Проведене в дисертації дослідження еколого-економічних компонентів глобалізації дозволило виробити ряд висновків та положень теоретико-методологічного та прикладного характеру. 1. Сучасна парадигма розвитку відкритої економіки має виходити з того, що імманентною складовою сучасного розвитку відкритої економіки є екологічне та науково обгрунтоване ставлення до ресурсоспоживання. Це зумовлює актуальність нової парадигми прогресу, у відповідності до якої досягнення цивілізації повинні вимірюватися не кількістю вироблених або спожитих продуктів, матеріалів, а якісними критеріями стану економіки, морально-духовних цінностей людства. 2. Екологічна модель розвитку та характер ресурсопереробки визначають геоекономічні конкурентні перспективи національної економіки, закріплюють за нею відповідне місце в системі міжнародного поділу праці. В сучасному світі існує механізм диспропорційного розвитку країн світу, який формується об'єктивними економічними процесами та суб'єктивними зусиллями щодо формування моделі національної спеціалізації, інноваційного розвитку у відповідності до певних технологічних пріоритетів. Факторна спеціалізація може призвести
до консервації технологічно примітивних та екологічно брудних виробництв. 3. Важливим завданням глобального масштабу є перехід до так званих альтернативних енергетичних технологій, які не справляють негативний вплив на температурний баланс планети, не провокують подальше забруднення повітря, поверхні планети та Світового океану. Стосовно України, слід прийняти подвійну парадигму енергетичного розвитку. По-перше, слід скоротити неефективне енергоспоживання, знизити вміст енергоносіїв в структурі ціни кінцевої продукції, а по-друге – оптимізувати енергетичний баланс країни, що означає широке застосування потужностей вітроенергетики, соняшної енергетики, енергетики морських припливів і хвиль, виготовлення палива з відходів агропромислового виробництва. 4. Слід забезпечити комплексність ресурсоспоживання, переробки руд, мінералів тощо. Йдеться про використання усього, або максимально широкого спектру корисних речовин, з урахуванням усіх можливостей використання хімічних елементів, сполук, які є наявними в природній масі перероблюваних ресурсів. 5. Слід пов'язати результати прибутковості підприємницької, господарської діяльності з показниками екологічного стану, характером впливу на нього. Важливим інструментом екологізації моделі господарювання є модифікація механізму міжнародних економічних відносин у відповідності до принципів справедливого розподілу екологічної відповідальності, фінансових зобов'язань та повноважень країн. 6. Небезпечні обсяги антропогенного впливу на навколишнє середовище зумовлюють необхідність широких узгоджених дій світового співтовариства, щодо обмеження деструктивного впливу людини на екосистеми. При виробленні спільних дій, які спрямовуються на захист навколишнього середовища, слід враховувати обсяги споживання окремими державами природних ресурсів та обсяги забруднення з іхнього боку. 7. Інноваційний розвиток та розвиток виробничого потенціалу, прискорення економічного росту є взаємно пов'язаними функціями. Державі належить важлива роль забезпечення конкурентоспроможності економіки. Втручання в інноваційний процес може відбуватися за допомогою широкого спектру фінансових та організаційно-адміністративних важелів з метою створення більш дружнього стосовно природи режиму господарської діяльності. При практичному виробленні національної природоохоронної стратегії в Україні потрібно спиратися на найбільш ефективні приклади впровадження сучасних інноваційних технологій. 8. Переведення моделі господарського життя України на рейки більш екологічного розвитку потребує вдосконалення системи правового забезпечення та організаційно-інституційного розвитку. Слід створити продуманий правовий механізм, який би зумовив вигідність енерго- та ресурсозберігаючої політики. Необхідно розробити та встановити чітку систему екологічних стандартів та пов'язати екологічні наслідки економічної діяльності з фінансовими результатами при задіянні комплексу податкових, митних, кредитних, амортизаційних, організаційних важелів. 9. Держава повинна створити умови для ефективного проведення НДДКР в сфері енерго- та матеріалозбереження, механізми сприяння діяльності суб'єктам екологічного аудиту, обліку, сертифікації та стандартизації, еколого-інформаційного аналізу. Потрібним є обгрунтоване визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку. 10. В Україні, як і в Росії та в інших державах з перехідною економікою, слід будувати екологічно обгрунтовану господарську систему, дієву модель спеціалізації на енерго- та матеріалозаощаджувальному, а отже – на екологічно чистому виробництві. | 