У дисертації пропонується нове вирішення наукової задачі, що полягає у підвищенні ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу. Для вирішення поставленої проблеми проведене комплексне дослідження, що дозволило зробити такі висновки теоретико-методичного змісту та науково-практичного спрямування. Цукробурякове виробництво потенційно економічно вигідне, оскільки при належно поставленій роботі забезпечує великі суми грошових надходжень і прибутків товаровиробникам сировини й переробним підприємствам. Цим зумовлений певний інтерес зарубіжних бізнесменів, що формує потенційні можливості залучення прямих інвестицій або через створення спільних підприємств типу „Укрінтерцукор”. Соціальна роль підкомплексу полягає як у розширенні зайнятості робочої сили протягом року й у сезонні періоди, так і через матеріальне стимулювання працівників, заробіток яких тут вищий проти середнього в галузі. Дія низки об’єктивних і суб’єктивних чинників за останні роки негативно вплинула на розвиток галузі, зокрема зменшувались посіви цукрових буряків, знизилась урожайність. Скорочення поставок сировини призвело до простоїв цукрових заводів, різкого зменшення виробництва цукру. Бурякоцукровий підкомплекс опинився у незадовільному стані, що зумовлений перекосами в приватизації, впровадженням натуральної форми розрахунків, виникненням численних посередників і каналів реалізації, недоліками законодавчої та наукової бази.
3. Тернопільська область нагромадила значний досвід і ресурсний потенціал бурякоцукрового виробництва. Під посіви цукрових буряків у 2007 р. відведено 59,6 тис. га, або 8,5% усіх посівних площ. Питома вага посівів цукрових буряків у загальній структурі засіяної площі постійно зменшується. За період 1990-2007 рр. рівень урожайності не мав чіткої тенденції. Його вирівнювання показало тенденцію до підвищення у середньому на 4,5 ц/га в рік. Урожайність цукрових буряків відзначається високою варіацією у районах області. У процесі аналізу виявлено суттєвий взаємозв’язок між концентрацію посівних площ і рівнем урожайності. При питомій вазі 10-11% цукрових буряків у структурі посівів, яку забезпечує лише 23,5% районів, рівень урожайності вищий на 39 ц/га від середньообласного. Нераціональним і нечостатнім є застосування органічних і мінеральних добрив, проведення селекційної роботи. В області намітилась тенденція до збільшення питомої ваги виробництва цукрових буряків у високотоварних сільськогосподарських підприємствах, і до зменшення – у підсобних господарствах населення. Головна перевага крупних високотоварних господарств у тому, що вони більш ефективні щодо використання земельних ресурсів. 4. У процесі дослідження ефективності виробництва цукрових буряків встановлено деяке поліпшення фінансових результатів у 2007 р., яких досягнуто насамперед за рахунок зростання обсягів реалізації у три рази. Однак протягом 2003-2007 рр. спостерігалося зростання собівартості цукрових буряків – на 22,8%, або 5,7% щорічно. Основним чинником стало зростання питомої ваги витрат на покупні матеріально-технічні ресурси, яке становило від 47,1% до 70,6%. Натомість питома вага оплати праці у сумі затрат знизилась до 15,8%, що свідчить про вкрай низький її рівень, відсутність реальної матеріальної зацікавленості працівників. Важливим для бурякосійних підприємств області є зростання виручки від реалізації в 4,2 раза проти зростання собівартості реалізованих буряків у 3,7 раза, що дозволило досягти рівня рентабельності 17,8%. 5. Негативну роль у розвитку підкомплексу відіграли недосконале законодавство, зокрема положення про встановлення квот і мінімальної ціни на цукрові буряки, цукор, а також недосконала система розрахунків з постачальниками сировини. Квотування повинно відігравати гальмівну роль в умовах надвиробництва цукру, а не стимулюючу, яка потрібна Україні. Встановлення ж мінімальних цін на сировину і цукор обмежує товаровиробників у перспективному зростанні виробництва продукції й пожвавлює діяльність та стимулює інтереси посередницьких комерційних структур. Давальницька система розрахунків заводів з виробниками сировини призвела як до неможливості збуту вирощеного врожаю через затримку з розрахунками, так і до втрати обігових коштів у партнерів. 6. Розробка конкретних шляхів виходу з кризового стану, обґрунтування проектних параметрів розвитку бурякоцукрового підкомплексу на перспективу вимагає розробки раціональної та глибоко продуманої концепції. Для умов досліджуваного регіону це: збільшення обсягів виробництва сировини; забезпечення виробництва цукру для максимальних надходжень на внутрішній і зовнішній ринки; застосування нормативного способу планування й управління; раціоналізація взаємовідносин між економічними партнерами; удосконалення організації та функціонування внутрішнього й зовнішнього ринків цукру та їх маркетингове забезпечення. Можливості та потреби Тернопільської області в цукросировині визначались за критичною і раціональною межами, необхідним і проектним рівнями. Останній, обґрунтований на рівні виробництва 240 і 270 тис. т цукру, передбачає виділення 45,2 тис. т продукту на внутрішнє споживання і 139,8 та 165,8 тис. т на зовнішній (за межі області й експорт) ринок відповідно на 2010 і 2015 роки. Досягнення всіх проектних показників вимагає відведення під посіви цукрових буряків 62,6 тис. га землі, або 9,0% у структурі посівних площ. 7. Відродження, стабілізація й вихід підгалузі на проектний рівень вимагає вдосконалення технології вирощування цукрових буряків. Тут потрібна певна регулятивна допомога держави щодо вирівнювання диспаритету цін на техніку, пальне і мастила, добрива та на цукрові буряки й цукор. Зі свого боку, товаровиробникам необхідно запроваджувати прогресивні технологічні рішення на основі вітчизняної системи машин. Упорядкування сировинних зон наявних заводів на основі вертикальної інтеграції з урахуванням віддалі доставки у межах 27 км та транспортної мережі дозволить забезпечити підвищення цукристості на 1,5%, вихід цукру на 1,49%, зростання коефіцієнта завантаження на 32,4%, виробництва цукру на 49,3% 8. Досягнення перспективних параметрів розвитку бурякоцукрового підкомплексу можливе лише за умови вдосконалення взаємовідносин між товаровиробниками сировини і її переробниками. Пропонується створити цілісний цукробуряковий підкомплекс АПК області на основі угод про взаємини, поставки й розрахунки, якісні параметри діяльності, джерела фінансування. Розподіл кінцевих результатів слід визначати за питомою вагою витрат виробника сировини та переробника у собівартості 1 тонни білого цукру. Інтеграція партнерів призведе до кооперації засобів і коштів, створення спільних підприємств і машинно-технологічних станцій, створить привабливий мікроклімат для фінансування та залучення інвестицій. Ефективне функціонування економічних взаємовідносин вимагає реалізації таких заходів: удосконалення податкової політики, спрямованості бюджету на матеріальний і соціальний захист виробника, цільового використання виділених сум підтримки. 9. Ефективне функціонування бурякоцукрового підкомплексу, відродження внутрішнього і зовнішнього ринків цукру потребують вдосконалення його структури з метою задіяння всіх ланок, без чого його механізм не запрацює в потрібному ритмі. Особливе значення має функціонування маркетингової служби бурякоцукрового об’єднання. |
