У дисертаційній роботі обгрунтовано теоретичні положення та практичні рекомендації щодо розв’язання наукового завдання підвищення ефективності інвестицій сільськогосподарських підприємств, використання яких дає змогу прискорити формування сучасного конкурентоздатного аграрного виробництва. 1. Інвестиції є найважливішим чинником розвитку сільськогосподарських підприємств. Категорія інвестицій характеризується як універсальними, так і специфічними сутнісними ознаками, які в конкретному історичному періоді найбільш повно розкривають їх економічний та соціальний зміст. Стосовно сучасних економічних відносин інвестиції сільськогосподарських підприємств слід розглядати як всі види капіталу, що вкладаються ними у підприємницьку та іншу діяльність з метою одержання економічного, соціального чи будь-якого іншого ефекту для їх власників та інших зацікавлених сторін. В наукових дослідженнях і на практиці доцільно використовувати запропоновану за результатами досліджень спеціальну класифікацію інвестицій, що включає такі найбільш важливі їх ознаки: загальні – за типом інвестиційної стратегії, об’єктами вкладень, джерелами фінансування, видом відновлювального процесу, формою власності, типом відтворення капіталу, регіональною ознакою, а також рівнями дохідності, ризику та ліквідності; спеціальні – за галузями та підгалузями виробництва, видами аграрного капіталу, біологічністю тощо. 2. З метою визначення реальних обсягів інвестицій в основний та оборотний капітал сільськогосподарських підприємств, а також у зв’язку зі змінами в обліку активів, класифікаційне дерево інвестицій необхідно доповнити біологічною ознакою, а інвестиції у біологічні активи поділяти в такій ієрархічній послідовності за: строковістю функціонування капіталу, галузями сільського господарства, видами багаторічних насаджень і сільськогосподарських культур, видами тварин основного стада і тварин на вирощуванні і відгодівлі. Біологічні активи вирізняються особливостями кругообігу інвестованого в них капіталу, місцем у аграрному капіталі, здатністю швидко змінювати продуктивність, інновативністю, підвищеними рівнями ризиків, ліквідності та споживчого попиту, а також швидкою конверсією в інші активи. 3. Ефективність сільськогосподарських підприємств є відносною і змінюваною характеристикою рівня віддачі вкладеного капіталу. Вона формується під впливом різноманітних чинників, зокрема й тих, що знаходяться поза впливом інвесторів. Нині дія зовнішніх факторів ефективності інвестицій сільськогосподарських підприємств переважає, що зумовлює необхідність застосування системи підтримки і гарантій інвесторам. 4. Ефективність інвестицій сільськогосподарських підприємств доцільно визначати з використанням трьох основних систем оцінок: при обґрунтуванні інвестиційних проектів – методами проектного аналізу з визначенням показників чистого приведеного доходу, індексу дохідності, періоду окупності, внутрішньої ставки дохідності, модифікованої ставки дохідності тощо; при поглибленому (комплексному) вивченні ефективності інвестицій на рівні підприємства та по групі підприємств – за удосконаленою у процесі досліджень системою основних і додаткових, результативних і факторних показників, що враховують динамічні зміни в обсягах спожитих виробничих ресурсів і отриманого ефекту, вартісний і ресурсний аспекти, а також соціально-економічні інтереси власників підприємств, його менеджменту та держави. Аналіз ефективності інвестицій по групі сільськогосподарських підприємств слід доповнити запропонованим показником ефективності менеджменту, що визначається за рейтинговими оцінками рівня виконання ним таких функцій як організація виробничих процесів, планування, контроль і мотивація до праці; у макроекономічних оцінках – за приростами валової доданої вартості і прибутку на 1 грн валових або чистих інвестицій. 5. З метою забезпечення комплексності оцінок і однозначності висновків щодо ефективності інвестицій по групі сільськогосподарських підприємств доцільно застосовувати запропонований інтегральний показник, що узагальнює характеристики основних і додаткових показників з врахуванням їх значимості на формування рівня цього показника. 