У дисертації узагальнено відомі дані та наведено розширені уявлення про відновні умови у ґрунтах, чинники їх формування та екосистемну роль. Оскільки в основі більшості процесів ґрунтоутворення лежать окисно-відновні (ОВ) реакції, генезис ґрунтів, а також їх властивості та екологічні функції у біогеоценозі залежать, в першу чергу, від ОВ умов, які визначають можливість проходження та інтенсивність окремих хімічних та біохімічних перетворень. 1. Доведено, що оцінювати ОВ умови ґрунтів можливо лише відносно окремих ОВ систем. При цьому відновними умовами для будь-якої ОВ системи слід вважати такий її стан, який сприяє утворенню її відновленої форми. 2. Установлено, що надмірне зволоження на фоні підвищених температур, несприятливі водно-фізичні та повітряні властивості бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття зумовлюють перманентний розвиток інтенсивних процесів відновлення, наслідком яких є значний ступінь оглеєності та опідзоленості профілю, низька ємність поглинання (до 20 мг-екв / 100 г ґрунту), висока гідролітична кислотність (до 10 мг-екв / 100 г ґрунту), низький вміст гумусу (до 3 %), обмінного кальцію (до 3,1 мг-екв / 100 г ґрунту), елементів живлення, особливо азоту і фосфору, а також накопичення рухомих форм заліза та алюмінію, вміст яких може сягати 35 та 30 мг на 100 г ґрунту відповідно. 3. Встановлено, що основним чинником розвитку процесів відновлення в ґрунті є діяльність його мікробоценозу. При цьому рівень ОВ рівноваги в едафотопі визначається в основному співвідношенням інтенсивності надходження кисню ззовні та швидкості його споживання ґрунтовими мікроорганізмами при трансформації органіки на фоні гетерогенності та буферної дії ґрунтової маси. 4. Доведено, що при 4єС і нижче у досліджуваних ґрунтах розвиток відновлення не спостерігається. Тому періоди анаеробіозису та спричинені ними процеси ґрунтоутворення мають чіткі сезонні закономірності проходження згідно температурного режиму. 5. Обґрунтовано спосіб оптимізації фосфорного забезпеченя сільськогосподарських культур на кислих гідроморфних ґрунтах шляхом локального внесення невисоких доз фосфорних добрив при посіві, що дозволяє зменшити ретроградацію та підвищити коефіцієнт використання внесених добрив. 6. Розроблено теоретичну модель формування залізо-марганцевих ортштейнів, яка враховує вплив окремих чинників (хемотрофних і неспецифічних гетеротрофних мікроорганізмів, твердої фази, марганець- та залізовмісних мінералів), умови та параметри основних процесів мікробіологічного окиснення і відновлення сполук елементів змінної валентності та їх переміщення. Установлено, що збільшення ортштейнів, зокрема накопичення в них заліза, відбувається лише при періодичному розвитку відновлення до рівня Eh нижче 300 мВ та за умови меншої тривалості такого періоду порівняно з періодом сегрегації з Eh 350 – 400 мВ. 7. Виявлено, що розмір та глибина розміщення ортштейнів не впливають на вміст в них кислоторозчинних форм заліза і марганцю, та на їх співвідношення, яке в межах однорідного ареалу змінюється у широкому діапазоні від 7,6 до 426,6, що унеможливлює використання цього показника для кількісної оцінки ступеня гідроморфності досліджуваних ґрунтів. 8. Установлено, що під впливом тривалого перезволоження та розвитку відновлення значних змін зазнає мікробоценоз досліджуваних ґрунтів, зокрема вміст і профільний розподіл грибів, що може бути основою якісної діагностики цих процесів. Особливо чутливим виявився рід Penicillium, відносно стійкішими роди Aspergillus та Mucor. Серед бактерій домінував рід Bacillus, також відмічено значне зростання кількості представників роду Pseudomonas, які при посівах на середовищах різного складу формували маленькі точкові колонії рожевого кольору округлої форми з випуклою поверхнею. Нетривалі зниження величини ОВП не є критичними для мікроорганізмів і значного впливу на мікробіологічні параметри едафотопів не мають. |