Анотація до роботи:

Непорада С.М. Диференційоване застосування лапароскопічної та “відкритої” хірургії в лікуванні ендометріозу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2003.

Дисертація присвячена вивченню диференційованого застосування лапароскопічної та “відкритої” хірургії в лікуванні хворих на ендометріоз для покращення результатів оперативного лікування.

У роботі проаналізовано результати оперативного лікування 203 пацієнток з ендометріозом. В залежності від застосовуваного методу оперативного втручання всі хворі були розподілені на дві групи: група – 130 пацієнток, оперативне лікування у яких здійснювали за допомогою лапароскопічного доступу, група – 73 пацієнток, в лікуванні яких застосували лапаротомний доступ. Окрім клінічної оцінки результатів лікування були застосовані патофізіологічні методи досліджень – вимірювання стрес-асоційованих гормонів (пролактину і кортизолу), а також оцінка ступеню напруги систем організму за допомогою методу кардіоінтервалографії.

Розроблено власну методику лапароскопічного лікування ендометріозу Дугласової кишені, при якій в пряму кишку вводять колоноскоп, що дозволяє більш безпечно та прецизійно проводити операцію за рахунок підсвічування (контурування) ендометріоїдних гетеротопій. На ґрунті отриманих даних розроблено лікувальний алгоритм диференційованого застосування лапароскопічної та “відкритої” хірургії.

У дисертації наведено узагальнення та порівняльний аналіз клінічної ефективності та параклінічної оцінки травматичності лапаротомної та лапароскопічної хірургії у хворих на генітальний ендометріоз шляхом періопераційного моніторингу варіабельності серцевого ритму та стрес-асоційованих гормонів, що дозволило розробити патофізіологічно обґрунтований лікувальний алгоритм диференційованого застосування методів оперативного лікування.

1. Хірургічне лікування потребують щонайменше 60% хворих з клінічною симптоматикою ендометріозу. Воно показано у випадках безплідності, асоційованої з ендометріозом, ІІІ-ІV стадії захворювання, при недостатній клінічній ефективності гормонотерапії або неможливості її проведення. Хірургічному лікуванню також підлягають всі пацієнтки з ендометріозом, у яких хірургічне втручання здійснюється з приводу іншої гінекологічної патології.

2. При хірургічному лікуванні ендометріозу в консервативному обсязі слід віддавати перевагу застосуванню лапароскопічного методу, який, в порівнянні з лапаротомною хірургією, дозволяє зменшити частоту рецидивів через 1 рік після втручання на 9,9%. За умов ендометріозу ІІІ – ІV стадії, що супроводжується дисхезією та/або дисшезією, важкому спайковому процесі в черевній порожнині, при супровідній міомі матки більше 12 тижнів, вентральних грижах методом вибору є відкрита хірургія, яка дозволяє виконати як радикальний, так і консервативний (органозберігаючий) обсяг втручання.

3. Лапароскопія дозволяє більш повно оцінити ступінь поширення (стадіювання) ендометріозу та виконати цілковите видалення ендометріозних вогнищ у 2/3 пацієнток, що вказує на потребу проведення післяопераційної гормонотерапії щонайменше у 1/3 хворих. Застосування лапароскопічної хірургії в поєднанні з одночасним проведенням фіброколоноскопії дозволяє безпечніше видаляти вогнища ендометріозу в ділянці стінки дистального відділу товстої кишки.

4. Лапароскопічне хірургічне лікування зовнішнього ендометріозу в порівнянні з відкритою хірургією сприяє зниженню частоти ранніх та пізніх ускладнень (в 1,5 та 3,0 рази відповідно), скороченню післяопераційного ліжко-дня (в 3,1 рази), зменшенню крововтрати під час операції (в 3,8 рази) та повинно розглядатись як основний метод у жінок, зацікавлених у збереженні репродуктивної функції.

5. Хірургічне лікування ендометріозу відкритим методом в порівнянні з лапароскопічним супроводжується більшою активацією стрес-асоційованих гормонів, про що свідчить достовірне збільшення в інтраопераційному періоді рівня пролактину в сироватці крові в 1,6 рази, кортизолу - в 1,4 рази.

