1. Ішемічні ураження сітківки та зорового нерва є однією з основних причин сліпоти та складають 19,2% випадків інвалідності серед працездатного населення. В останні роки встановлено наявність нозологічної форми – АФС, який може бути етіологічним фактором розвитку судинної патології сітківки та зорового нерва. Отже діагностика наявності АФС, патогенетично обґрунтована корекція викликаних ним порушень в сітківці та зоровому нерві є актуальною задачею клінічної офтальмології. 2. Встановлено, що у хворих з ПІН, ТЦВС, ОЦАС та їх гілок, у яких при традиційному обстеженні причина ішемічних уражень не була встановлена, в 26,5% випадків діагностовано наявність АФС. АФЛА в цій категорії хворих виявлялися в 86% випадків та їх рівень підвищений в середньому в 7,5 рази. ВА виявлявся в 74% випадків і час згортання у фосфоліпід залежних коагуляцій них тестах був подовжений на 57%. 3. Показано, що функціональні показники та офтальмоскопічна картина у хворих на ПІН, ТЦВС, ОЦАС, обумовлених АФС, ідентична клініці ішемічних уражень сітківки та зорового нерва іншої етіології. 4. Встановлено, що в хворих на ішемічні ураження сітківки та зорового нерва, обумовлених АФС, відбувається активація судинно-тромбоцитарного гемостазу (скорочення часу агрегації тромбоцитів на 31% та підвищення ступеня їх агрегації на 42%), пригноблення протизгортаючої та фібрінолітичної системи гемостазу (рівень антитромбіна III знизився на 25%, рівень протеїна С знизився на 42%, рівень плазміногена на 26%). 5. Запропонований спосіб лікування ішемічних уражень сітківки та зорового нерва, обумовлених АФС, заснований на включенні в комплексне традиційне лікування патогенетично обґрунтованої імуносупресивної терапії (дексаметазон, целестон, плаквеніл), дозволяє знизити рівень АФЛА на 44%, нормалізувати показники системи гемостазу (час та ступінь агрегації тромбоцитів, їх кількість, рівень антитромбіна III, протеїна С, плазміногена), скоротити час згортання у фосфоліпід залежних коагуляцій них тестах на 25%. 6. Доведено, що у хворих на ПІН, ТЦВС, ОЦАС та їх гілок, обумовлених АФС, зорові функції після лікування за запропонованою методикою покращуються в 92% випадків і в середньому вище на 37%, порівняльно з пацієнтами, які отримували традиційну терапію. У віддалені строки спостереження (1 рік) зорові функції в хворих, що лікувалися за запропонованою методикою, були вище на 63%, частота макулодистрофії менше на 39%, були відсутні рецидиви судинних захворювань сітківки та зорового нерва. |