Анотація до роботи:

Стишов О.А. Динамічні процеси в лексико-семантичній системі та в словотворі української мови кінця ХХ ст. (на матеріалі мови засобів масової інформації). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук із спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню активних процесів у розвитку лексики, семантики та словотвору української мови другої половини 80-х – 90-х років ХХ ст. на матеріалі мови засобів масової інформації. Висвітлено основні поза- та внутрішньомовні чинники, що сприяли інтенсифікації якісних і кількісних змін у словниковому складі національної мови, досліджено головні механізми лексичної номінації, показові для аналізованого періоду. Робота вводить до наукового обігу широкий масив неопрацьованого й недослідженого лексичного матеріалу.

У контексті динамічних процесів українського лексикону кінця ХХ ст. центральне місце посідає неологізація. В роботі уточнено традиційне визначення неологізмів, з’ясовано етапи освоєння їх у мові, проаналізовано структурно-семантичну і стилістичну функцію оказіоналізмів у лінгвальній практиці сучасних мас-медіа. Застосування лексикографічного та лексико-семантичного аналізу дало змогу описати найважливіші тематичні групи лексико-семантичних інновацій. Визначено корпус актуалізованої лексики, семантико-стилістичні особливості соціально переорієнтованих одиниць, розглянуто підгрупи пасивізованих слів. Ґрунтовно досліджено способи й засоби словотворення, виявлено використання продуктивних словотвірних типів у інноваційних процесах. Проаналізовано явища модифікацій семантичної структури слів, охарактеризовано особливості входження, адаптації та джерела поповнення словника української мови означеного періоду новими іншомовними одиницями.

1. Лексичні зміни в українській літературній мові періоду другої половини 80-х – 90-х років ХХ ст. засвідчують тісний зв’язок мовної еволюції з життям суспільства впродовж усього ХХ століття. Вони виявляють нові тенденції розвитку лексико-семантичної системи в другій половині 80-х років і найвиразніше – в останнє десятиліття минулого століття.

2. Здійснений аналіз інноваційних процесів у мові ЗМІ зазначеного періоду підтвердив закономірність: історичні та соціальні зрушення й революції (навіть “оксамитові”), тобто докорінні зміни в суспільстві, спричиняють відчутні перетворення, передусім на лексико-семантичному і словотвірному рівнях мови.

3. Функціонування мови українських мас-медіа кінця ХХ ст. пов’язане з двома протилежними тенденціями: 1) активна деривація неологізмів на національній мовній основі, а також відродження значної кількості не вживаних у попередні часи питомих українських слів; 2) інтенсифікація процесу запозичень як наслідок загальної глобалізації. До лексико-семантичної, словотвірної системи проникають іншомовні, переважно інтернаціональні елементи.

4. Характерний для досліджуваного періоду процес неологізації словника охоплює загальномовні й оказіональні інновації. Активність останніх визначається частотою їхнього використання в різних функціональних стилях літературної мови, де вони поповнюють відповідні тематичні групи і підгрупи лексики та термінології. Крім того, значна кількість лексичних інновацій завдяки інтенсивному вживанню в мові ЗМІ поступово з вузькоспеціальної сфери функціонування стає надбанням широкої мовної практики і літературної мови загалом.

На відміну від попередніх періодів розвитку, коли оказіоналізми виникали й уживалися переважно в художньо-белетристичному та розмовному стилях, рідше – в публіцистиці, наприкінці ХХ ст. вони значно активізувалися в мові підстилю мас-медіа. Це зумовлено демократизацією всіх галузей суспільного життя і в зв’язку з цим свободою вибору слова в радіо- та телепередачах, статтях, урізноманітненням жанрово-стильової палітри мови, природним намагання мовців, насамперед журналістів, оновити засоби вираження. Характерна ознака публіцистичного стилю – постійний пошук і використання нових засобів експресії на тлі інформаційного стандарту і стереотипних висловів.