6. Порівняльне дослідження травматизму відкритої та лапароскопічної хірургії ендометріозу за допомогою методу кардіоінтервалографії вказує на нормальну адаптивну реакцію ВНС організму при лапароскопічному втручанні та на підвищення напруження адаптаційного резерву ВНС – при лапаротомній хірургії, про що свідчить зниження рівня триангулярного індексу (Ті), показника активності парасимпатичного ланцюга вегетативної регуляції (RMSSD) та збільшенням індексу напруги регуляторних систем (ІБ). Через 20 годин після оперативного втручання спостерігається тенденція до нівелювання цих відмінностей.

7. Застосування розробленого лікувального алгоритму, який передбачає диференційоване застосування відкритої та лапароскопічної хірургії з урахуванням характеру та ступеню поширеності патології, наявності супутніх гінекологічних захворювань, віку, репродуктивних намірів пацієнтки та патофізіологічної реакції організму на втручання сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на ендометріоз.

Публікації автора:

1. Мозговий Ю.С., Непорада С.М., Семко О.М. Лапароскопічне лікування ендометріозу: сучасне і майбутнє // Одеський медичний журнал.–1998.-№3.-С. 7-9. (особистий внесок: пошук літератури, її аналіз та висновки. 10%)

2. Гладчук І.З., Непорада С.Н., Волянська А.Г. Оперативна лапароскопія в лікуванні безплідних хворих з ендометріозом // Вісник морської медицини.-1998.-№4.-С. 33-35. (особистий внесок: аналіз літератури, висновки. 10%)

3. Непорада С.М., Гоженко О.А. Стан стрес-асоційованих систем організму у хворих на зовнішній ендометріоз на тлі “відкритого” та лапароскопічного хірургічного лікування // ПАГ- 2001.-№1.-С.87-88. (особистий внесок: розробка методики обстеження хворих, аналіз результатів дослідження, висновки. 80%)

4. Непорада С.М. Порівняльний аналіз ефективності “відкритого” і лапароскопічного хірургічного лікування хворих на ендометріоз // Одеський медичний журнал.–2001.-№2.-С. 43-46.

5. Непорада С.М. Лапароскопічне та “відкрите” хірургічне лікування зовнішнього ендометріозу та його вплив на стан вегетативної нервової системи // Шпитальна хірургія.-2001.-№3.-С. 54-56.

6. Спосіб ендоскопічного лікування ендометріозу Дугласової кишені: Пат. 41755А Україна, МПК А 61 В 17/00 / Запорожан В.М., Гладчук І.З., Непорада С.М..- №2001031734; Заявл. 15.03.2001; Опубл. 17.09.2001, Бюл. № 8. (особистий внесок: розробка клінічної методики лікування хворих, висновки. 40%)

7. Непорада С.М., Семко О.М. Застосування Nd-YAG лазера в лапароскопічному лікуванні безплідних хворих з ендометріозом І-ІІІ стадії // Тези 1 Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених. – Тернопіль, 1997.- С.155. (особистий внесок:. проведення клінічних досліджень, оформлення тезової доповіді, виступ на конференції. 80%)

8. Непорада С.М., Гладчук І.З. Лапароскопічне лікування безплідних хворих з важким ендометріозом: віддалені результати // Тези 1 Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених. – Тернопіль, 1997.- С.154. (особистий внесок: проведення клінічних досліджень, висновки, виступ на конференції. 70%)

9. Непорада С.Н. Сравнительный анализ методов хирургического лечения больных с наружным ендометриозом // Актуальні проблеми лазерної медицини, ендоскопічної хірургії та гінекології: Тези допов. науково-практичної конф.- Одеса, 1999 (додаток до №5(55) “Одеського медичного журналу”). – С.102-105.

10. Гладчук І.З., Непорада С.М. Порівняльний аналіз змін стрес-асоційованих гормонів у хворих на ендометріоз, на тлі лапароскопічного або лапаротомного хірургічного лікування // Тези VIII конгресу світової федерації українських лікарських товариств.- Львів, 2000.- С.151. (особистий внесок: проведення основних досліджень, виступ на конференції. 70%)

11. Запорожан В.М., Гладчук І.З., Рожковська Н.М. Непорада С.М. Лікування хворих на зовнішній ендометріоз: аналіз десятирічного досвіду // ІІ Український конгрес по мінімальній інвазивній хірургії. – Volume 5, №3, - Київ, 2001. - С. 34. (особистий внесок: розроблена методика проведення клінічних досліджень, виступ на конференції. 30%)