Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03. – хірургія. Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Львів, 2009.
Проаналізовано результати лікування 2001 хворого, оперованого з підозрою на гострий апендицит (ГА). Найбільшу кількість діагностичних помилок припущено у жінок, у 21,1% яких інтраопераційно діагностовано гостру гінекологічну патологію, в структурі якої провідне місце належить апоплексії яєчника (АЯ) (61,4%). Встановлено значення лейкоцитозу та нейтрофільного зсуву для диференціальної діагностики ГА та АЯ та на основі вивчення клітинного складу лейкоцитарної формули з’ясовано значення лейкоцитарних індексів інтоксикації та клітинних співвідношень в диференціальній діагностиці даних нозологій. Вперше впроваджено та запатентовано методику визначення рівня сорбційної здатності еритроцитів для диференціальної діагностики ГА та АЯ. Розроблено алгоритм ультразвукового обстеження хворих з підозрою на ГА, використання якого підвищило специфічність та чутливість методу та визначено покази до лапароскопічної діагностики у цієї групи хворих. На основі результатів досліджень опрацьовано диференціально-діагностичний алгоритм у пацієнток з підозрою на ГА, використання якого сприяло зменшенню кількості діагностичних помилок до 2% і покращенню безпосередніх та віддалених наслідки їх лікування.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нові вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні клінічних, лабораторних та інструментальних диференціально-діагностичних особливостей ГА та АЯ. На цій підставі запропоновано діагностичні та лікувально-тактичні підходи.
Найбільшу кількість діагностичних помилок у хворих, оперованих з підозрою на ГА, виявлено у жінок, у 21,1% яких діагностовано ГГЗ, в структурі яких провідне місце належить АЯ (61,4%).
До основних клінічних проявів, які дозволяють диференціювати ГА від АЯ належать: поява болю в другій половині менструального циклу у 94% хворих на АЯ; у 76% відсутній дефанс при 100% наявності локальної болючості у цієї категорії пацієнток.
Рівень лейкоцитів у периферичній крові є достовірно вищим у пацієнтів з деструктивними формами ГА (ГФА 10,98+0,43 х109/л і ГГА 11+0,55 х109/л) у порівнянні з хворими на АЯ (8,57+0,4 х109/л). ДЧ та ДЕ зростання відсотку паличкоядерних нейтрофілів є високою тільки в діагностиці деструктивних форм ГА і становить 82,19% і 84,47% у хворих з ГФА та 94,12% і 91,49% з ГГА.
Серед показників, які демонструють зміни популяційного дисбалансу лейкоцитів у пацієнтів з ГА та АЯ, інформаційними є використання НЛС та НМЛС, оскільки відзначено істотне зростання цих показників у хворих на ГФА (4,26+0,31, 4,+0,54) та ГГА (4,8+0,9, 3,53+0,41) у порівнянні з показниками у хворих на АЯ (2,95+0,19, 2,58+0,15). Проте, у хворих на ГКА (6,92+0,6) істотно (р<0,001) знижується тільки показник ЛМС, в порівнянні з показником контрольної групи (11,78+1,24), тоді як, у хворих на АЯ (8,83+0,81) цей показник істотно не відрізняється.
Ефективним методом диференціальної діагностики ГА та АЯ, є визначення рівня ендогенної інтоксикації методом СЗЕ, оскільки у групі пацієнтів з ГА (41,02+0,66% з ГКА, 52,12+1,56% з ГФА, 71,56+2,34% з ГГА) відзначено істотне зростання цього показника, тоді, як у пацієнток з АЯ (37,12+1,43%) цей показник залишається в межах норми.
Опрацьований алгоритм ультразвукового обстеження хворих з підозрою на ГА дозволив збільшити рівень діагностичної чутливості до 87%, специфічність – 74%, а ефективність – 82%. Проте ні одна із ультразвукових ознак не дозволяє зі 100% точністю поставити діагноз ГА.
Застосування ДЛ у пацієнтів з підозрою на ГА об’єднує в собі високу інформаційність, мінімальну травматичність, та радикалізм. ДЧ цього методу у хворих з підозрою на ГА складає 99,5%, специфічність методу – 95,8%, та ДЕ – 98,1%.
Опрацьований ДДА у хворих з підозрою на ГА дозволив зменшити кількість діагностичних помилок до 2%, покращити безпосередні та віддалені наслідки лікування хворих: фізична активність (89,23+3,26) пацієнтів основної групи через 1 рік після операційного лікування істотно не відрізнявся від показника здорових осіб, тоді як у хворих контрольної групи цей показник був істотно нижчий (78,61+2,04).
Публікації автора:
Ретроспективний аналіз діагностики гострого апендициту у жінок. / М. Г. Гончар, Я. М. Кучірка, О. Ю. Атаманюк, В. Д. Скрипко // Буковинський медичний вісник. – Т. 10., № 1. – 2006. – С. 131 – 133.
Атаманюк О. Ю. Ультразвукова діагностика гострого апендициту. / О. Ю. Атаманюк, М. Г. Гончар, О. М. Герасимчук // Архів клінічної медицини. - № 1 (13). – 2008. – С. 19-21.
Атаманюк О. Ю. Значення гематологічних індексів інтоксикації в диференціальній діагностиці гострого апендициту та апоплексії яйника. / О. Ю. Атаманюк // Галицький лікарський вісник. – Т. 15, № 2. – 2008. – С. 9 – 11.
Атаманюк О. Ю. Значення сорбційної здатності еритроцитів в диференціальній діагностиці гострого апендициту та апоплексії яйника. / О.Ю.Атаманюк // Лабораторна діагностика. - № 2 (44). – 2008. – С. 32 – 33.
Гончар М. Г. Роль діагностичної лапароскопії у диференціальній діагностиці гострого апендициту. / М. Г. Гончар, О. Ю. Атаманюк, Я.М.Кучірка // Львівський медичний часопис. – Т.14, № 1 – 2. – 2008. – С. 34-37.
Гончар М. Г. Диференціальна діагностика гострого апендициту та гінекологічних захворювань. / М. Г. Гончар, О. Ю. Атаманюк, І. К. Чурпій // Матеріали ХІІ Конгресу світової федерації українських лікарських товариств. – Івано-Франківськ – Київ – Чікаго. – 2008. – С. 344.
Патент на корисну модель 30166 Україна, МПК А61В 19/00. Спосіб диференціальної діагностики гострого апендициту і апоплексії яйника / Атаманюк О. Ю., ГончарМ.Г. - № 30166; Заявл.15. 11. 2007; Опубл.11. 02. 2008; Бюл. № 3, 2008 р.
