У дисертації досліджено ефективність функціонування сільськогосподарських підприємств та сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо її підвищення. Висновки за результатами проведених досліджень зводяться до наступного. 1. На основі вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених щодо сутності економічної ефективності запропоновано класифікацію факторів впливу на неї, які розподілені на контрольовані та неконтрольовані з боку окремого підприємства (контрольовані в свою чергу поділяються на організаційні та економічні; неконтрольовані – на природні та загальнодержавні). Узагальнюючим показником економічної ефективності є норма прибутку, що використовується у всіх розвинутих країнах світу. В сучасних умовах України, за відсутності ринку землі, пропонується тимчасово використовувати індексовану грошову оцінку землі, а до оплати праці, як показника вартості робочої сили, сумувати витрати на підготовку працівників необхідної кваліфікації. 2. З урахуванням вітчизняного та іноземного досвіду, обґрунтовано необхідність спеціалізації та концентрації сільськогосподарського виробництва на основі раціональних розмірів підприємств як перспективного напряму розвитку аграрного сектору економіки. Єдиним засобом досягнення даної мети є об’єднання власників та оренда земельних і майнових паїв. Це дасть можливість за наявності ринкової конкуренції на землю та засоби виробництва запропонувати кращі умови орендодавцям, більш ефективно використовувати земельні та майнові паї і вести фінансово-господарську діяльність підприємств. 3. У процесі реформування сільськогосподарських підприємств виявлено негативний вплив таких чинників: розпорошення прийняття законодавчо-нормативних актів у часі, протиріччя в деяких нормативно-правових актах, відсутність дієвої концепції розвитку різних організаційно-правових форм і виробництва продукції в них. Крім того, недосконалість нормативної бази реформування призвела до подрібнення цілісних господарських комплексів, що негативно вплинуло на ефективність господарювання новостворених структур. 4. Не узаконено правовий статус орендодавців, який би захищав право власників земельних і майнових паїв та передбачав право на управління виробництвом через створення спілки власників як вищого органу управління та механізму найму виконавчого адміністративно-управлінського персоналу за договором. Це забезпечить розподіл прибутку серед власників земельних і майнових паїв, а не лише декількох засновників, які привласнюють всю його суму. Дослідженням встановлено необхідність посилення ролі держави в регулюванні орендних земельних відносин, звертаючи особливу увагу в договорах оренди майна та землі на обов’язковість ефективного розвитку галузей рослинництва і тваринництва, підвищення родючості ґрунтів, забезпечення науково обґрунтованих параметрів організації і ведення господарської діяльності, соціального розвитку колективу сільськогосподарського підприємства та сільської території в цілому. 5. До початку ринкових перетворень в аграрному секторі сільськогосподарські підприємства Черкаської області мали зерно-буряковий з розвинутим тваринництвом виробничий напрям, а також на території регіону функціонували спеціалізовані підприємства з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, свиней та вирощування овочів. Проте наприкінці 2000 року, в період масового реформування сільськогосподарських підприємствах, різко скоротилися поголів’я тварин, площі під цукровими буряками, овочевими та кормовими культурами як збитковими. Дані види продукції замінені соняшником, ріпаком і зерновими, що пов’язано з прибутковістю останніх та переходом на приватно-орендні засади господарювання. Нині більшість підприємств області мають зерно-технічний та зерно-технічний з розвинутим скотарством виробничий напрям (у майже 12% підприємств області в структурі товарної продукції переважає тваринницька). Отже, при прогнозуванні подальшого розвитку сільськогосподарських підприємств Черкаської області та їх розміщення, враховуючи природноекономічні, демографічні умови, попит населення на тваринницьку продукцію та наявний виробничий потенціал сільськогосподарських і переробних підприємств, слід розвивати такі виробничі напрями: зерно-буряковий з розвинутим скотарством та з виробництва продукції рослинництва. Достатній обсяг виробництва зерна сприяє розвитку свинарства. 6. Аналіз еволюції розвитку аграрних формувань у ринкових умовах свідчить про зменшення, починаючи з 2000 року, кількості об’єктів дослідження, при одночасному збільшенні площі землекористування в розрахунку на 1 підприємство. Це явище пояснюється появою групи економічно сильних господарств, що поступово збільшуються за рахунок оренди земельних і майнових паїв громадян економічно слабких господарств. Останні не витримали конкурентної боротьби і втратили юридичну самостійність. 7. У результаті ринкових перетворень великотоварні сільськогосподарські підприємства переважно зберегли тракторний парк і технологічне обладнання, оскільки не були змушені ділити його під час реформування, коли на базі одного підприємства утворювалось декілька. Збільшення площі понад 2000 га та раціональне поєднання галузей рослинництва і тваринництва в цих підприємствах дало можливість нарощувати більш високими темпами виробництво продукції, рівень заробітної й орендної плати за земельні та майнові паї, прибутковість. На цій основі поліпшується фондозабезпеченість і фондоозброєність за рахунок придбання продуктивнішої техніки, застосовуються інтенсивні технології на інноваційній основі, зменшуються витрати на 100 грн. валової продукції, підвищується рівень рентабельності виробництва. Це підтверджує кореляційно-регресійний аналіз, де коефіцієнт кореляції між вище вказаними факторами дорівнює 0,74. 8. Для ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств Черкаської області в ринкових умовах доцільно використовувати науково обґрунтовану спеціалізацію і концентрацію виробництва, враховуючи наявність трудових ресурсів, пунктів переробки та збуту продукції й регіональні потреби населення в продуктах харчування станом на 2010 рік. Орієнтовна кількість підприємств оптимальних розмірів на території Черкаської області становитиме 317, з них зерно-буряко-скотарського виробничого напряму – 108, з виробництва продукції рослинництва – 169, з виробництва м'яса свиней – 40. Загальна чисельність працівників, зайнятих у вищезгаданих підприємствах, становитиме 32605 осіб, або повністю забезпечуватиметься їх наявністю в господарствах. Обсяг продукції, що вироблятиметься даними підприємствами, збільшиться проти 2000 року: зерна – удвічі (14863560 ц), цукрових буряків (у перерахунку на цукор) – у 8,4 раза (9243520 ц), молока – 3240000 ц (на 27,3% більше ніж у 2000 році), м’яса великої рогатої худоби (у живій вазі) – на 17,4% (264902 ц), м’яса свиней (в живій вазі) – на 230,8% (508598 ц). Кожне з підприємств зерно-буряко-скотарського виробничого напряму зможе отримувати в межах 4109 тис. грн. прибутку при рівні рентабельності 41,5%; підприємства, що займатимуться виробничою діяльністю лише в галузі рослинництва, відповідно – 4688 тис. грн. і 58,6%; господарства, що займатимуться виробництвом продукції свинарства, відповідно – 5010,1 тис. грн. і 40,4%. У середньому по сільськогосподарських підприємствах області дані показники в розрахунку на 1 господарство становитимуть 4528,1 тис. грн. прибутку і 49,2% рентабельності, що повністю забезпечуватиме самоокупність і самофінансування підприємств. 9. Невід’ємною складовою ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкової економіки України є маркетинг, особливо в контексті інформаційного забезпечення. З метою його якісного поліпшення підприємствам необхідно застосовувати тристоронню систему маркетингового інформаційного забезпечення: державна консультаційна служба, створена у складі управлінь агропромислового розвитку в регіонах; маркетинговий міжгосподарський кооператив; маркетинговий підрозділ в організаційній структурі підприємства. Такий підхід дозволить надавати всебічну інформаційну підтримку сільськогосподарським підприємствам у прийнятті ефективних управлінських рішень в процесі їхньої діяльності. |