5. Зміна лінгвокультурної орієнтації споживача інформації спричиняє використання в мові мас-медіа субстандартної лексики. Сучасна літературна норма зазнає впливу розмовного стилю, в якому узвичаюються запозичені слова, знижені жаргонні лексеми, стереотипи книжного стилю. У мові сучасних ЗМІ спостерігається загальна тенденція до “орозмовлення” літературного стандарту, до використання можливостей експресивно зниженого словотворення, в якому стилістичний ефект досягається завдяки зіткненню розмовних і книжних елементів.

6. Одночасно з процесом неологізації зафіксовано інтенсивне поповнення лексико-семантичної системи української мови за рахунок актуалізованих лексичних одиниць, які виступають номінаціями понять, явищ, реалій, що були не прийнятними для радянської ідеології або не відповідали офіційним стандартам того часу. Це переважно власне українські слова, рідше – давно освоєні українською мовою запозичення. Актуалізація лексики пов’язана з процесами демократизації мовних норм та взаємодією сучасної літературної мови з діалектною практикою. На добір лексичних засобів у різних сферах спілкування впливає рівень національної свідомості мовців, ревізія літературних норм, зміна мовних уподобань, зокрема й мода на ту чи іншу лексику. Відроджені в сучасній комунікації слова не однорідні за своїм походженням, належністю до певних тематичних груп, а також за семантичним наповненням, стилістичною диференціацією й особливостями лексикографічного опрацювання. Серед зафіксованих актуалізованих лексичних одиниць, поширених у сучасній мові мас-медіа, домінують номінації, що постали на основі власних ресурсів мови і підтримуються українською мовною традицією. Вони поповнюють словник стилістично виразних засобів української літературної мови.

Проте в сучасних ЗМІ простежується й негативна тенденція – намагання актуалізувати деякі застарілі, рідковживані слова і штучні утворення. Вони з’являються як наслідок гіперкоректності, спроби утвердити нові літературні норми. Журналістам часом бракує також критичного ставлення до запозичень.

7. Вплив позамовних – суспільно-політичних, соціально-економічних, культурних та інших змін і процесів кінця ХХ-го ст. – позначився на переміщенні значного масиву лексики до пасивного словника. На периферію лексичної системи поступово відійшли і відходять такі мікрогрупи слів, як назви, пов’язані з діяльністю КПРС, найменування відповідних установ та організацій, слова на позначення радянських ідеологем тощо. Переважна частина цієї лексики поступово переходить до розряду історизмів. Можна прогнозувати, що цей процес триватиме.

8. Істотні зміни в соціумі знайшли своє відображення в денотативно-конотативній переорієнтації лексичних одиниць як у мові сучаних ЗМІ, так і в українській загальномовній практиці. Серед них домінують слова і терміни, які в попередні десятиліття спорадично використовувалися переважно для позначення зарубіжних, а також уживаних у дореволюційній Росії реалій та понять. Активно відроджувані в сучасній дійсності, ці номінації різняться семантикою, функціонуванням, стильовими й стилістичними конотаціями. Більшість із них утратила або поступово втрачає пейоративне та ідеологізоване забарвлення і переходить до розряду нейтральних слів. Інші, навпаки, набувають негативно-оцінних конотацій.

9. У збагаченні лексико-семантичної системи мови мас-медіа чільне місце належить словотворенню. Неологізми виникають на основі дериваційних засобів, властивих системі української мови, а також засвоєних з інших мов і активізованих у досліджуваний період. Серед нових тенденцій словотворення відзначаємо: 1) розширення кола твірних основ за рахунок так званих ключових слів доби; 2) інтернаціоналізацію значної частини морфем; 3) заміну не властивих українській мові форм, формантів та основ її питомими структурними елементами, передусім у науково-технічній термінології; 4) інтенсивне поповнення новими експресивно-емоційними засобами переважно оказіонального характеру; 5) активізацію словотвірних типів складноскорочених слів, абревіатур (звукових і літерних); 6) посилення аглютинації; 7) активізацію деривації шляхом універбації та за аналогією.

