1. Дисертація присвячена вивченню та вирішенню наукової задачі формування стійких агроландшафтів Поліської зони в умовах реформування земельних відносин шляхом еколого-економічного обґрунтування їх оптимізації. Специфіка природних умов регіону, посилення негативного впливу антропогенного навантаження, зменшення ефективності управління земельними ресурсами внаслідок трансформації земельних відносин зумовили кризовий стан агроландшафтів. Запропонована оптимізація є комплексним вирішенням даної проблеми, яка охоплює економічний, екологічний та соціальний аспекти природокористування. 2. На основі аналізу літературних джерел, вивчення реального стану агроландшафтів, динаміки їх формування і розвитку розроблені основні принципи створення екологічно збалансованих агроландшафтів в умовах трансформації земельних відносин в ринкові, а саме: створення гармонізованої просторової структури названих ландшафтів у відповідності до напрямків господарської діяльності, яка обумовлена врівноваженням функції одержання максимального ефекту сільськогосподарського виробництва та досягненням мінімальних змін в природному середовищі. 3. Забруднення земель радіонуклідами, важкими металами та іншими шкідливими речовинами обумовлює необхідність диференційованих підходів щодо створення і функціонування екологічно збалансованих агроландшафтів досліджуваного регіону та обов’язкового запровадження меліоративно-екологічного моніторингу земель з метою своєчасного визначення та запобігання деградаційним та екологічно небезпечним процесам в агроландшафтах. 4. Формування стійкого агроландшафту вимагає всебічного вивчення сучасного стану структури земельного фонду і його якісних характеристик: визначення площ земель, що потребують виведення з обробітку (деградовані та малопродуктивні землі, радіоактивно забруднені тощо), аналізу наявності та використання особливо цінних продуктивних земель, винайдення найоптимальніших варіантів трансформації земельних угідь і подальшого їх використання за новим цільовим призначенням. Отримані дані дадуть змогу оцінити потенційний резерв для оптимізації агроландшафтів. 5. У формуванні і розвитку агроландшафтів чільне місце займає система природно-заповідних територій та земель іншого природоохоронного призначення. Тому аналіз їх стану та створення на їх основі за допомогою удосконалення облаштування агроландшафтів єдиного природного каркасу території - є невід’ємною складовою забезпечення екологічної стабільності всього регіону. 6. Забезпечення екологобезпечного функціонування (здатності самозбереження та відтворення у процесі використання) агроландшафту як системи може здійснюватися лише на основі обґрунтованих для конкретних регіональних умов співвідношення земельних угідь, структури посівних площ, сівозмін тощо. А необхідне еколого-економічне обґрунтування оптимізації можливе на основі прорахунку різних варіантів та вибору найкращого з них. Оцінка ефективності таких заходів оптимізації агроландшафтів визначається на основі співставлення показників використання (врожайність сільськогосподарських культур, валовий продукт у грошовому виразі та чистий доход з одиниці площі) конкретної земельної ділянки на фактичному рівні з тими, що передбачаються після запровадження проектних рішень. 7. Здійснений регіональний аналіз природних умов, якісного і кількісного стану земельних ресурсів, факторів розвитку деградаційних процесів дозволив визначити основні напрямки та обсяги консервації сільськогосподарських угідь шляхом регенерації та трансформації деградованої і малопродуктивної ріллі та кормових угідь виходячи з еколого-економічної доцільності їх використання за тим чи іншим призначенням. 8. Керуючись принципом раціонального використання земельних ресурсів, обґрунтовано оптимізацію структури агроландшафтів Житомирського Полісся, внаслідок чого сільськогосподарська освоєність території становитиме 44,8 %, розораність сільськогосподарських угідь – 66,6 %, тобто зменшаться відповідно на 0,8 % і 5,6 %. В той же час збільшується питома вага територій з постійним рослинним покривом: природних кормових угідь на 2,6 %; лісів на 1,9 % від загальної площі. 9. По оптимізованій структурі агроландшафтів у розрізі природно-сільськогосподарських районів і адміністративних утворень розраховано коефіцієнт еколого-господарського стану (К1), який є аналогом коефіцієнту стійкості земельних угідь і визначається відношенням суми площ умовно екологічно стабільних угідь (сіножатей, пасовищ, лісів, боліт), а також земель відведених під регенерацію до сумарної площі орних земель і багаторічних насаджень. При сучасній структурі угідь Житомирського Полісся К1 складає 1,4, тоді як за оптимізованою – 1,9. Внаслідок виконання запропонованих заходів по оптимізації землекористування області у всіх природно-сільськогосподарських районах коефіцієнт стійкості агроландшафту збільшується, в цілому по зоні збільшення складає з 0,55 до 0,61, що характеризує територію як середньо стабільну. 10. Для оптимізованої шляхом трансформації структури агроландшафтів у відповідності з класифікацією земель щодо придатності для вирощування основних сільськогосподарських культур розроблена агрорадіологічна диференціація орних земель, для якої рекомендовані оптимальні сівозміни та визначена структура посівних площ. При цьому за рахунок раціонального розміщення культур досягається збільшення їх врожайності, зменшення собівартості, забезпечуються допустимі рівні забруднення продукції, збільшується ґрунтозахисний ефект. 11. Запропоновані методичні підходи щодо еколого-економічної оцінки системи заходів по оптимізації агроландшафтів в регіональних умовах та при здійсненні трансформації земельних відносин. Вони базуються на визначенні повного госпрозрахункового ефекту на 1 га (на всю площу оптимізованого агроландшафту) та відвернутих витрат в результаті впровадження природоохоронних заходів. Повний госпрозрахунковий ефект дорівнює різниці додатково одержаної основної і побічної продукції і технологічними витратами на її виробництво. Відвернуті витрати - це відвернуті втрати ґрунту, тобто витрати на відтворення ґрунту, який не буде змито завдяки застосуванню природоохоронних заходів. Додатково рекомендується враховувати економію виробничих витрат від запроектованих заходів. | 