У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи з вирішення наукового завдання – поглиблення науково-методологічних засад з еколого-економчних пріоритетів розвитку лісоресурнсого комоплексу України. Це дало змогу зробити висновки науково-методологічного спрямування, основними з яких є: 1. Виходячи із проведеного дослідження з питань розвитку лісоресурсного комплексу поглиблено поняття еколого-економічна природа лісу, яке на відміну від наявного трактування, інтерпретується як територіально-соціально-економічна система, що виступає як головний засіб виробництва в лісовому господарстві, просторовий базис розміщення лісоексплуатації, деревообробної промисловості, сфери обслуговування (рекреація, туризм тощо), мисливської фауни, та як найбільш ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища. Залучення лісових ресурсів у сферу матеріального виробництва означає перетворення їх в складовий елемент продуктивних сил суспільства, формування економіки країни та задоволення населення в продуктах і корисностях лісу. 2. Розкриваючи науково-методологічні засади використання лісових ресурсів встановлено, що ліс у сфері суспільного виробництва може виконувати різноманітні економічні функції, зокрема виступати в трьох іпостасях: засобу праці, предмета і продукту праці. Це так звана троїста економічна природа лісу. Економічні функції лісу в суспільному виробництві залежать від специфіки лісогосподарської діяльності, проявляються в лісовирощуванні і лісозаготівельному виробництвах, наприклад у вигляді засобів праці і місця, на якому відбувається процес праці. Ліс, як засіб праці використовується, перш за все, для створення нового покоління, оскільки лісові насадження є джерелом насіння (плодів), він стає важливою продуктивною силою в виробництві харчових рослинних ресурсів лісу (гриби, ягоди, дикорослі плоди, лікарські рослини тощо). 3. Складові компоненти лісу, як це випливає із науково-методологічних засад проведеного дослідження, знаходяться між собою та іншими компонентами природи в тісній взаємодії і взаємозалежності. Складні взаємовідносини складаються між деревними рослинами, ресурсами не деревної рослинності (грибами, ягодами), ґрунтами, тваринами, мікроорганізмами, порушення яких часто призводить до негативних наслідків. Тому використання лісових ресурсів, їх відтворення і збереження повинно регламентуватися на основі науково-обгрунтованих принципах і нормативах. 4. Спираючись на функції лісу як засобів виробництва можна виділити різні організаційні структури господарської діяльності з неоднаковими технологічними процесами. У лісах, які виступають у ролі засобів праці, це відтворення лісосировинних ресурсів і підвищення соціально-екологічних функцій насаджень (лісогосподарське і лісопаркове виробництво, сфера послуг), а в ролі предметів праці – лісоексплуатація і деревообробка (лісопромислове виробництво). У цілому, лісові ресурси при інших рівнозначних умовах використовуються комплексно, чому відповідає багатофункціональна структура цього феномена і лісогосподарського виробництва. 5. Досліджуючи процеси вилучення лісових ресурсів із сфери лісовирощування зроблено висновок, що це явище досить суперечливе. Воно характеризується як позитивними, так і негативними еколого-економічними наслідками. Позитивні наслідки – це забезпечення галузей економіки і населення ресурсами лісу. Негативні економічні наслідки – наявні втрати (упущена вигода), які виникають через неможливість одночасного використання лісових ресурсів за їхніми альтернативними функціями (соціальні, екологічні). 6. На основі узагальнення результатів дослідження доведено, що ліси – важлива складова еколого-економічної безпеки, яка представляє собою систему заходів, на підставі якої забезпечується мінімальне порушення природно-ресурсної рівноваги. Підвищення стійкості екосистем до різноманітних негативних зовнішніх впливів та збереження їх здатності до само регенерації. Тобто, мається на увазі досягнення зрівноваженої взаємодії між лісами, виробництвом і оточуючим природним середовищем, а також гармонізація їх взаємовідносин на основі дотримання законів розвитку біосфери. Ліси як складова еколого-економічної безпеки, крім того, здатні забезпечувати таку внутрішню взаємодію елементів екосистеми, при якій науково-обгрунтовані процеси лісоексплуатації відтворення лісів є ефективним фактором збереження екосистеми їх покращення та розвитку окремих сфер і всього оточуючого середовища. Цільова установка лісу в структурі еколого-економічної безпеки зводиться до забезпечення умов існування і сталого розвитку територіально-соціально-економічних систем, а основними завданнями її є подолання кризового стану природно-ресурсних систем. 