У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та нові вирішення наукової проблеми ефективності реформування освіти в умовах трансформаційної економіки, розроблено та обгрунтовано теоретичні та практичні положення управління розвитком освіти та її потенціалом, диверсифікації джерел та механізму фінансового забезпечення. 1. В сучасних трансформаційних умовах, коли першочерговими стоять завдання не стільки економічного зростання, скільки проблеми комплексного сталого розвитку суспільства, освіті надається вирішальне значення в якості найважливішого фактора нової парадигми виробництва, повязаної з вирішальною роллю знань. 2. У роботі обгрунтовано, що будь-яка освітня діяльність, метою якої виступає передача і поширення знань, прямо або опосередковано продукує результати, які знаходять прояв у впливі на мікро-та макроекономічні процеси. Ефект освіти не обмежується впливом на показники економічного росту на різних рівнях, її роль полягає у різнобічному, багатовекторному впливі на процес суспільного розвитку. Впливаючи на різні компоненти економічної, соціальної, політичної структури суспільства, освіта тим самим впливає на загальну динаміку, темпи та врівноваженість розвитку його складових. 3. Результати дослідження свідчать, що ефективність освітньої діяльності розкривається в двох аспектах: економічна ефективність та соціально-економічна ефективність (відповідність результатів діяльності соціальним та економічним цілям суспільства). З іншого боку, ефективність освіти розглядається на двох рівнях: внутрішня ефективність (продуктивність і результативність виробництва освітніх послуг з точки зору галузі освіти, її внутрішніх цілей і завдань) і зовнішня ефективність, виражає міру, якою «вироблені» навчальними закладами результати є бажаними для суспільства. 4. У дисертації запропонована методика обчислення економічної ефективності, яка грунтується на порівнянні величин витрат і віддач з метою визначення їх економічної прибутковості. Визначення соціально-економічної ефективності освіти потребує цілого комплексу показників: вихідних ресурсів (матеріальні, людські та фінансові), навчального процесу (тривалість, динаміка, інтенсивність здійснення процесу навчання), випуску (результат процесу навчання), кінцевих результатів, вартісні, витратно-вартісні показники та інші. 5. В новому суспільному контексті набувають нового змісту призначення освіти, її масштаби, форми і методи організації та управління освітньою галуззю. В сучасній освіті відбуваються такі трансформації: 1) змінюється розуміння освіти, її місце і роль і житті людей; 2) все більш різноманітними стають форми організації навчального процесу; 3) зазнають змін і самі педагогічні технології, методи передачі знань та втілення навичок, умінь тощо. 6. У роботі доведено, що система управління сферою освіти України знаходиться в процесі вдосконалення, становлення на нових, демократичних засадах, подолання монополії держави поряд із зміцненням наданих їй регулюючих функцій, підвищення автономії навчальних закладів та включення інших субєктів у процес керівництва галуззю. Здійснення цих важливих завдань з одночасним посиленням взаємних звязків і взаємодії основних партнерів (держави, громадськості, приватного сектору, керівництва навчальних закладів) дозволить активізувати всі складові освітнього процесу. 7. У розвитку цілісної системи вищої освіти важливе значення має подальший розвиток ступеневої освіти, необхідність переглянути діючу модель підготовки, зробити їх більш гнучкими до певних об’єктів праці і знарядь, що забезпечить більшу мобільність випускників, кращу адаптацію до різних умов праці. З цією метою запропонована компетентна модель підготовки бакалавра та магістра із спеціальності. 8. Поглиблення освітянського менеджменту пов’язане з використанням різноманітних методів оцінки діяльності навчальних закладів. Даються пропозиції до визначення рейтингу досягнень на відміну від рейтингу популярності, який широко розповсюджується засобами інформації. Проведені авторські розробки пройшли апробацію і були використані для визначення рейтингу досягнень педагогічних ВНЗ ІІІ-ІУ рівнів акредитації до підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України, серпень 2003р. 9. У дисертації розглянуто загальносвітові тенденції ускладнення механізму фінансування освіти, для якого властивим є конвергенція, зближення, набуття спільних рис між державним і приватним секторами. Еволюція системи освіти проявляється у все більшому розширенні різних джерел фінансування на кожному рівні освіти, причому не тільки за рахунок приватних ресурсів, а скоріше – ускладнення, комбінування різних фінансових потоків для оплати навчання у різноманітних закладах освіти. 10. Основним джерелом фінансування освіти на сучасному етапі залишаються державні ресурси, актуальною проблемою виступає вдосконалення механізму державного фінансування: вдосконалення нормативного підходу та введення елементів фінансування, орієнтованого на результати діяльності. Саме такий підхід дозволить поєднати з одного боку гарантування державою певного рівня фінансування, а з іншого – посилити зацікавленість і відповідальність навчальних закладів за результати своєї діяльності. |
