У дисертації здійснено теоретичний аналіз, методологічне обґрунтування та експериментальне розв’язання проблеми динаміки міжособистісної перцепції старшокласників; визначено критерії та рівні розвитку зазначеного феномену; виявлено ієрархію соціально-психологічних чинників, що зумовлюють динаміку міжособистісного сприймання та специфіку утворення перцептивного образу іншого в учнів старших класів; здійснено експериментальну апробацію програми розвитку міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці. 1. Міжособистісна перцепція являє собою процес переходу від сприймання до розуміння та оцінювання людини людиною, від психологічного контакту до стійких соціальних стосунків. До її структури включають: суб’єкт, об’єкт, процес міжособистісного сприймання та перцептивний образ. Основними механізмами, що забезпечують власне процес міжособистісного сприймання є ідентифікація, емпатія, атракція, рефлексія, каузальна атрибуція, стереотипізація. У процесі взаємодії міжособистісна перцепція виконує ряд важливих функцій, які ускладнюються в міру зростання суб’єкта взаємодії та набувають яскравого вираження у ранньому юнацькому віці: мотиваційну, перцептивно-діагностичну, гностично-орієнтувальну, модифікаційну. Вікові особливості розвитку міжособистісної перцепції суб’єктів юнацького віку проявляються у: збільшенні кількості описових категорій, зростанні ситуативності і визначеності в їх використанні, підвищенні рівня вибірковості, послідовності, складності та інтегрованості інформації, здатності аналізувати, оцінювати і пояснювати поведінку людини. 2. Міжособистісна перцепція старшокласників характеризується суб’єктністю та динамічністю перцептивного образу, який проявляється у повноті-фрагментарності, гнучкості-ригідності відображення, визначається модальністю ставлень, здатністю до емоційного відгукування та нормативними очікуваннями суб’єктів взаємодії. Змістовою характеристикою міжособистісної перцепції виступає спрямованість старшокласника на виокремлення певних характеристик однокласника (суб’єктивних якостей, фізичного вигляду, дій та поведінки), а також їх міри значущості (ієрархії) у сприйманні й оцінці об’єкта перцепції. 3. Міжособистісна перцепція старшокласників характеризується наступними рівнями: інтегрований рівень, що притаманний для старшокласників, котрі в об’єкті перцепції здатні виділяти значну кількість елементів зовнішності, поведінки та якостей особистості, використовувати широке коло ознак, які характеризують його як певну особистість; враховують вплив обставин на спілкування об’єкта перцепції з оточуючими людьми; ситуативний рівень, властивий старшокласникам, котрі виділяють помірну кількість елементів в об’єкті перцепції, не послідовні у використанні стійких ознак об’єктів перцепції; вибірково використовують поняття та зазначають обмежене коло властивостей; примітивний рівень, який характерний для старшокласників з певною фрагментарністю та ригідністю перцептивного образу; котрі в об’єкті перцепції зазначають вузьке коло ознак, що здебільшого належать до однієї категорії (зовнішності, поведінки чи характеру). 4. Вікова динаміка міжособистісної перцепції старшокласників проявляється у зростанні кількості осіб з інтегрованим рівнем сприймання. З віком розширюється обсяг характеристик, які використовують старшокласники для опису свого однокласника (збільшується повнота сприймання); зростає гнучкість сприймання однокласника у різних ситуаціях взаємодії; спрямованість особистості характеризується рівномірністю розподілу за всіма оцінними категоріями (зовнішність, особистісні якості, поведінка). Визначальним показником динамічного перцептивного образу міжособистісної перцепції старшокласників виступає гнучкість у сприйманні однокласника. Аналіз гендерних відмінностей міжособистісної перцепції свідчить: у дівчат інтегроване сприймання як в 10-му, так і в 11-му класі має вищі показники, ніж у хлопців. Виявлено суттєві відмінності за гендерною ознакою у структурі міжособистісної перцепції. Для перцептивного образу хлопців 10-го класу основним динамічним показником є гнучкість сприймання, який виступає в якості визначального для дівчат 11-го класу . 5. Психологічна модель міжособистісної перцепції старшокласників демонструє специфіку формування динамічного образу суб’єкта та об’єкта перцепції. Процес утворення динамічного перцептивного образу пов’язаний з повнотою чи фрагментарністю відображення старшокласниками психологічного та соціального простору, зі здатністю гнучко виокремлювати динамічні та змістові характеристики об’єкта перцепції. Формування динамічного образу об’єкта сприймання визначають наступні соціально-психологічні чинники: емоційно-ціннісне ставлення, емоційне відгукування (емпатія), особистісні якості, нормативні очікування, статус та сприймання у групі. 6. Визначальними чинниками міжособистісної перцепції у ранньому юнацькому віці є здатність до емоційного відгукування і нормативні очікування стосовно поведінки однокласників. Констатовано, що повнота сприймання старшокласників змінюється під впливом емоційно-ціннісного ставлення, типу сприймання групи, соціометричного статусу; спрямованість сприймання, здебільшого, залежить від емоційно-ціннісного ставлення, якостей об’єкта перцепції, його статусу; на гнучкість сприймання здійснюють вирішальний вплив емоційне відгукування та нормативні переваги старшокласників (ділові і комунікативні). Гендерні відмінності впливу чинників полягають у наступному: міжособистісна перцепція хлопців 11-го класу, зокрема її гнучкість, змінюється під впливом здатності до емоційного відгукування та залежить від їх нормативних очікувань, а повнота й спрямованість сприймання визначається переважно модальністю ставлень. У дівчат, навпаки, знижується вплив зазначених детермінант на показники міжособистісної перцепції. 7. Ефективною щодо розвитку міжособистісної перцепції старшокласників є спеціальна програма, спрямована на озброєння знаннями про міжособистісну перцепцію, її чинники та механізми; оволодіння ефективними способами та прийомами вивчення і розуміння старшокласниками інших людей та переосмислення образу Я. Перцептивно орієнтований соціально-психологічний тренінг активізує у старшокласників розвиток емпатійних здібностей та емоційно-ціннісних ставлень, сприяє структуруванню комунікативного досвіду та формуванню інтегрованого образу об’єкта перцепції. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів аналізу проблеми міжособистісної перцепції. Більш глибокої наукової розробки вимагають соціально-психологічні механізми перцепції у суб’єктів раннього юнацького віку, вікова специфіка надання психологічної допомоги юнакам та дівчатам з ознаками ригідності та фрагментарності сприймання. Ми вважаємо перспективним та актуальним розширення дослідницького вікового діапазону за означеною тематикою як у бік дитинства, так і в бік дорослості. |