У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові шляхи вирішення наукової проблеми ефективного та екологобезпечного використання сільськогосподарських земель, що полягає в розробці системи заходів з дотримання екологобезпечного стану земель, визначення складових і передумов формування ринку екологічно чистої продукції, економічного механізму екологізації землекористування. Впровадження їх у практику діяльності сільськогосподарських підприємств різних форм власності дасть змогу підвищити економічну ефективність використання земель, підвищити родючість ґрунтів, покращити їх якісні характеристики, вирощувати екологічно чисту продукцію. Проведені дослідження дають змогу зробити такі висновки і пропозиції: В Україні спостерігається різке загострення екологічної ситуації та посилення забрудненості всіх сфер навколишнього природного середовища, в тому числі і земель, що може призвести до негативного впливу на стан здоров’я населення через вживання неякісних та забруднених шкідливими сполуками продуктів харчування. Це потребує якнайшвидшого впровадження відповідних заходів з поліпшення стану сільськогосподарських земель.
При використанні земель у сільському господарстві головним критерієм має бути не тільки отримання економічної вигоди, а й врахування екологічних вимог до їхнього стану та якісних характеристик. На основі аналізу існуючих систем землеробства можна стверджувати, що в Україні оптимальним буде впровадження інтегрованого землеробства, заснованого на поєднанні позитивних сторін альтернативних й інтенсивних систем землеробства.
3. Внаслідок недостатньо обґрунтованого використання земель з 1961 по 1981 рік спостерігалося зменшення вмісту гумусу в ґрунтах від 3,5 до 3,2%. Ерозійні процеси набули поширення на 32% площ орних земель; через різке зменшення в 2002 р. обсягів внесення мінеральних добрив (у 10 разів), а органічних – у 7 разів, порівняно з 1990 р., знизився вміст поживних речовин у ґрунтах. Негативного впливу зазнають ґрунти від забруднень радіонуклідами, важкими металами та шкідливими сполуками. Внаслідок впливу цих чинників економічна ефективність використання сільськогосподарських угідь у динаміці має тенденцію до зниження. Із зниженням урожайності основних сільськогосподарських культур за період з 1990 по 2002 рік проявляється тенденція до зменшення виходу валової продукції у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь на 35,0%, в тому числі в рослинництві – на 22,4%. 4. Сільськогосподарські товаровиробники, які стали власниками землі й інших засобів виробництва, прагнуть до підвищення ефективності господарювання і вибирають ті шляхи, які дозволять їм у перспективі нарощувати виробництво продукції за умови збереження та відтворення родючості ґрунтів. На даному етапі в Україні функціонує ряд підприємств, які частково або повністю перейшли на застосування екологічно безпечних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Так, застосування у 1997-2002 рр. в АТЗТ “Агро-Союз” технології, що базується на мінімальному обробітку грунту, дозволило в розрахунку на 1 га ріллі знизити затрати праці на 52% і витрати пального – на 59% внаслідок застосування сучасної високопродуктивної техніки та поєднання технологічних операцій; витрати мінеральних добрив – на 64% за рахунок заміни гранульованих добрив рідкими і локального їх внесення. При використанні екологобезпечних технологій проявляється й екологічний ефект, який полягає у підвищенні родючості ґрунтів і вмісту в них поживних речовин. 5. Для підвищення економічної ефективності та екологічної безпеки сільськогосподарського виробництва в Україні необхідно оптимізувати структуру земельних угідь та посівних площ, впровадити ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур, посилити державний контроль за використанням земель, забезпечити фінансування землеохоронних і ґрунтозахисних заходів. На земельних угіддях зони Степу, на які найбільше впливають ерозійні та інші деградаційні процеси, пропонується здійснити трансформацію малопродуктивних орних земель у природні кормові угіддя й відведення частини з них під консервацію, або виведення із сільськогосподарського обороту. В результаті розораність сільськогосподарських угідь зменшиться від 81,4% у 2002 р. до 52,5% – у 2012 р., збільшаться площі природних кормових угідь і лісів, що приведе до екологічної стабілізації земельної території. 6. У сучасних умовах особливого значення набуває проблема виробництва та споживання екологічно чистих і безпечних продуктів харчування. Для України, де майже 10% населення зазнає шкідливого впливу наслідків Чорнобильської катастрофи, вирішення цієї проблеми шляхом формування ринку екологічно чистої продукції є пріоритетним завданням соціально-економічної, продовольчої та екологічної політики держави. Передумовами формування ринку екологічно чистої продукції мають бути: відповідне правове забезпечення розвитку екологобезпечного сільськогосподарського виробництва; створення інфраструктури ринку, в яку входять система акредитації господарств, стандартизація, сертифікація і маркування екологічно чистої продукції, мережа консультаційних і науково-виробничих центрів; система стимулювання господарств, що ведуть екологобезпечне землеробство; впровадження системи обліку сільськогосподарських підприємств, які застосовують елементи екологізації у виробництві, та обліку обсягів виробленої підприємствами екологічно чистої сировини за допомогою введення у річних звітах сільськогосподарських підприємств розділу, що стосується екологічної діяльності підприємства. Розвиток ринку екологічно чистої продукції відкриває широкі перспективи для виходу вітчизняних товаровиробників на європейський ринок і є одним із шляхів інтеграції України у світовий економічний простір. 7. У зв’язку з формуванням і подальшим розвитком ринку екологічно чистої продукції існує потреба в науковому обґрунтуванні ціни на неї. Ціна на екологічно чисту продукцію повинна бути вищою від цін на звичайну продукцію. Елементом ціни обов’язково має бути надбавка за екологічну чистоту продукції. Величину цієї надбавки слід встановлювати в кожному конкретному випадку залежно від виду продукції, додаткових витрат на її виробництво, пов’язаних з екологізацією виробничих процесів, технологій, впровадження природоохоронних заходів у господарстві. Крім того, в умовах ринкової економіки ціни на продукцію залежать не стільки від її собівартості, скільки від співвідношення платоспроможного попиту і пропозиції. Тому необхідно стимулювати попит споживачів на екологічно чисту продукцію і залежно від його зміни регулювати ціну. 8. За останні роки в Україні сформовані основи екологічного й земельного законодавства, здійснені структурні реформи у сфері земельних відносин, охорони довкілля та використання природних ресурсів. Потребують удосконалення механізми підтримки сільськогосподарських підприємств, які впроваджують прогресивні технології використання земель, а нормативно-правові акти – внутрішнього узгодження й доповнення. 9. У дисертації пропонується впровадити економічний механізм екологізації землекористування, який ґрунтується на поєднанні адміністративних та економічних методів впливу на суб’єкти господарювання з метою стимулювання їх до екологобезпечного ведення сільського господарства. До складу адміністративних методів має входити система обмежень екологічно шкідливої діяльності, державний контроль за якістю земель й екологічною безпекою продукції, система планування заходів з охорони земель і забезпечення юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства. До економічних методів належить система економічного стимулювання, яка передбачає заохочувальні та примусові механізми екологобезпечного використання земель, а також система фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель і підвищення родючості ґрунтів. |