Кількісно переважають неологічні іменникові деривати з суфіксальним способом словотвору та складанням (основоскладання, абревіація, юкстапозиція, зрощення). Друге місце належить прикметниковим новотворам, зокрема відносним прикметникам, що утворилися переважно від іншомовних основ. Відносно менше дієслівних новотворів, у деривації яких активними способами є префіксація та суфіксація. Дієприкметники-інновації утворюються поєднанням переважно нових дієслівних основ інтернаціонального характеру з традиційними суфіксами. У мові сучасних ЗМІ засвідчено також незначну активізацію прислівникових утворень від основ запозичених слів.

10. Поряд із кількісними змінами в словниковому складі сучасної публіцистики інтенсивно відбуваються якісні перетворення. Семантичних модифікацій зазнають як автохтонні загальновживані лексеми, так і давні та новіші запозичення. Активними є процеси розширення семантичного обсягу слів, а також ретермінологізація спеціальних лексем (переважно мовних одиниць у сферах медицини, спорту, мистецтва, військової справи, конфесійного вжитку, економіки та ін.). Названі тенденції засвідчують процес інтелектуалізації мови, зростання в ній книжних елементів. Найпродуктивніший різновид лексико-семантичної деривації в мові ЗМІ останніх десятиліть репрезентований метафоризацією. Розширення ЛСВ слів відбувається на основі метонімії, семантичної конденсації, еліптизації близьких до стійких словосполучень і фразеологізмів.

11. Одна з характерних ознак аналізованого періоду – активне входження в мову ЗМІ (і в українську лексичну систему в цілому) нових лексичних одиниць з англійської мови, зокрема її американського варіанта. Вони становлять близько 75–80 % усіх зафіксованих нових входжень.

Адаптація, освоєння, унормування та кодифікація нових запозичень відбувається нерівномірно, часом суперечливо. Найінтенсивніше освоюються і входять до української літературної мови нові іншомовні слова європейського та інтернаціонального характеру, які поповнюють термінологічні підсистеми, зокрема політологічну, соціально-економічну, науково-технічну, конфесійну, спортивну, культурологічну тощо. Проте не всі нові входження є виправданими з погляду структури української мови та її нормативних засад.

Дослідження динаміки лексико-семантичної системи української літературної мови на матеріалі вивчення нової, актуалізованої та переорієнтованої лексики у мові сучасних ЗМІ дасть змогу прогнозувати шляхи подальшого розвитку і стилістичного урізноманітнення української мови. У зв’язку з цим постає потреба розвитку неографії – систематичного фіксування й опису лексичних інновацій у спеціальних лексикографічних працях із зазначенням часу входження їх у національний словник.

Публікації автора:

1. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації): Монографія. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. – 388 с.

2. Прислухаймося до народного вислову // Культура слова. – К.: Наук. думка. –1994. – Вип. 45. – С. 72–74.

3. Нові лексичні запозичення в мові засобів масової інформації // Культура слова. – К.: Наук. думка. – 1998. – Вип. 51. – С. 53–60.

4. Динамічні процеси в лексиці та фразеології сучасної української мови (друга половина 80-х – 90-ті роки ХХ ст.) // Najnowsze dzieje jкzykуw sіowianskich. Українська мова / Red. nauk. S. Jermolenko. – Opole: Un-t Opolski, 1999. – С. 90–103.

5. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця ХХ ст. // Мовознавство. – 1999. – №1. – С. 7–21.

6. Нові явища і тенденції в українському словотворенні // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського: Серія: Філологія. – Вінниця. 1999. – №1. – С. 47 – 50.

7. Дериваційні можливості іншомовних неологізмів у сучасній українській мові // Дослідження з лексикології і граматики української мови. – Т. 1. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 1999. – С.143 – 147.

