Анотація до роботи:

Вишнякова А.М. Еколого-економічні проблеми раціонального використання територій (на прикладі приморських територій). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього природного середовища. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2003.

У дисертації розроблені теоретико-методологічні засади дослідження проблем раціонального використання територій за умов ринкових відносин. Розкрита сутність приморських територій та їх оптимальна організація.

Розглянуті особливості використання приморських територій за умов трансформаційної економіки та визначені основні напрями подальшого удосконалення їх використання, обґрунтовані пріоритети розвитку територіальних систем на основі впровадження економіко-організаційного механізму екологобезпечного природокористування.

1. Дослідженнями встановлено, що останнім часом все більші території відводяться під будівництво міст, розширення різних господарських об’єктів і все це призводить до скорочення площ родючих земель, асиміляції масивів водного і лісового фондів. В багатьох регіонах України спостерігається чітка тенденція: міські території тіснять сільські, а останні розширюються за рахунок лісів і пасовищ. Виходячи з цього основним способом задоволення зростаючих потреб в територіальних ресурсах є зміна їх існуючого функціонального призначення, а тому необхідно провести комплексну оцінку, в основу якої має бути покладена єдина стратегія – територіально-оціночна концепція для отримання повної, а не однобічної інформації щодо використання зазначених ресурсів.

2. Основні теоретико-методологічні та методичні підходи до оцінки природних та територіальних ресурсів закладені в працях багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Проте, якщо методичні розробки для окремих видів природних ресурсів були розроблені, хоча і з різним ступенем повноти і систематичності, то методика економічної оцінки території, як просторового операційного базису, на сьогоднішній день є дуже недосконалою. В даному випадку об’єктом оцінки мають виступати природні та історично сформовані соціально-економічні властивості території, суб’єктом – галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери, що використовують її в якості просторового операційного базису.

3. Для обліку і оцінки рентної складової нами використані методи множинної регресії, де після перетворень розрахована абсолютна оцінка території.

При цілеспрямованому проектуванні потрібно мати повну уяву про диференціацію економічної і соціально-екологічної цінності територіальних ресурсів. Для цього необхідно визначити абсолютну (сумарну) економічну цінність та середовищезахисну функцію земель (сільськогосподарських, лісогосподарських та земель рекреаційного призначення).

Приведення різних фрагментів системи в єдину картину передбачає використання принципу ієрархії (багаторівневості), який дозволяє абстрагувати два якісно різні аспекти комплексної оцінки території – на рівні окремої альтернативи і рівні взаємодії альтернатив, забезпечуючи повний облік кожного виду оцінки, не виходячи за рамки єдиної оціночної концепції.

4. Оцінюючи територіальні ресурси на прикладі приморських регіонів важливим завданням було визначення їх сутності та граничних характеристик. Нами доведено, що межами приморських територій мають вважатися контури прибережної смуги, всередині якої розвинені контакти суші і моря. Взаємний вплив моря, суші і об’єктів, які розташовані на них, зумовлені природно-географічними і соціально-економічними факторами.

При визначенні меж приморських територій необхідно враховувати фактори, що впливають на глибину освоєння території: клімат; ландшафт; забезпечення системами обслуговування; формування агломерацій; потужність водозбірного басейну; сформований адміністративний поділ.

5. Дослідженнями встановлено, що при використанні території важливим є просторове обґрунтування багатофункціональної системи збереження та відтворення рівноваги між природним середовищем та антропогенною діяльністю, в основу формування якої мають бути покладені елементи національної екологічної мережі (екологічні ядра, екологічні коридори, буферні зони).

6. При виборі території для розвитку нового або реконструкції існуючого курорту необхідно обґрунтувати декілька варіантів за медичними, гігієнічними, архітектурно-планувальними і екологічними показниками і забезпечити збереження зелених насаджень та цілеспрямоване використання існуючих будівель, інженерного обладнання.

7. Функціональне зонування території України проведено на основі комплексної оцінки території по сукупності природних і антропогенних факторів з урахуванням господарської діяльності, яка рекомендується для перспективного використання кожної зони. Нами виділені наступні зони: зона радіоактивного забруднення (8,6% території України); зона урбанізації (36 % території України); зона переважно сільського господарства (48% території України); зона природних ландшафтів державного та регіонального значення, що охороняється (38% території України).

8. Необхідною умовою формування курортно-рекреаційних районів і утворень є наявність і висока кількість рекреаційних ресурсів. Істотне значення мають також природні та антропогенні фактори, що сприяють чи обмежують можливості освоєння й експлуатації курортно-рекреаційних ресурсів.

Важливим інструментом комплексної оцінки курортно-рекреаційних ресурсів і сукупності інших природних факторів є природно-рекреаційне районування, яке має носити економіко-екологічний характер, відбиваючи тенденції розміщення курортно-рекреаційної мережі з урахуванням господарських факторів освоєння ресурсів у кліматичному, ландшафтному і економічному відношенні.

