Білецька К.В. Диверсифікація інновацій у харчовій промисловості. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, Київ, 2007.
В роботі досліджено вплив диверсифікації інновацій на ефективність діяльності підприємств харчової промисловості. Перш за все, поглиблено теоретичні та методологічні підходи щодо аналізу специфіки процесів диверсифікації як інструменту стратегічного управління інноваційною діяльністю. Проведено комплексне дослідження інноваційної діяльності в харчовій промисловості, доведено актуальність диверсифікації як інструменту стратегічного управління. Крім того, досліджено різні підходи до методики оцінки ефективності результатів розробки і впровадження інноваційних проектів у практику, виявлено фактори і стимули ініціювання інновацій, розкрито закономірності формування корпоративної стратегії диверсифікації.
Обґрунтовано перспективні напрями диверсифікації інновацій в харчовій промисловості, а саме до них слід віднести вертикальну повну і часткову інтеграцію, квазіінтеграцію, споріднену горизонтальну диверсифікацію.
В роботі розроблено пропозиції щодо удосконалення механізму регулювання інноваційних процесів в харчовій промисловості.
Дослідження диверсифікації інновацій у харчовій промисловості дозволило зробити наступні висновки та розробити рекомендації щодо ефективного її здійснення:
У процесі розвитку інноваційних процесів їх зміст, функції та суб’єкти управління змінюються. В ринковій економіці, на засадах якої нині здійснює діяльність переважна більшість підприємств харчової промисловості України, головною ознакою інновацій в умовах їх диверсифікації є здатність нововведення забезпечити ефективні зміни, а функцією – функція зміни матеріального виробництва в напрямі підвищення його ефективності за рахунок різноманітних нововведень. Найбільш значні зміни у виробництві забезпечуються в процесі диверсифікації інновацій.
Диверсифікація інновацій істотно впливає на темпи розвитку і рівень ефективності виробництва підприємств харчової промисловості. Успішна диверсифікація інновацій підприємницьких структур харчової промисловості є запорукою їх виживання і отримання конкурентних переваг. У зв’язку із зазначеним, у наукових дослідженнях та на практиці доцільно використовувати запропоноване визначення поняття “диверсифікація інновацій” як процесу розповсюдження і поширення інновацій на нові країни, сфери діяльності, види економічної діяльності, території, виробництва, виробничі, управлінські та інші процеси й об’єкти, що забезпечує підвищення ефективності витрат на дані цілі..
Впровадження інновацій у виробництво і здійснення їх диверсифікації пов’язане з вибором ефективного варіанта диверсифікації інновацій. З метою обґрунтування ефективності диверсифікації інновацій доцільно застосовувати запропоновану за результатами дослідження систему показників, що враховують як інтегрований вплив сукупності факторів на показники ефективності інноваційного проекту, так і безпосередні ризики диверсифікації інновацій у харчовій промисловості.
На сучасному етапі розвитку харчової промисловості особливостями диверсифікації інновацій даного виду економічної діяльності є значна територіальна (розповсюдження інновацій в нових містах, регіонах) і споріднена (нова сфера діяльності, де поширюються інновації, володіє суттєвою спільністю з основною діяльністю підприємства і передбачає спільне використання покупців і в деяких випадках товарів, що випускаються, торгового персоналу і каналу розподілу інновацій, торгової марки та її іміджу, виробничих, офісних, складських приміщень, досліджень і розробок, персоналу, маркетингу) диверсифікація. Територіальна диверсифікація інновацій в харчовій промисловості знаходить своє відображення в розповсюдженні інноваційної продукції харчових підприємств не лише в різні регіони України, але й за її межі: найбільші обсяги реалізуються в Росію, крім того, в Німеччину, США, Польщу, Словаччину та ін. Споріднена диверсифікація інновацій у харчовій промисловості представлена поширенням інновацій в м’ясній і молочній промисловості; виробництві жирів; промисловому переробленні овочів та фруктів; промисловому виробництві рибної продукції; обробленні зерна, виробництві крохмалю, напоїв, готових кормів для тварин.
Інновація протягом всього життєвого циклу змінює форми, просуваючись від ідеї до свого впровадження. Протікання інноваційного процесу обумовлено складним взаємозв’язком багатьох взаємопов’язаних факторів. Коливання показника освоєння видів інноваційної продукції підприємств харчової промисловості за останні 10 років на 68% визначала динаміка кількості впроваджених нових технологічних процесів, чисельності підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, рівня заробітної плати працівників. Найбільш активну інноваційну діяльність здійснюють високоспеціалізовані підприємства з великими виробничими потужностями і домінуючим становищем на ринку. Однак переважна більшість підприємницьких структур харчової промисловості, зокрема малі підприємства, потребує державної підтримки їх інноваційного розвитку.
У перспективі слід активізувати процеси інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, зокрема диверсифікації інновацій. Стратегія підприємства, що диверсифікує інновації, має забезпечувати впровадження запланованих інновацій за їх напрямами і об’єктами, загальних показників інноваційної діяльності у сферах діяльності підприємства, отримання синергічного ефекту серед споріднених господарських підрозділів і перетворення його в конкурентну перевагу, визначення наступних інноваційних пріоритетів і спрямування ресурсів підприємства в найбільш перспективні інноваційні ідеї та сфери впровадження інновацій. У процесі розробки й реалізації стратегії диверсифікації інновацій на підприємствах харчової промисловості слід враховувати зміну ринкової кон’юнктури і розмірів конкурентних переваг підприємства, передбачати заходи щодо зміцнення своїх позицій на ринках продовольства, інтеграції та кооперації з виробниками сировини, впровадження систем якості й безпечності харчових продуктів, тощо.