6. Сучасні умови, особливості здійснення інвестицій сільськогосподарськими підприємствами та формування їх ефективності характеризуються: структурними змінами власності на землю та майно, а також у формах господарювання; переважно звуженим типом відтворення земельного, людського та майнового капіталу; зміною джерел фінансування інвестицій на користь приватних; переважанням реальних інвестицій, насамперед на поповнення оборотних активів та у біологічні активи; спрямуванням інвестицій головним чином у рослинництво; активізацією процесів концентрації капіталу; формуванням системи державної підтримки інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств, поліпшення, хоча і недостатнє, державної кредитної підтримки. Умови інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств потребують покращення в напрямі збільшення обсягів кредитної підтримки з врахування вимог СОТ, створення виробничих та обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів, обмеження монопольної діяльності посередників на ринках сільськогосподарської продукції та продовольства тощо. 7. Досліджувані сільськогосподарські підприємства забезпечують високий рівень окупності інвестицій, отримуючи щорічно 0,26–0,28 грн приросту прибутку на 1 грн чистих інвестицій. Строк окупності інвестицій менше 4 років. Підвищується рівень ефективності використання землі і майнового капіталу та продуктивності праці. Порівняно з іншими господарствами у великих сільськогосподарських підприємствах отримано у 2,5–3 рази більше приросту прибутку на одиницю вкладень і суттєвіше поліпшилися показники землевіддачі, капіталовіддачі та продуктивності праці. 8. На рівень економічної ефективності інвестицій досліджуваних господарств впливали різноманітні чинники, зокрема природно-кліматичні умови, зміни у рівнях реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію та інвестиційні ресурси, особливо зміна відсотка, структура інвестицій, зокрема частка вкладень у біологічні активи, концентрація інвестицій та капіталу, рівень виконання функцій менеджменту, випереджаюче скорочення використовуваних сільськогосподарських угідь, капіталу та трудових ресурсів. Порівняно із зоною Лісостепу інвестиції господарств Полісся менш ефективні. Вищий ефект від інвестицій досягнуто у сільськогосподарських підприємствах, де їх середньорічні обсяги перевищують 250 грн/га. За інших рівних умов зміни обсягів інвестицій у технічні засоби, витрат на мінеральні добрива та чисельності працюючих на одиницю земельних угідь зумовлюють 91 % варіації показника приросту чистого прибутку на 1 га. 9. З метою удосконалення інвестиційної діяльності та підвищення її ефективності сільськогосподарським підприємствам залежно від їх економічного стану слід формувати інвестиційні стратегії: збереження, помірного зростання та прискореного зростання господарства. З метою діагностики економічного стану та вибору інвестиційної стратегії доцільно використовувати запропоновані оцінні показники та критерії відбору. 10. Розвиток сільськогосподарських підприємств Рівненської області потребує інвестицій на просте (6 %) і розширене відтворення основного капіталу. Науково обґрунтована середньорічна потреба інвестицій на такі цілі у 2009–2015 рр. становить 2241 грн на 1 га сільськогосподарських угідь, з них 784 грн на просте відтворення основного капіталу. 11. Для сільськогосподарських підприємств регіону перспективною є модель інвестиційно-інноваційного розвитку, що передбачає такі пріоритети інвестування інновацій: для малих – тваринництво, а також овочівництво у приміських зонах, вирощування лікарських трав, виробництво плодів і ягід; для середніх – виробництво органічної продукції, вирощування технічних культур на біопаливо; для великих – виробництво продукції рослинництва, тваринництва та їх переробка із застосуванням сучасних технологій, технічних засобів, впровадження систем управління якістю, управлінських та інших інновацій тощо. В процесі побудови у великих підприємствах систем якості, що ґрунтуються на процесному підході та відповідають вимогам стандартів серії ISO 9001/2000, доцільно застосовувати запропоновану модель управління ефективності інвестицій. 12. Підвищенню ефективності інвестицій сільськогосподарських підприємств будуть сприяти заходи щодо їх кооперації та агропромислової інтеграції. У сфері кооперації для сільськогосподарських підприємств найбільш важливе значення має створення ними сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і кредитних спілок, а у сфері інтеграції – формування інтеграційних зв’язків між виробництвом сільськогосподарської продукції та її зберіганням, переробкою, транспортуванням і реалізацією. Формування інтеграційних зв’язків має особливе значення для великих сільськогосподарських підприємств, здатних забезпечити сировиною потужності переробних підприємств. Позитивним прикладом формування інтеграційних зв’язків є досвід ЗАТ АПК “Зоря” та ТОВ СГП “ім. Воловікова” Рівненської області. |