7. Нами, на основі аналізу матеріалів дослідження підтверджено, що в останні роки у зв’язку зі спадом деревообробного і меблевого виробництв та через низьку платоспроможність споживачів попит на лісові ресурси знизився. Лісосічний фонд на 10-20% недовикористовується, особливо в регіонах, де розробка лісосік пов’язана з великими затратами, зокрема в складних природних умовах. Несвоєчасне використання лісових ресурсів, поступове накопичення в зв’язку з цим стиглих і перестійних насаджень та зростаючого техногенного впливу на ліси стало причиною їх ослаблення, погіршення санітарного стану, а в окремих випадках деградації лісових насаджень. 8. Відтворення лісових ресурсів – одна з важливих проблем соціально-економічного розвитку і лісогосподарського виробництва, зокрема. Основне завдання цього процесу – задоволення потреби народного господарства в ресурсах і різноманітних корисностях лісу, до числа яких відносяться: деревина від рубок головного користування і рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, технічна сировина (живиця, смола тощо), продукти побічного лісокористування (ягоди, гриби, горіхи, лікарські рослини тощо), а також екологічні і соціальні функції насаджень. 9. Підвищення ефективності використання й відтворення лісових ресурсів тісно пов’язується з фактором ресурсозбереження, що реалізується на основі впровадження науково-технічного прогресу, раціоналізації господарських зв’язків, посилення режиму економії. Шляхи вирішення проблеми ресурсозбереження різноманітні. На перший план виступають задачі одержання все більшої кількості кінцевої продукції з одиниці заготовленої сировини та поліпшення використання відходів деревини. 10. Зміни у систем і лісового господарства потребують науково-обгрунтованого ведення державного лісового кадастру з метою планування раціонального використання і управління лісовими ресурсами, рентної оцінки лісових ресурсів, встановлення рентних платежів за лісові ресурси, оподаткування земель лісового фонду, державного контролю за використанням і охороною лісів, державної реєстрації прав на землі лісового фонду, а також підтримки раціонального обігу лісового фонду в умовах реформування економіки. В лісовому господарстві вирішення таких завдань забезпечується використанням даних економіко-екологічної оцінки лісових ресурсів як важливої складової кадастру природно-ресурсного потенціалу. 11. Основним завданням лісового господарства, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є забезпечення, перш за все, поступового нарощування виробництва. Розвиток їх в перспективі повинен спрямовуватися в напрямку підвищення ефективності виробництва на основі удосконалення його структури, інтенсифікації і зростання виробничого потенціалу, комплексного раціонального лісокористування. Особливе значення має підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності, нарощування імпортозамінюючих виробів і зміцнення експортного потенціалу. 12. Проблема фінансування лісоресурсної сфери тісно пов'язана з її специфічними особливостями – довготривалим періодом лісовирощування та поєднанням у процесі лісовирощування сил природи і праці. Лісовирощування і лісокористування не збігаються в часі і просторі, в цьому процесі немає прямого зв'язку між витратами на виробництво лісопродукції і виручкою від її реалізації, як це властиво іншим галузям економіки з коротким періодом ротації. 13. На сьогодні в лісоресурсній сфері склалася така ситуація: командно-адміністративні структури ще досить живучі, демократичні перетворення йдуть важко (інколи гальмуються). Реформування відносин власності на ліси і лісові ресурси зволікається, економічні важелі в процесі господарювання недостатньо реалізуються. Формування ринково-орієнтованої системи організації і управління в галузі сприймається неоднозначно. Це складна і суперечлива акція, з якою необхідно рахуватися. 14. Система управління, що створена в період адміністративнокомандної системи, проявляє дуже значну інерцію і не дивлячись на корінні економічні реформи останнього десятиріччя ситуація у сфері лісокористування ще не зазнала якісних змін. Структура державних органів і їх функції ще не перебудовані так, щоб держава могла реально здійснювати весь комплекс правомочностей власника. Ліси і лісові ресурси в основному (за винятком окремих лісоземельних ділянок) не ідентифіковані в якості об’єктів власності. |
