У дисертації здійснено теоретико-методологічне узагальнення проблеми еколого-економічних пріоритетів стосовно природоохоронно-реабілітаційних заходів в гірничопромислових регіонах, запропоновано нові науково-методичні підходи до вирішення відповідних питань на основі аналізу вигод і витрат та удосконалено нормативно-правові засади реабілітації порушених територій. Сформульовані в дисертації наукові положення мають суттєве значення як для подальшого розвитку теоретико-методологічних основ, так і для практики забезпечення екологічної безпеки у гірничопромислових регіонах України. За результатами дослідження сформульовані наступні висновки. 1. Основними закономірностями розвитку гірничовидобувної промисловості України, яка складає значну частку в структурі економіки держави, є: падіння виробництва у всіх її галузях: зменшення видобутку корисних копалин, підвищення їх собівартості, зменшення обсягу асигнувань на проведення геологорозвідувальних робіт, зниження продуктивності праці робітників тощо. Проведення реструктуризації гірничовидобувної промисловості сприяло стабілізації видобутку основних видів корисних копалин: вугілля, залізної та марганцевої руд в останні роки. Застаріле технологічне обладнання та нестача коштів гальмують економічне відродження гірничої промисловості. Ефективно господарювати вдасться тільки тим видобувним підприємствам, які базуватимуть своє виробництво на прогресивних ресурсозаощадливих технологіях та забезпечуватимуть здійснення природоохоронних заходів. 2. Надзвичайно висока питома вага гірничовидобувної промисловості в економіці України призвела до загострення екологічних проблем, особливо у старих гірничопромислових регіонах: Донецькому, Львівсько-Волинському, Криворізькому, Прикарпатському. Основними негативними впливами на довкілля є: вилучення значних площ родючих земель, накопичення відходів, обрушення породного масиву над гірничими виробками і просідання денної поверхні, підтоплення будівель та споруд, заболочення ґрунтів, порушення природних умов транзиту і розвантаження підземних і поверхневих вод, забруднення атмосферного повітря, пригнічення рослинного і тваринного світу, підвищення захворюваності населення. Найбільш масштабних змін зазнала територія Донецького гірничопромислового регіону. Екологічні проблеми даного регіону пов’язані з обрушенням гірничого масиву і просіданням поверхні, підтопленням житлових та промислових об’єктів, заболочуванням земель, забрудненням повітря тощо. Основними екологічними проблемами Львівсько-Волинського гірничопромислового регіону є: просадки території; зміни геохімічних полів та забруднення ґрунтів; забруднення підземних, а також поверхневих вод і повітря, що призводить до виникнення специфічних захворювань. Видобутком сірки, калійних солей та деяких інших корисних копалин у Прикарпатському ГПР обумовлені карстові, суфозійні, провальні, просадочні, зсувні геологічні процеси. В Криворізькому ГПР екстенсивна експлуатація родовищ залізних руд обумовила катастрофічні порушення еколого-економічного стану: вилучені, механічно пошкодженні та забруднені значні площі орних земель, створені техногенні рельєфно-ландшафтні комплекси, забруднені поверхневі водотоки і підземні води. Це негативно позначається на здоров’ї людей, які населяють ці регіони. 3. Фактори впливу на довкілля залежать від типу корисної копалини, способу їх розробки – відкритим (кар’єрами чи розрізами) або підземним (шахтним – без закладки чи із закладкою виробленого простору, свердловинним, підземним вилуговуванням та виплавкою), а також від способів ліквідації гірничовидобувних підприємств (“мокрим”, “напівсухим” чи “сухим”). Спосіб, масштаби видобутку твердих корисних копалин та розмір заподіяної шкоди лягли в основу класифікації та ранжування факторів та наслідків впливу гірничовидобувних робіт на довкілля. Основними факторами техногенного впливу на довкілля гірничопромислових регіонів стали безпосередньо гірничі виробітки шахт і кар’єрів, інтенсивна відкачка підземних вод, накопичення відходів, вибухові роботи, діяльність відповідних промислових об’єктів та інш. Вони негативно впливають на земельні, водні ресурси, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ, здоров’я людини. 4. Залежно від особливостей факторів впливу на довкілля, в кожному гірничопромисловому регіоні повинен проводитись окремий комплекс реабілітаційних заходів. Частка витрат, пов’язаних з проведенням природоохоронно-реабілітаційних заходів - рекультивації земель, ліквідації ставків-відстійників та шламосховищ, очистки та демінералізації вод, гасіння териконів та їх рекультивації і інш. – значна, в середньому 19 %, а по шахті Максимівській – більше 33 % загальних витрат на ліквідацію шахти. У складі витрат, на прикладі шахт Донбасу, переважають витрати на гасіння і рекультивацію териконів та заходи по захисту території від підтоплення. Практично єдиним джерелом фінансування природоохоронних заходів залишається державний бюджет, тому роботи з реабілітації територій у гірничопромислових регіонах проводяться не в повному обсязі. 