1. У діалектному мовленні відбуваються процеси, які є об’єктивні й закономірні. Їх важливими каталізаторами є постійний взаємозв’язок та взаємовплив між діалектним мовленням та літературної формою національної мови, а також внутрішні зрушення в системах самого діалектного мовлення, які можуть приводити до виникання якісно нових явищ, а також занепаду старих. Для виявлення характеру та причин таких змін важливими є дослідження виявів динаміки і статики. 2. Аналіз даних загальнонаціонального та регіональних атласів довів, що, незважаючи на синхронний характер зображуваного діалектного матеріалу, лінгвогеографія володіє засобами для картографування виявів процесуальності в діалектному мовленні. Динаміку опосередковано виявляють (навіть якщо це не було метою спостереження), і макродослідження українського діалектного простору (АУМ), і регіональні лінгвістичні атласи української мови. В основному динаміку діалектних особливостей відображають на лінгвістичних картах засоби візуального характеру – кольори, відтінки кольорів, значки різного розміру та різних кольорів, штрихування різного напряму та інтенсивності, спеціальні графічні позначки в легендах, а також вербальні дані карт та коментарів до них – спеціальні ремарки: “частіше”, “рідше”, “молодше покоління”, “старше покоління”, “середнє покоління”, “інколи вживане”. 3. Методи лінгвістичної географії дозволили виявити та скартографувати ареал обниження наголошених голосних переднього ряду. На території, охопленій другим томом АУМ, виявлено два ядра обниження (у волинському та східнокарпатському регіонах), що мають свою специфіку та особливості функціонування. Основною ознакою названих епіцентрів обниження є повна нейтралізація фонемної опозиції, насамперед /и/ ~ /е/, в результаті чого модифікується система наголошеного вокалізму. Нижчу частотність має нейтралізація /е/ ~ /а/, яка відбувається лише на субфонемному рівні. Наголошений голосний [і] різного походження в ядрі обниження також змінює артикуляцію, а в системі вокалізму гуцульських говірок набуває статусу фонеми /иі/. Периферію діалектної просторової конструкції обниження характеризує вживання паралельних структур з наявністю та відсутністю даної риси, а також залежність змін в артикуляції голосних від консонантного оточення. 4. Накладання ареалів переголосу та обниження наголошених голосних переднього ряду виявило схожу конфігурацію площ їх поширення, особливо щодо ядер, і дало змогу твердити про реалізацію в діалектному мовленні компенсаторних можливостей задля врівноваження діалектних систем: підвищення артикуляції голосного заднього ряду [а] унаслідок переголосу [’а] > [’е] після палатальних приголосних та [й] компенсується обниженням наголошених голосних переднього ряду. 5. Ядро асиміляції приголосних за дзвінкістю/глухістю локалізовано на українсько-польському суміжжі. Від ядра оглушення неоднорідно поширюється в різних напрямках. На українській діалектній території (у межах ІІ тому АУМ) частотність виявів оглушення та одзвінчення перед сонорними і голосними послідовно зменшується в напрямі на схід: на території західноподільських, покутсько-буковинських, гуцульських, наддністрянських, східноволинських і середньополіських говірок дзвінкість приголосних перед наступними глухими консонантами збережена послідовніше, одзвінчення в невластивих літературній мові позиціях відсутнє зовсім. Асиміляцію приголосних за дзвінкістю/глухістю пов’язано з акцентуаційною особливістю, характерною для західної частини української діалектної території, – збільшенням видихової сили при наголошуванні, що зумовлює підсилення напруги голосових зв’язок під час артикуляції сусідніх з наголошеним складів, а також пришвидшення темпу мовлення, і, отже, відповідно формує умови для занепаду кінцевих дзвінких (артикуляційно слабших) та їх якісного перетворення в глухі (артикуляційно сильніші) відповідники. 6. Проведено спостереження за поступовим наростанням діалектних рис одного структурного рівня в різних позиційних виявах, ареали яких збігаються в ядрі. Така стратиграфія підтверджує думку про існування тенденції, вияви якої “кристалізуються” в ядрі, творячи в ньому відносно стабільне діалектне явище. Розташування ареалів не означає послідовності в утворенні відповідної діалектної просторової конструкції. Такого типу ареали стосуються передусім рівнів синтагматичної акцентуації та фонологічного, причому дослідження підтвердило думку, що формування діалектних просторових конструкцій фонологічного рівня зумовлене особливостями синтагматичної акцентуації – вияву відповідно до сили наголошування (квантитативності, експірації, висоти тону, темпу мовлення) з її ядрами та периферією. 7. Динаміка послідовно виявляється на периферії діалектних просторових конструкцій унаслідок накладання та взаємодії різнодіалектних рис усіх структурних рівнів діалектного мовлення, зокрема вона найбільш виразно проявляється на фонологічному рівні – в існуванні позиційно вираженого розрізнення, в амплітуді коливань у межах звукового поля реалізації фонем, і в паралельному вживанні виявів різних фонем. Своєрідно виявляються риси динаміки в специфічно взаємозв’язаних латеральних частинах периферійних ареалів суміжних просторових конструкцій, де взаємонакладаються діалектні особливості різних рівнів. 8. Комплексний аналіз нашаровуваних на одній території діалектних просторових конструкцій різнорівневих рис є дієвим методом пошуку зон вібрацій на міжмовних та міждіалектних обширах. Взаємонакладання таких рис приводить у зоні вібрацій до витворення в процесі діалектної взаємодії нових тенденцій. З цього погляду в роботі розглянуто специфічну зону вібрацій, яка знаходиться в межиріччі Серету та Збруча. На цій території поступово завершуються ареали діалектних рис, характерних для наддністрянських говірок. Латеральні частини суцільних ареалів, маргінальні та мозаїчні ареали засвідчують паралельне існування різних фонетичних рис та морфологічних форм, паралельне вживання різних лексем. Фіксують також існування на території зони вібрації між річками Серетом та Збручем передусім змішаності – своєрідної в українському діалектному просторі. Виявлення даної зони вібрації дозволило визначити межі тривалої в часі взаємодії різнодіалектних просторових конструкцій – виразне накладання наддністрянських діалектних рис на західноподільські. 9. Результати роботи доповнюють уявлення про ті процеси, які відбуваються в сучасному українському діалектному мовленні, виявляють в діалектному просторі джерела українського мовотворення та вказують на їх взаємодію з літературним мовленням. |
