У дисертації представлено теоретичне узагальнення результатів семантико-прагматичного аналізу мовних одиниць, що репрезентують гендерні відносини в англомовному публіцистичному дискурсі трьох часових зрізів середини ХХ ст. – ХХІ ст., які співвідносяться з етапами розвитку феміністського руху. Головні результати проведеного комплексного дослідження дозволяють стверджувати, що публіцистичний дискурс як мовленнєвомисленнєва діяльність, що відбувається в інституційних межах друкованого засобу масової інформації, є актуальним комунікативним контекстом дослідження гендера, оскільки цей тип дискурсу відображає сучасний стан суспільно-культурного життя соціуму та зміни в стереотипах масової свідомості, зокрема в гендерних. Як підвид політичного дискурсу публіцистичний дискурс невід’ємно пов’язаний з ідеологією та владою: з одного боку, ідеологія впливає на формування публіцистичного дискурсу, на вибір мовних засобів, а з іншої, цей тип дискурсу є ефективним знаряддям впливу на суспільні процеси, в тому числі на формування певної ідеології. Для вирішення проблеми аналізу мовних проявів гендера запропоновано базове поняття – мовна гендерна репрезентація (МГР) – що проявляється в одиницях лексичного чи граматичного рівнів мови та відображає статеву належність референта-особи разом з усіма стереотипними соціокультурними асоціаціями, пов’язаними із статтю особи та властивими певному етнокультурному соціуму на конкретному етапі його розвитку. Результати аналізу дискурсивних контекстів різнорівневих МГР дозволяють дослідити реалізацію патріархатних стереотипів на різних мовних рівнях. У дискурсі маркери морфо- та лексико-семантичного рівнів, що позначають референтів-жінок, на відміну від чоловічих, несуть у собі переважно негативні конотації. Маркування референта-жінки відбувається лише за умови комунікативної необхідності для запобігання зриву комунікації. На граматико-семантичному рівні патріархатні стереотипи знаходять прояв у використанні займенника he у загальнородовому значенні. Вживання анафорів з антецедентами, вираженими номінаціями різних груп МГР, що класифікуються за ідеографічним критерієм, залежить від суспільної значущості семантики антецедента. Так, після статусних та професійних МГР переважно вживається займенник he, що реалізує патріархатне уявлення про стать осіб, які мають високий соціальний статус або престижну професію. З антецедентами-займенниками та займенниковими сполуками, що не асоціюються з індивідом певної статі, розповсюджені “антисексистські” варіанти they та he or she. Розбіжності у результатах мікродіахронічного аналізу функціонування мовних одиниць, що репрезентують гендер в американському та британському публіцистичному дискурсі на трьох часових зрізах (60-і рр., 70 – 80-і рр., 90-і рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.), демонструють вплив соціальних чинників на мову, а саме: дозволяють проаналізувати динаміку змін у виборі мовних засобів під дією руху політкоректності та феміністської лінгвістики). Мають місце суперечливі тенденції: з одного боку, поширюються „політично коректні” засоби мовної репрезентації гендера, а саме, альтернативні варіанти одиниці man (men), складних номінацій з компонентом man- на початку слова та анафоричного займенника he, а з іншого боку, зростає частотність складних номінацій з компонентом -man наприкінці слова. Головним фактором, що обумовлює поширення „антисексистських” альтернатив, є усвідомлення комунікантами ідеологічної навантаженості „андроцентричних” одиниць. Іншим фактором є характер мовної системи, що демонструє певний консерватизм навіть на найвідкритіших своїх ділянках, виключаючи розповсюдження тих альтернатив, які не відповідають принципу мовної економії. Дискурсивний потенціал МГР зберігає стабільність, що підтверджує незмінну актуальність патріархатних стереотипів, свідомо чи несвідомо відтворюваних у мовних одиницях, які відображають гендерні відносини в англомовному публіцистичному дискурсі. Одержані результати свідчать про плідність комплексного підходу до вивчення мовних проявів гендера, а синтез комунікативно-функціональної та когнітивної парадигм при дослідженні мовних одиниць, що репрезентують гендер, запропонований у даній роботі, відкриває наукові перспективи у вивченні гендерно маркованих одиниць на фразеологічному та синтаксичному рівнях. Вирішення поставлених у цій роботі завдань не зменшує перспективності досліджень мовних проявів гендера в інших типах дискурсу та інших лінгвокультурних варіантах публіцистичного дискурсу. |
