У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичні узагальнення та запропоновано нові підходи до розробки практичних рекомендацій з удосконалення механізму інвестування підприємств харчової промисловості. Отримані результати дослідження дають підставу зробити такі висновки: Харчова промисловість України як за наявними виробничими потужностями, їхнім фізичним, технічним та технологічним станом, так і за рівнем розвитку інфраструктури істотно відстає від рівня розвитку аналогічних галузей економічно розвинутих країн. Водночас вона є однією з найбільш привабливих галузей економіки для інвесторів. Обґрунтовано необхідність спрямування інвестицій у цю галузь, що дозволить збільшувати обсяги виробництва й знижувати собівартість виробленої продукції. З метою оцінювання інвестиційної привабливості галузей економіки та регіонів України рекомендовано будувати рейтингові таблиці й графіки за спеціально розробленою методикою, де методичною базою може бути метод порівнянь, а основою для обчислень – сукупність індексів за системою показників, що характеризують різні напрямки інвестиційної конкурентоспроможності. Встановлено, що реалізація інвестиційного процесу на підприємствах харчової промисловості зумовила певні позитивні зрушення: щорічне зростання інвестицій у підприємства харчової промисловості, збільшення обсягів випуску продукції та зростання кількості прибуткових підприємств. Інвестиційні процеси на підприємствах харчової промисловості відбуваються швидше, ніж на промислових підприємствах загалом (темпи приросту й оновлення основного капіталу значно перевищують загальнопромислові, а коефіцієнти зношеності дещо нижчі).
4. З метою активізації інвестиційного процесу в харчовій галузі рекомендовано у практичній діяльності застосовувати модель інвестиційного партнерства головних його учасників: держави, реального сектору та фінансового сектору економіки. Її можна використати для ефективної взаємодії регіону й інвестора. Запропонована загальна блок-схема формування інвестиційної стратегії допоможе поглибити розвиток інвестиційного процесу, стимулювати процеси створення, нагромадження та ефективного використання як власних, так і залучених з інших країн інвестиційних ресурсів. 5. Доведено необхідність створення спеціалізованого державного (регіонального) підприємства „Інвестиційні консультації” або залучення на конкурсній основі приватного консалтингового підприємства, основне завдання якого полягатиме в організації залучення інвестицій (інвестиційний маркетинг, виставкова діяльність та ін.) і наданні консультаційної допомоги підприємствам та потенційним інвесторам. Це дозволить розширити інвестиційні можливості підприємств. 6. З метою забезпечення конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості рекомендовано застосовувати інноваційне спрямування інвестиційного процесу, яке значно впливає на його ефективність. На сучасному етапі менеджерам харчових підприємств запропоновано особливу увагу приділити впровадженню новітніх досягнень науки, техніки, технології, організації й управління, що дасть змогу продукції вітчизняних виробників успішно конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринках. 7. Досліджено взаємозв’язок між обсягами інвестицій в основний капітал підприємств харчової та переробної промисловості з фінансовим результатом і обсягами виробництва з використанням економіко-математичних моделей, що дало змогу спрогнозувати ці показники на перспективу. Встановлено, що значний вплив на зростання прибутковості має збільшення обсягів виробництва та інвестицій в основний капітал. Реалізація моделей дозволить менеджерам підприємств передбачати обсяги прибутків, виробництва та узгоджувати їх з обсягами інвестицій. 8. На основі застосованих економіко-математичних моделей оцінено вплив інтенсивності використання інвестицій на фінансовий результат підприємств харчової промисловості, що дає змогу за рахунок раціонального використання інвестиційних ресурсів збільшити прибутковість підприємств галузі. 9. Обґрунтовано необхідність, вибираючи механізми інвестування, найбільш прийнятні з точки зору конкретного суб’єкта господарювання, керуватися такими критеріями, як достатність обсягів інвестицій для пошуку та реалізації певних варіантів формування цільових ринків; максимальна (з переліку альтернатив) результативність інвестування; мінімальний ризик. Головними напрямками підвищення ефективності функціонування харчової промисловості мають стати кредитне фінансування, лізинг і змішане фінансування. |
