У дисертації запропоновано вирішення актуального науково-практичного завдання обґрунтування еколого-економічних засад становлення та розвитку ринку сільськогосподарських земель. Основні наукові та прикладні результати, а також рекомендації з їх використання полягають у наступному: 1. Дослідження сутності та особливостей засад становлення ринку землі, дають підстави стверджувати про недостатнє розкриття змісту поняття ринку земель сільськогосподарського призначення. Відмінність авторського підходу полягає у розумінні його як окремого інституту ринкової економіки, покликаного забезпечити екологічну, економічну та соціальну ефективність використання земельних ресурсів. Стратегічна мета функціонування ринку земель повинна полягати у вирішенні масштабних екологічних, економічних завдань збереження та примноження потенціалу землі, вирішення завдань соціального розвитку села. 2. Узагальнення досвіду регулювання земельних відносин у європейських країнах дало можливість обґрунтувати імплементацію у вітчизняну практику такого досвіду як введення лише довгострокової оренди землі зі строком оренди 15-20 років, що забезпечить її раціональне використання; заборона зміни цільового призначення земельної ділянки протягом 10 років з дня набуття права власності на ці землі, крім випадків викупу державою або територіальною громадою для суспільних потреб; впровадження застави права оренди земельних ділянок; введення нормативів і стандартів раціонального землекористування та екологічного моніторингу і контролю за ефективністю використання земельних ресурсів. 3. Визначено, що сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно припустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Розораність сільськогосподарських угідь регіону досягла 70%. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів (особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками. 4. Наведене природно-сільськогосподарське районування території регіону, на відміну від існуючого, враховує не лише подібність генетичних властивостей ґрунтів та кліматичних, гідрологічних, геоморфологічних умов, які кардинально впливають на родючість ґрунтів, а й зміни пов’язані з роздержавленням та приватизацією земель колишніх сільгосппідприємств та утворенням на їх місці нових агроформувань. 5. Реалізація розробленої автором структурної схеми раціонального сільськогосподарського землекористування, яка включає комплекс екологічних та економічних заходів, спрямованих на охорону земельних ресурсів і підвищення родючості ґрунтів, сприятиме веденню виробничої діяльності сільськогосподарськими землекористувачами з урахуванням державних вимог щодо охорони й захисту земель і підвищення родючості ґрунтового покриву. 6. Запропонований методичний підхід до експертної оцінки земель сільськогосподарського призначення, який передбачає порівняння балу бонітету оцінюваної земельної ділянки з визначеним середньозваженим балом бонітету ґрунтів умовної репрезентативної земельної ділянки відповідного природно-сільськогосподарського району та наступне коригування початкової ціни на значення параметрів екологічного впливу, геолого-морфологічних умов, місця розташування та інженерного облаштування території, забезпечить отримання обґрунтованої оцінної вартості земельної ділянки. 7. Розраховано, що величина загальної нормативної вартості сільськогосподарських угідь Рівненської області становить близько 8 млрд. грн., а це є свідченням того, що при „запуску” ринку цих земель та при ефективному функціонуванні його інфраструктури можна очікувати на значні надходження коштів до обласного бюджету. 8. У дисертації зауважено, що особливої уваги потребує питання охорони земель в умовах трансформації земельних відносин. Перехід до нових земельних відносин спричинив ряд суперечностей та неузгодженостей в управлінні земельними ресурсами, призвів до різкого зниження економічної ефективності їхнього використання, що негативно позначилося на охороні земель. Впровадження запропонованих напрямів регулювання охорони земель сприятиме поліпшенню стану всіх категорій земель і природного довкілля в цілому та ефективнішому регулюванню господарської і інших видів діяльності у сфері збереження та невиснажливого використання земель. 9. Ефективне функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення неможливе без створення інституцій ринкової інфраструктури. У роботі обґрунтовано доцільність створення Земельного банку - спеціалізованої фінансової установи, утвореної за участю та під контролем держави для розвитку системи кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі. Основним завданням цього банку є залучення фінансових коштів в агропромисловий комплекс для розширення сільськогосподарського виробництва. 10. Побудована модель ринку земель сільськогосподарського призначення дає можливість стверджувати, що такий ринок є відкритою, складною системою, яка ґрунтується на взаємодії між його суб’єктами з приводу використання, розпоряджання та ринкового обороту сільськогосподарських земель. Виділення конкретних складових цього ринку дасть можливість більш глибоко досліджувати його розвиток у розрізі окремих категорій землевласників та землекористувачів. | 