Анотація до роботи:

Жук О.П. Еколого-економічні засади використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 – економіка природокористування та охорони навколишнього середовища – Національний аграрний університет, Київ, 2007.

У дисертації викладено наукові основи використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу.

Розкрита сутність придатності орних земель за еколого-технологічними показниками, як наукова передумова екологобезпечного землекористування.

Теоретично обґрунтовано концепцію раціонального використання та охорони земельних ресурсів в умовах формування ринкових відносин, з урахуванням трансформації земельних відносин та соціально-економічного розвитку.

Удосконалено показники еколого-економічної оцінки використання земельних ресурсів, які розраховуються по кожній складовій сільськогосподарських угідь: рілля, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Розроблено теоретико-методологічні підходи визначення оптимальних розмірів землекористувань агроформувань на основі раціонального використання земельних ресурсів з урахуванням формування і розвитку ринкових відносин.

Удосконалено підходи визначення структури земельних угідь та посівних площ за допомогою економіко-математичних методів моделювання.

Розглянуто систему заходів економічного стимулювання екологобезпечного сільськогосподарського землекористування, як важливої складової природокористування.

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у розроблені методологічні, методичні та практичні підходи та подано обґрунтування шляхів удосконалення використання та охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу, підвищення їх еколого-економічної ефективності, як передумови формування динамічної рівноваги агроландшафтів на засадах сталого розвитку та ринкових форм господарювання.

2. Ринкове середовище обумовлює необхідність повною мірою реалізувати право власності на землю, тобто право користування, володіння і розпорядження ним на свій розсуд фізичній чи юридичній особі. Реалізація такого права дає можливість вводити в грошовому виразі земельну ділянку до статутного фонду, змінювати функціональне і цільове призначення земельних угідь відповідно до попиту на сільськогосподарську продукцію та розробляти бізнес-план, який забезпечуватиме розвиток господарства на ринкових засадах і здійснювати природоохоронні заходи щодо відтворення родючості ґрунтів, поліпшення екологічного стану навколишнього природного середовища.

Розвиток на вказаних засадах новоствореного агроформування дозволяє набути йому ринкового типу, яке докорінно змінює характер використання і охорону земельних ресурсів, бо землевласник зацікавлений в одержані найбільшої вигоди у результатах своєї праці.

3. Використання і охорона земельних ресурсів значною мірою залежить від природних умов, які мають велику різноманітність та широкий діапазон інтенсивності (тепло, вода, світло, рельєф та ін.). Звідси вплив вказаних умов слід розглядати на основі системного аналізу і акумуляції їх дії. Це може забезпечуватися шляхом розгляду їх під кутом зору деградаційних процесів, що впливають на продуктивність земельних ресурсів та співвідношення якісних характеристик ґрунтового покриву, агроекологічних вимог сільськогосподарських культур. Отже, такий аналіз вказаних умов найбільш акумуляційно можна здійснювати через призму природно-сільськогосподарського та ерозійного районування, яке становить основу класифікації орних земель за придатністю ґрунтового покриву з урахуванням бонітетної, економічної та еколого-технологічної оцінки земель.

4. Показники економічної оцінки землі за розміром валової продукції, окупності витрат та диференціального доходу визначають рівень використання земельних ресурсів з урахуванням їх якості, місця розміщення та господарської діяльності. Тому співставлення цих показників з показниками бонітетної оцінки та реальними показниками слугуватиме основою визначення стану використання земельних ресурсів у розрізі ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ.

5. Сучасний стан сільськогосподарського землекористування новостворених агроформувань базується, в основному, на приватно-орендних відносинах, які, як засвідчує аналіз, не допустили парцеляції, мають динамічну, прогресуючу тенденцію і реально сформувалися економічно стимулюючим чинником його раціонального використання.

6. Враховуючи значні відміни в структурі сільськогосподарських угідь, про що засвідчує аналіз їх у досліджуваному регіоні в розрізі ПСГР, рівень використання земельних ресурсів найбільш доцільно і коректно здійснювати в розрізі кожної складової: ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ, на відміну від існуючої практики в цілому на одиницю сільськогосподарських угідь. Застосовуючи порівняльний метод аналізу сучасного стану використання земельних угідь у досліджуваному регіоні, даних економічної оцінки земель, можна стверджувати, що орні землі використовуються досить інтенсивно взагалі і порівняно з іншими регіонами.

7. Важливим чинником подальшого удосконалення сільськогосподарського землекористування виступає класифікація орних земель за еколого-технологічними показниками. На основі положень цієї класифікації було здійснено розподіл орних земель Київської області по підкласах придатності, а саме: до першого підкласу віднесено 927178 га (74,1 %) ріллі з ухилом до 1⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 2–3 т/га, для Лісостепу 3–4 т/га; до другого підкласу – 255582 га (20,4 %) ріллі з ухилом 1⁰–3⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 3–4 т/га, для Лісостепу – 4–5 т/га; до третього підкласу – 38942 га (3,1%) ріллі з ухилом 3⁰–5⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 5–6 т/га, для Лісостепу – 6–7 т/га; до четвертого підкласу – 17697 га (1,4 %) ріллі з ухилом 5⁰–7⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 7–8 т/га, для Лісостепу – 8–10 т/га; до п'ятого підкласу – 12267 га (1,0 %) ріллі з ухилом >7⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 8–10 т/га, для Лісостепу – 12–15 т/га. Вказані дані рекомендується використовувати для економічного та екологічного обґрунтування розміщення виробництва продукції землеробства.