Перспективними напрямами диверсифікації інновацій у харчовій промисловості є вертикальна повна інтеграція виробництва інновацій і вертикальна часткова інтеграція (лише частина інноваційної продукції закуповується у інших підприємств) та квазіінтеграція, тобто створення альянсів між підприємствами, зацікавленими в інтеграції без переходу прав власності, а також споріднена горизонтальна диверсифікація, що передбачає розширення номенклатури інноваційних продуктів і поширення інновацій в інші регіони.
З метою стимулювання розповсюдження і поширення інновацій у харчовій промисловості необхідно створити економічні умови для активізації інноваційної діяльності завдяки використанню переважно фінансово-економічних важелів регулювання та стимулювання інновацій, властивих ринковій економіці, зокрема, завершити створення інфраструктури підтримки інноваційної діяльності, постійно діючих джерел наукових і технічних розробок, інформаційних ресурсів і доступ до них підприємств харчової промисловості, забезпечити підготовку наукових, технічних і управлінських кадрів, перегляд законодавчих актів, що регламентують інноваційну діяльність. Пріоритетами державної підтримки, яка сприятиме диверсифікації інновацій у перспективі, є фундаментальні і прикладні дослідження, створення доступних джерел фінансування й непрямого стимулювання інновацій, а також максимальне сприяння впровадженню інноваційних процесів на малих підприємствах.
Публікації автора:
Статті у фахових виданнях:
Білецька К.В. Інноваційне підприємництво на Волині в умовах переходу до стабілізації економіки // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – Вип. 90. – С.22-25.
Білецька К.В. Фінансово-кредитний та інвестиційний механізми забезпечення інноваційної діяльності в умовах стабілізації економіки // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. – 2002. – № 2. – С.171-174.
Білецька К.В. Інноваційна політика і роль держави у розвитку інноваційної системи // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – Вип. 162. – С.142-148.
Білецька К.В. Фактори впливу на інноваційну активність підприємств України // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. – 2003. – №9. – С.95-98.
Білецька К.В. Про структурно-функціональну модель інноваційного процесу формування ринкової економіки // Формування ринкової економіки в Україні: Зб. наук. праць. – Львів: ЛДУ ім. І.Франка. Центр ринкознавства “Інтереко”, 2003. – Вип. 12. – С.60-67.
Слав’юк Р.А., Білецька К.В. Стратегія диверсифікації як ефективний метод адаптації підприємницьких структур до мінливих умов інноваційної діяльності // Економічні науки: Зб. наук. праць. Серія „Економіка та менеджмент.” – Луцьк: ЛДТУ, 2004. – Вип. 1(1). – С.4-12.
Білецька К.В. Інноваційна діяльність як спосіб подолання технологічної відсталості промислового виробництва в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2004. – №1(2). – С.66-70.
Білецька К.В. Диверсифікація в системі управління інноваційною діяльністю підприємств харчової промисловості // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. – 2006.– №7. – С.85-90.
Білецька К.В. Особливості формування інноваційної моделі розвитку виробництва у харчовій промисловості // Держава та регіони. – 2007. – №1. – С.39-42.
Шубалий О.М., Білецька К.В. Тенденції та закономірності розвитку інноваційної діяльності у харчовій промисловості України // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. – К.: НДЕІ Міністерства економіки України, 2007. – Вип. 2 (69). – С.55-61.
Матеріали конференцій та тези доповідей:
Білецька К.В. Диверсифікація фінансових інструментів інвестування // Регулювання фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Міжнародна науково-практична конференція. Луцьк, 30-31 травня 2003 р. – Луцьк: ВДУ, 2003. – С.107-108.
Білецька К.В. Механізми державного регулювання інноваційної діяльності підприємницьких структур в процесі становлення ринкової економіки // Сучасні проблеми управління: Міжнародна науково-практична конференція. Київ, 27-28 листопада 2003 р. – Київ: МАУП, В-во “Хімджест”, 2003. – С.101-102.
Білецька К.В. Інноваційні структури як фактор впливу на розвиток базових галузей регіонів країни // Регулювання фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Міжнародна науково-практична конференція. Луцьк, 4-5 червня 2004 р. – Луцьк: ВДУ, 2004. – С.131-132.
Білецька К.В. Розвиток продовольчого ринку регіону як передумова диверсифікації інноваційної діяльності // Наука й вища освіта в третьому тисячолітті: V Міжвузівська наукова конференція молодих вчених. Мелітополь, 21-22 квітня 2005 р. – Мелітополь: Мелітопольський інститут державного та муніципального управління, 2005. – С.53-55.
Білецька К.В. Інноваційний рівень виробничої діяльності і його показники // Проблемы и перспективы становления финансовой системы Украины: VIII міжвузівська науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених. Севастополь, 26-29 жовтня 2005 р. – Севастополь: СевНТУ, 2005. – С.91-92.
Білецька К.В. Методологічні засади формування корпоративної стратегії диверсифікації інновацій // Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України: Всеукраїнська науково-практична конференція. Чортків, 23 листопада 2006 р. – Т.: Терно-граф, 2006. – С.227-229.
