та практичне значення, але не стала на теперішній час предметом належного наукового аналізу ні в зарубіжній, ні у вітчизняній науці, а тому потребує системного теоретичного аналізу. Проведене дослідження показало, що національна самосвідомість суттєво відрізняється від таких духовних феноменів, як національна ідея, національна ідеологія, етнічна свідомість, національний менталітет та ін. Всі ці явища знаходяться у складному генетичному, структурному та функціональному зв’язку поміж собою та з національною самосвідомістю. Ототожнення їх, підміна одне одним неприпустиме. Становлення національної самосвідомості відбувається на основі усвідомленого досвіду історичного розвитку народу, який акумулюється і відображається насамперед у таких феноменах духовного життя, як система націознавчих знань, світогляд, мораль. Від рівня розвиненості цих духовних чинників залежить змістовна наповненість та функціональна спроможність національної самосвідомості, її ефективність як духовного рушія національного прогресу. В Україні на даний час задовільно вирішена лише проблема нагромадження націознавчих знань. Щодо світоглядних та моральних засад життєдіяльності сучасного українця – то вони потребують системного аналізу, теоретичного узагальнення та концептуального викладу в контексті духовного досвіду сучасної цивілізації. Роль перехідної ланки від націознавства, світогляду і моралі до національної самосвідомості виконує політична свідомість. Мораль безпосередньо пов’язана з політикою, справляє на неї потужний вплив, значною (а то й вирішальною) мірою визначає її зміст, принципи, спрямування тощо. Будь-які проблеми суспільного життя усвідомлюються, оцінюються і вирішуються з позицій моралі, яку сповідують його продуценти. Політична свідомість досягає вищої форми свого розвитку в ідеології – концептуальному усвідомленні й відображенні корінних суспільних інтересів людей та шляхів і засобів їх задоволення. Якщо ідеологія відображає інтереси нації як цілого – вона постає національною ідеологією і виконує роль ядра, навколо якого синтезується система національної самосвідомості. Започатковується формування національної ідеології визначенням національної ідеї – основного принципу життєдіяльності народу, який більш чи менш об’єктивно відображає його минуле, теперішній стан і бачення майбутнього. Цей вихідний принцип розгортається в ідеологію національного самоствердження, яка визначає стратегічну мету національного розвитку, засоби її досягнення, провідні суб’єкти націотворчої діяльності. Національна ідеологія покликана найбільш повно й адекватно відобразити загальнонаціональні інтереси і консолідувати суспільство, спрямувавши активність громадян на задоволення цих інтересів. Конструктивне розв’язання такого завдання можливе за умови, що національна ідеологія вбере в себе весь критично переосмислений досвід історичного розвитку народу, застосує його для створення чіткої програми національних трансформацій і сформує на цій основі національну самосвідомість народу як основну духовну рушійну силу національного будівництва. Розвинена національна самосвідомість є цілісною рефлексією нації на власну життєдіяльність, усвідомлення та емоційно-ціннісне сприйняття й переживання нею своєї історії, актуальної ситуації та перспективи. За своїм змістом національна самосвідомість є інтегративним духовним феноменом, який включає в себе велику кількість знань, що відображають комплекс притаманних даному народу суспільних реалій, світоглядно-моральні орієнтири та цінності, вірування, прагнення, архетипи поведінки, сталі образи, традиції та інші складові духовного життя. Для суб’єктів національного життя національна самосвідомість є інтегративно-комплексною, універсальною самоідентифікацією, яка надає можливість цілісного включення людини у процес націотворення, становлення різнопланового системного зв’язку з усіма сторонами національного життя. Основна функція національної самосвідомості полягає у стимулюванні націотворчої активності суб’єктів національного життя у руслі певних суспільних ідеалів та ціннісних орієнтирів. На особистісному рівні національна самосвідомість формується під впливом різних чинників: а) через осмислення безпосередньо набутого у процесі повсякденної комунікації досвіду власної життєдіяльності особи в лоні нації; б) як наслідок цілеспрямованого вивчення історії народу та назрілих проблем розвитку нації й усвідомлення необхідності мобілізації колективних зусиль для їх розв’язання; в) завдяки просвітницько-виховній та пропагандистсько-агітаційній діяльності різних суспільних інституцій; г) в процесі практичної націотворчої діяльності особи. Вплив національної самосвідомості на суспільне життя здійснюється через доцільно спрямовану суспільну активність громадян, яка потребує для своєї оптимізації й результативності чітких соціально-політичних програм національного розвитку і послідовної цілеспрямованої організаційно-спонукальної роботи із залучення до добровільного втілення цих програм у життя. Провідна роль у формуванні національної самосвідомості та її об’єктивації у практиці національного життя належить національній еліті. Формування національної еліти є складним нелінійним процесом, який покладається багатьма чинниками історичного розвитку того чи іншого народу. За різних історичних умов цей процес набуває різних кількісних та якісних показників, які й визначають функціональну спроможність національної еліти, рівень її впливу на історичну долю народу. Нині для України залишається актуальною проблема формування високодуховної національно свідомої еліти, спроможної піднятися над власними вузькоегоїстичними прагненнями, адекватно відобразити корінні інтереси народу і консолідувати суспільство для їх задоволення. Поглиблена системна наукова розробка духовних основ національного самоствердження є одним з найважливіших завдань сучасного вітчизняного суспільствознавства. | 