1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі – підвищення ефективності лікування гострого та хронічного лицевого болю на підставі удосконалення диференційної діагностики та обґрунтування доцільності застосування месуліду та фармакопунктури. 2. У структурі нейростоматологічної захворюваності клініки хірургічної стоматології переважає патологія трійчастого та лицевого нервів. В 65,6% випадків діагностованих нейростоматологічних синдромів вони травматичного генезу, в тому числі в 34,3% – ятрогенного характеру (перерізка або травмування нерву під час оперативних утручань на слинних залозах, під час проведення анестезії). В 15,6% причиною розвитку нейростоматологічних захворювань були запальні процеси, в 12, 5% – патологія зубощелепної системи і в 6,26% – судинні захворювання. 3. При встановленні генезу розвитку лицевих больових синдромів виникають труднощі через недостатнє володіння знаннями особливостей диференційної діагностики різних форм прозопалгій, а також через невикористання допоміжних методів обстеження. 4. Розроблені диференційно-діагностичні критерії лицевого болю різного генезу, що полегшує діагностику основних нейростоматологічних захворювань та дає можливість зменшити тривалість курсу лікування. 5. Модифікована електропунктурна діагностика за методом Р.Фолля дозволяє в короткий строк виявити причину виникнення лицевого болю, в тому числі пов’язану з індивідуальним несприйманням стоматологічних матеріалів. 6. При лікуванні хворих із гострим одонтогенним больовим синдромом внаслідок травматичних стоматологічних втручань, а також больової дисфункції скронево-нижньощелепного суглоба при застосуванні месуліду знеболюючий ефект досягається в 2-3 рази швидше, ніж при використанні індометацину. 7. За допомогою фармакопунктури можна досягти тривалого (на 8-9 місяців) знеболюючого ефекту при лікуванні хворих із токсичною нейропатією трійчастого нерву після алкоголізацій без проведення хірургічних утручань. |