Результатом проведеного дослідження динаміки фонетичної структури слова є підтвердження гіпотези про те, що фонетичній структурі слова в загальноамериканській вимовній нормі властива динаміка, яка виявляється у варіюванні компонентів фонетичної структури слова та їхніх динамічних рухах. У фонемному варіюванні, що відбиває специфіку динаміки фонетичної структури слова в загальноамериканській вимові, беруть участь усі голосні та приголосні фонеми. Варіювання голосних фонем у 5,5 раза перевищує варіювання приголосних фонем (80,13 % і 14,54 % відповідно). Таке співвідношення є наслідком функціональної розмежованості голосних і приголосних у сегментній організації слова. Завдяки більшій інформаційній та семантичній вазі приголосні виконують основне навантаження в конституюванні й розрізненні значення слова. Голосні фонеми головним чином створюють фон для розгортання семантично навантажених консонантних відмінностей, і тому вільне фонемне варіювання більшою мірою властиве голосним. Упорядкування інвентарю вільного фонемного й акцентного варіювання дозволило виділити ядро фонем і акцентних структур, які забезпечують динаміку фонетичної структури слова. Ядро вільного фонемного варіювання голосних включає 6 фонем: /A:, e, @, I, oU, O:/. Висока частота участі фонем /e/, /@/ й /I/ у варіюванні пояснюється їх високою частотою в мові, а також використанням фонем /I/ й /@/ в ненаголошеній позиції, яка сприяє варіюванню і є характерною для англійської мови з її високим відсотком ненаголошених складів. Вільне варіювання фонем /A:/, /oU/, /O:/ зумовлене дивергентними особливостями розвитку фонетичної системи американської вимови. Оскільки в загальноамериканській вимовній нормі замість фонеми британського варіанту /Q/ використовується /A:/, можна припустити, що саме кількісна перевага слів з фонемою /A:/, порівняно з британським варіантом, забезпечує її високу участь у вільному фонемному варіюванні. Реалізація дифтонга /oU/ як монофтонга [o:] доводить його нестабільність і схильність до модифікацій, чим пояснюється його участь у варіюванні. Крім того, ознака ковзання, яка властива дифтонгам, є варіативною рисою англійського вокалізму протягом усього його розвитку. Ядро приголосних фонем вільного фонемного варіювання в загальноамериканській вимові включає 6 фонем: /2/, /s/, /z/, /j/, /t/, /tS/. Висока частота участі нуль-фонеми у варіюванні забезпечується різновидом варіювання /2-j/ і пояснюється селективними особливостями ЗАВ: у фонемній структурі слова з альвеолярними /t/, /d/, /n/, /l/, /s/, /z/ у початковій позиції перед фонемою /u:/ в загальноамериканській вимовній нормі використовується нуль-фонема. Крім того, варіювання фонеми /j/ у середині та в кінці слова в ненаголошеній позиції є характерною рисою англійського консонантизму. Участь у варіюванні передньоязикових альвеолярних фонем /s/, /t/ пояснюється їхньою високою частотою в мові. Динаміка передньоязикових альвеолярних фонем /s/, /z/, /t/ і альвеолярно-палатальних /S/, /Z/ зумовлена впливом фонологічних історичних процесів, дія яких актуальна в синхронії, а саме – африкатизацією й асибіляцією передньоязикових приголосних /s/, /z/, /t/ перед сонантом /j/. У результаті функціональної організації голосних фонем, під якою розуміємо включеність варіфонем у ті види опозицій, які описують фонетичну систему англійської мови, було виявлено, що найчастіше у фонемних структурах слів ЗАВ голосні низького піднесення варіюють із голосними середнього піднесення, відображаючи таким чином тенденцію голосних до централізації, тобто зміщення місця артикуляції до середнього піднесення. Ядро вільного акцентного варіювання складає акцентний тип один наголос у слові, оскільки він характерний для значної кількісті слів англійської мови. У межах акцентного типу один наголос у слові / - "- / ядро всіх процесів варіювання складають дво-, три- й чотирискладові акцентні структури з наголосом на другому складі. Варіювання акцентної структури двоскладових слів охоплює 38,43 % випадків від усього масиву слів, а трискладових – 36,11 %, оскільки дво- й трискладові слова мають високу частоту в мові. Аналіз динамічних рухів фонетичної структури слова в загальноамериканській вимові дозволив виявити, що в ядро входять ті динамічні рухи фонетичної структури слова, які тяжіють до утворення нових варіантів фонемної й акцентної структур у словах, котрі раніше мали один варіант, тобто відбувається збільшення кількості слів, що мають варіантні реалізації фонетичної структури слова. Встановлено, що відсоток слів із варіантними реалізаціями фонемної структури в досліджуваних кодифікованих джерелах залишається однаково високим, а кількість слів із варіантним акцентним оформленням збільшується. Це відбувається головним чином завдяки дії морфолого-семантичного фактора, за яким другорядним наголосом у слові виділяються афікси. Акцентний тип два головні наголоси виходить із нормативного вжитку. Витіснення акцентного типу два головні наголоси з норми загальноамериканської вимови пояснюється впливом тенденції до економії мовних зусиль, яка виявляється в слові обмеженням скупчення таких сильних фонетичних засобів його організації, як кілька головних наголосів. Дослідження динаміки фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимови дає підстави стверджувати, що еластичність її кодифікованої норми, тобто тенденція фіксації у вимовному словнику кількох варіантів вимови одного слова, зростає, тому в нормативному аспекті збільшується кількість слів із варіантним оформленням фонемної та/чи акцентної структури слова. Перспективою подальших досліджень може бути встановлення специфіки процесів вільного фонемного й акцентного варіювання на мовленнєвому матеріалі в різних ситуаціях офіційного та неофіційного спілкування, в гендерному аспекті. З метою створення моделей варіативності звукової будови мови варто було б також дослідити, як співвідноситься вільне варіювання фонетичної структури слова в нормативній і діалектній вимові в синхронії та діахронії. Вивчення динаміки фонетичної структури слова в аспекті вимовних норм інших варіантів англійської мови може стати основою типологічного дослідження. |