9. В даний час в Україні визначені закономірності групового розміщення курортів і зон відпочинку, що виявляються в залежності від потенціалу природно-кліматичних ресурсів і характеру сформованого розселення. Об’єктивно намітилися 3 типи районів: перший тип (курортні райони); другий тип (рекреаційні райони чи райони приміського відпочинку); третій тип (курортно-рекреаційні райони).

10. В процесі нашого дослідження встановлено, що планувальна структура приморських територій залежить від ряду факторів, найважливішими з яких є: фізико-географічна характеристика території, сформована система розселення, характер землекористування, наявність великих транспортних споруд.

Одним з головних засобів впорядкування зонування і поліпшення планувальної структури рекреаційних приморських територій варто вважати звільнення найбільш цінних приморських територій для відпочинку і туризму від житлової забудови, а також промислових, складських і транспортних зон.

11. На основі комплексного аналізу встановлено, що раціональне використання приморських територій можливе при максимальному врахуванні особливостей взаєморозміщення різних функціональних зон (курортних, селітебних, промислово-портових). Курортні зони, що входять у приморські території, повинні займати найбільш сприятливі ділянки узбережжя, виділені на основі медичного зонування; селітебні території мають бути спрямовані на скорочення довжини відрізків морського узбережжя, зайнятого міською забудовою; промислові території необхідно розміщувати із врахуванням їх майбутнього розширення в напрямі, перпендикулярно морському берегу на відстані 30-40 км.

12. При здійсненні природоохоронної політики проблема економічного стимулювання раціонального використання територіальних ресурсів стоїть дуже гостро. Проте єдиним інструментом економіко-правового регулювання раціонального використання і охорони земельних ресурсів виступають компенсаційні платежі за надання земельних угідь в несільськогосподарську сферу експлуатації, які не забезпечують в достатній мірі економічне регулювання, а тим більше стимулювання раціонального використання земель при будівництві і причиною цього є те, що виплата компенсації здійснюється одноразово. Саме тому оптимізація структури землекористування можлива лише при органічному синтезі нормативно-законодавчого і економічного підходів.

13. Посилення техногенного тиску на природу неминуче призводить до небажаних змін, деградації або руйнування окремих об’єктів. Такі процеси викликають необхідність особливої охорони та збереження території, багатств рослинного та тваринного різноманіття, унікальних природних об’єктів, що становлять загальнодержавне, національне надбання і знаходяться під загрозою зникнення. Саме тому пропонується вирішувати ці проблеми шляхом створення рекреаційних ландшафтів (лісових, гірських, приморських) та територій природно-заповідного фонду (біосферні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва).

Публікації автора:

Наукові видання:

1. Водні ресурси / Хвесик М.А., Головинський І.Л., Рижова К.І., Радкевич Н.М., Кирпач І.М., Яроцька О.В., Левицька С.П., Чередніченко Ю.Г., Вишнякова А.М., Пастушенко П.П. // Концепція і стратегія розвитку та розміщення продуктивних сил України. – К.: РВПС України НАН України, 2003. – С.56–68 (внесок автора – розроблені стратегічні напрями розвитку і розміщення продуктивних сил в приморських регіонах з урахуванням водного фактора).

Статті в наукових фахових виданнях:

2. Вишнякова А.М. Проблеми планування території України в системі трансформації економіки // Продуктивні сили і регіональна економіка: в 2-х ч. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – ч.1. – С.102–106.

3. Вишнякова А.М. Основні шляхи екологобезпечного природокористування в гумідній зоні України // Економіка природокористування і охорони довкілля. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – С. 232–237.

4. Вишнякова А.М. Еколого-економічні аспекти землекористування в умовах інтенсивного техногенного впливу // Економіка АПК. – 2002. – № 11. – С. 37–39.

5. Хвесик М.А., Головинський І.Л., Рижова К.І., Радкевич Н.М., Кирпач І.М., Яроцька О.В., Левицька С.П., Чередніченко Ю.Г., Вишнякова А.М. Водний фактор у стратегії розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів у ХХІ ст. // Наук. вісник Волинського державного університету ім. Л.України. – 2003. – № 7. – С. 30–41 (внесок автора – оцінка територіально-галузевої структури водокористування в економічних районах України).

Тези доповідей:

6. Вишнякова А.М. Оценка современного экологического состояния фонда сельскохозяйственного и несельскохозяйственного назначения в Одесской области // Матеріали науково-практичної конференції “Земельна реформа в Україні. Сучасний стан та перспективи подальшого удосконалення земельних відносин”. – К.: Знання. – 2001. – С. 73–76.

7. Вишнякова А.М. Еколого-економічні проблеми охорони урбанізованих територій // Матеріали Міжн. Наукової конференції “Теорія і методи оцінювання, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів”: в 2-х ч. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – Ч. 2. – С.254–257.

8. Вишнякова А.М. Еколого-економічні проблеми формування та територіальної організації системи землекористування в приморських районах // Зб. матер. наук.-практ. конф. “Внесок академіка В.І.Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил”. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 57–62.