5. Висока вартість реабілітаційних заходів гостро ставить проблему їх фінансування і створення відповідного економічного механізму. На шляху вирішення відповідних завдань досліджено роль та місце екоресурсних платежів у фінансово-економічних показниках підприємств. Аналіз екологічної складової витрат на прикладі групи шахт ДХК “Краснодонвугілля” показав, що вона досить незначна і коливається в межах 0,1 – 0,9 % від вартості товарної продукції. Регулююча роль природноресурсних та природоохоронних платежів на сьогоднішній день є мінімальною і вони не забезпечують навіть функцій відтворення природних ресурсів. Тому на даний час відповідна нормативна база не створює передумов для формування механізму фінансування реабілітаційних заходів. 6. Важливою складовою економічного механізму, від якої залежить встановлення пріоритетності здійснення тих чи інших заходів є оцінка збитків від негативних впливів на навколишнє природне середовище. На основі ряду чинних, а також удосконалених методик по визначенню збитків від забруднення навколишнього природного середовища з врахуванням фактору часу на прикладі шахт Донецького ГПР були визначені збитки від вилучення земель, скиду забруднених шахтних вод, забруднення атмосферного повітря териконами, підтоплення земель. Аналіз методик по визначенню збитків від забруднення довкілля показав, що розміри збитків по відношенню до вартості реабілітаційних заходів є дуже заниженими. Особливо заниженими є розміри збитків, розраховані за вітчизняними методиками, в яких використовуються показники мінімальної заробітної плати та неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Звідси випливає необхідність удосконалення методик по визначенню збитків з врахуванням фактору часу. 7. На основі застосування модифікованих методичних підходів до оцінки розміру збитків і природоохоронного ефекту здійснювався “Аналіз вигод-витрат”. Це дало змогу визначити ті природоохоронні заходи, які були б найбільш ефективними і найменш затратними у досліджуваному регіоні. На даний час до таких заходів відносяться: гасіння териконів та проведення заходів по захисту території від підтоплення. Пріоритетність реабілітаційних заходів не може носити загального характеру, тому необхідне визначення найбільш ефективних реабілітаційних заходів для кожної конкретної ситуації. 8. В основі економічного механізму природоохорони в Україні лежить принцип платного природокористування, основними складовими якого є платежі за користування природними ресурсами та збір за забруднення навколишнього природного середовища (екоресурсні платежі). Але вони не забезпечують навіть мінімально необхідних природоохоронних потреб, а низький рівень нормативів поєднується з низьким рівнем збирання належних коштів. Крім того, збори за забруднення навколишнього природного середовища, як і платежі за спеціальне користування природними ресурсами, безперервно девальвуються. Головним напрямком удосконалення економічного механізму фінансування реабілітаційних заходів є перегляд нормативів та методичної бази, які стосуються екологічної реабілітації територій, і, зокрема, визначення збитків, пов’язаних з негативним впливом на довкілля; посилення ролі штрафних санкцій; забезпечення більш послідовного застосування принципу “забруднювач платить” з урахуванням розширення бази оподаткування, створення цільових фондів та визначення фінансових джерел їх формування. 9. З прийняттям “Концепції поліпшення екологічного становища гірничовидобувних регіонів України” розпочалась розробка нормативно-правового забезпечення завдань з екологічної реабілітації територій, зокрема проекту Закону України “Про екологічну реабілітацію територій”. В його рамках визначено понятійну базу і змістовну суть реабілітації порушених територій, сформульовано ряд положень стосовно принципів державного управління відповідними процесами та шляхів створення економічного механізму для реального фінансування відповідних програм. В цілому процес створення нормативно-правової бази для забезпечення реабілітаційних заходів проходить в Україні досить послідовно. Але через обмеженість коштів, розбіжність між принципами плати та їх нормативами, між обсягами завданих збитків та дійсними витратами на їх відшкодування, а також організаційної неузгодженості, вирішення проблем реабілітації гірничопромислових регіонів може розтягтися на десятки років. |
