У дисертаційному дослідженні розвиток екологічної свідомості розглянуто як одну з можливостей становлення екологічного суспільства. 1.Соціально-філософський аналіз поняття «екологічна свідомість» дозволив стверджувати, що одним із напрямків розвитку суспільства є формування світоглядних концепцій і соціальних відносин, призваних подолати сучасне відчуження між людиною і природою. 2.У сучасному світі екологічна свідомість поступово формує парадигму, відповідно до якої для побудови екологічного суспільства необхідні не тільки економічні, але й політичні, соціальні і світоглядні зміни. Імперативом сучасної екологічної свідомості стає турбота про знаходження і збереження екологічної рівноваги. Екологічна свідомість стає не тільки відображенням труднощів, з якими стикається суспільство, а й висловоює також високий рівень суспільного розвитку. Вона відкрита для діалогу і визнання інтересів і «прав» не тільки суспільства, але й природи. У той же час екологічна свідомість не заперечує ролі людини, не закликає до пасивності й ігнорування досягнень науки і техніки. Вона розглядає людину і природу у світлі нових цінностей, а саме рівноправного розвитку суспільства і природи. 3.У дослідженні обґрунтовано необхідність розгляду екологічної свідомості в широкому і вузькому сенсі слова. Значущість цього поняття диктує необхідність розглянути функції екологічної свідомості в широкому сенсі слова: аксіологічну, пов'язану з розвитком системи ціннісних орієнтацій особистості, головним пріоритетом яких стане чистота біосфери; споживчу, яка вказує на необхідність формування структури потреб, у яких престиж і самооцінка людини не будуть пов'язані тільки з кількістю споживання матеріальних благ; адаптаційну – спрямовану на створення і розвиток психологічної готовності прийняти перебудову суспільного життя з метою формування екологічного суспільства. 4. У роботі запропоновано і розглянуто такі типи екологічної свідомості: зацікавлений, виникаючий у суспільстві, коли воно знаходиться в процесі становлення промислового виробництва і порушення природного середовища стають явними; тривожний, який виявляється під час виникнення реальної загрози і її усвідомлення; пристосувальний, що становить розвинуту екологічну свідомість, яка дозволяє розширювати сферу власних оцінок в умовах нової екологічної реальності; об'єднуючий, що виникає на стадії соціальної адаптації, при якій відбувається інтеграція набутого досвіду; екофільний тип свідомості, який характеризується усвідомленням пріоритетності екологічних проблем, високим рівнем особистої відповідальності за долю природи і діяльну участь в її захисті. 5. У дисертації аналізуються соціально-політичні, матеріально-природні й особистісні передумови, що впливають на зміст екологічної свідомості. При цьому доводиться, що для реалізації концепції екологічного суспільства необхідно відмовитися від спрямованості на споживання, сприяти розвиткові духовних і творчих потреб, а також необхідність переорієнтації соціального прогресу на людину в її гармонійному розвитку з живою природою і відмови від споживацько-раціонального ставлення до природи. 6. Докладний огляд історичних етапів розвитку екологічної свідомості дозволив запропонувати такі етапи розвитку суспільства залежно від рівня сформованої в них екологічної свідомості: промислове суспільство, екологічно- проблемне суспільство, екологічне суспільство. При цьому показано, що для промислового суспільства характерні зацікавлений і тривожний типи екологічної свідомості, для екологічно-проблемного суспільства – пристосувальний і об'єднуючий типи екологічної свідомості; екологічному суспільству притаманний екофільний тип екологічної свідомості. 7. На основі вивчення феномена екологічної свідомості здійснено спробу розглянути можливість становлення екологічного суспільства в різних умовах розвитку людини і соціуму. Досвід світового розвитку свідчить про те, що, незважаючи на велику увагу, яка приділяється проблемі взаємин суспільства і природи, поки що не можна навести приклад суспільства, яке повною мірою може бути названо екологічним. Існуючі типи суспільств не можуть служити прототипами екологічного суспільства, усі вони мають потребу в перегляді пріоритетів розвитку і зміні світогляду. В Україні екологічна свідомість знаходиться на досить значному рівні, однак, її подальшому розвитку перешкоджає відчуження більшої частини населення від можливості прийняття рішень в екологічно значимих галузях. Від західноєвропейських країн Україна може перейняти позитивні досягнення в електоральній, законодавчій і технологічній галузях, але у світоглядному плані більш доцільним для формування екологічного суспільства є використання своєрідності українського менталітету, орієнтованого на природу. 8. Засобами досягнення екологічного суспільства можуть бути: екологічна політика (перетворення екологізації на політичний пріоритет), пропаганда (іншими словами, формування екологічної свідомості), правове забезпечення (прийняття законів, які стимулюють захист довкілля), підвищення уваги до екологічного чинника в урядових органах, громадських організаціях, економічні вкладення в захист навколишнього середовища (збільшення частки витрат на екологію в бюджеті). |