8. Особливості творення інноваційних іменників-агентивів у сучасній українській мові // Ономастика і апелятиви. – Вип. 6. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 1999. – С. 211– 216.

9. Розмовна лексика в мові засобів масової інформації // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкаф. зб. наук. пр. / Редкол.: Н.В.Артикуца (відп. ред.) та ін. – К.: Знання. – 1999. – С. 219–223.

10. Лексичні й стилістичні неологізми в ЗМІ з погляду мовної культури // Культура слова. – К.: Наук. думка. – 1999. – Вип. 52. – С. 3–12.

11. Динамічні процеси в суспільно-політичній лексиці й термінології сучасних мас-медіа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 3. / Відп. ред. Н.М.Корбозерова – К.: КДЛУ. – 2000. – С. 341–347.

12. Як позбутися кальок? // Культура слова. – К.: Наук. думка. – 2000. – Вип. 53–54. – С. 109–113.

13. Семантична деривація // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського: Серія: Філологія. – Вінниця. – 2000. – №2. – С. 60–66.

14. Інноваційні процеси в сучасній спортивній лексиці й термінології // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. – Вип. 6. / Укл. Загнітко А. та ін. – Донецьк: ДонДУ. – 2000. – С. 136–140.

15. Термінолексика сучасної інформатики та обчислювальної техніки // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 4. / Відп. ред. Н.М.Корбозерова – К.: КДЛУ. – 2000. – С. 159–164.

16. Семантичні зміни в словах іншомовного походження як результат їх детермінологізації // Дослідження з лексикології і граматики української мови. – Т. 2. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 2000. – С. 138–143.

17. Новотвори на основі власних назв у мові засобів масової інформації // Наукові записки. – Вип. 31. – Серія: Філологічні науки (мовознавство). – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. – 2001. – С. 51–55.

18. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ століття // Мовознавство. – 2001. – №.1 – С. 33–40.

19. Іменники-інновації на позначення опредметненої дії в мові сучасних мас-медіа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 5. / Відп. ред. Н.М. Корбозерова – К.: КДЛУ. – 2001. – С. 185–188.

20. Префіксальний словотвір іменникових інновацій у мові сучасних мас-медіа // Ономастика і апелятиви. – Вип. – 14. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 2001. – С. 146–152.

21. Префіксальний словотвір прикметникових інновацій у мові сучасних мас-медіа // Південний архів (філологічні науки): Зб. наук. пр. – Вип. ІХ. – Херсон: Айлант. – 2001. – С. 101–103.

22. Творення складних прикметників-інновацій у мові сучасних мас-медіа // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. – Харків: ХДПУ. – 2001. – Вип. 6. – С. 100–106.

23. Пасивізація окремих груп лексики на сучасному етапі // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. / Редкол.: В.І.Гончаров (відп. ред.) та ін. – К.: Знання. – 2001. – С. 197–203.

24. Нова суспільно-економічна лексика в мові сучасних мас-медіа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 6. / Відп. ред. Н.М.Корбозерова – К.: КДЛУ. – 2001. – С. 216–218.

25. Денотативно-конотативна переорієнтація лексичних одиниць у мові сучасних українських мас-медіа // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – Вип. 7. / Відп. ред. Н.М.Корбозерова – К.: КДЛУ. – 2001. – С. 249–255.

26. Оказіоналізми у мові сучасних мас-медіа // Культура слова. – К.: Наук. думка. – 2001. – Вип. 59. – С. 72–78.

27. Субстантиви-неологізми абстрагованої ознаки в мові сучасних мас-медіа // Ономастика і апелятиви. – Вип. – 16. – Дніпропетровськ: ДДУ. – 2002. – С. 242–247.

28. Індивідуальні новотвори в мові сучасних засобів масової інформації // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. – Вип. 6. – К.: Вид. центр КНЛУ. – 2002. – С. 133–136.