8. Проведений системний аналіз рівня використання і охорони земельних ресурсів у досліджуваному регіоні за останні 3–5 років свідчить, що 131244 га орних земель не відповідають екологічно доцільному використанню в господарському обігу земель, яке в економічному відношенні є збитковим, а в екологічному – шкідливим. Вони рекомендуються під трансформацію для іншого функціонального використання (залуження, перевід у пасовища), під консервацію (перелоги) з подальшим відновленням існуючого функціонального використання, або із зміною цільового використання (заліснення). Залежно від видів деградації запропоновано напрями їх трансформації та основні способи використання.

9. У структурі заходів щодо подальшого удосконалення сільськогосподарського землекористування чільне місце займають розміри новостворених агроформувань за площею землекористування. Враховуючи ринкові відносини та негативний екологічний стан агроландшафтів, в основу методології визначення розмірів землекористування сільськогосподарських підприємств покладені такі принципи:

- формування екологобезпечного і економічно ефективного сільськогосподарського землекористування;

- створення умов для розвитку конкурентоспроможного землекористування, яке могло б динамічно реагувати на ринкове середовище та пропозиції науково-технічного прогресу і застосування новітніх технологій.

Застосовуючи рекомендовану методологію та методи групування сільськогосподарських підприємств, які забезпечують урожайність зернових культур 25 ц/га, цукрового (фабричного) буряку – 300 ц/га, соняшнику –
13–17 ц/га, встановлено, що цим показникам відповідають площі ріллі – 500–550 га.

10. Сільськогосподарське землекористування новостворених агроформувань, як стверджується експериментальним землевпорядним проектуванням та натурним обстеженням, включає ґрунти різних підкласів придатності. Це обумовлює потребу оптимізувати структуру посівних площ за придатністю ґрунтів. Найбільшого ефекту щодо вказаної оптимізації досягається при застосуванні економіко-математичного моделювання. Цільовою функцією запропонованої моделі рекомендується визначити:

максимум виходу валової продукції рослинництва з 1 га посіву;

мінімум витрат на виробництво рослинної продукції з 1 га посіву;

мінімум змиву ґрунту, т/га.

Застосовуючи кожний із вказаних критеріїв у цільовій функції, а інші поряд з вибраними перемінними, як обмеження, формується економіко-математична модель, практична реалізація якої забезпечує екологобезпечне і економічно ефективне землекористування.

11. Оптимізація використання і охорони земель тісно пов’язана із забрудненням їх токсичними речовинами, в тому числі і радіонуклідами. Для визначення непридатних орних земель, забруднених вказаними речовинами, для виробництва рослинної продукції рекомендується застосовувати алгоритм, який адекватний до запропонованої класифікації ґрунтів за еколого-технологічними показниками з урахуванням щільності і рівня забруднення токсичними речовинами.

Користуючись визначеними кількісними показниками приймається рішення щодо подальшого використання земельних ресурсів: залишити під ріллею із застосуванням природоохоронних заходів, або зміною цільового призначення – під заліснення.

12. Існуючі нормативно-правові документи не забезпечують реальне економічне стимулювання щодо екологобезпечного землекористування. Тому запропоновано організаційно-економічні механізми щодо реального здійснення стимулювання екологобезпечного землекористування. Вони включають систему заходів на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях. На загальнодержавному рівні пропонується удосконалити нормативно-правові документи шляхом внесення змін і доповнень, конкретизуючи об’єкти і суб’єкти стимулювання та землевпорядні розробки, які слугуватимуть базою для розрахунку кількісних показників. На регіональному рівні слід розробити відповідні програми і проекти землеустрою адміністративно-територіальних утворень та передбачити кошти у державному та місцевому бюджетах на їх розробку і реалізацію. На місцевому рівні запропоновано методичні підходи щодо визначення розмірів збитків, спричинених обмеженням у галузі використання земель в охоронних зонах, в основу яких покладено збільшення виробничих витрат на виробництво продукції рослинництва в результаті нераціонального використання технічних засобів.

Публікації автора:

1. Жук О.П. Еколого-економічні аспекти формування новостворених агроформувань на ринкових засадах // Землеустрій і кадастр. – 2006. – №4. – С. 72–77.

2. Жук О.П. Наукові засади організації території новостворених агроформувань // Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2006. – №104. – С. 140–143.

3. Жук О.П. Визначення сутності агроформування ринкового типу// Землеустрій і кадастр. – 2007. – №1. – С. 59–63.

4. Жук О.П. Природно-сільськогосподарське районування як основа синтезуючої інформаційна система // Землеустрій і кадастр. – 2007. – №2. – С. 64–71.

5. Добряк Д.С., Карплюк І.Р., Жук О.П. Оренда земель як економічно стимулюючий чинник їх раціонального використання і охорони// Землеустрій і кадастр. – 2007. – №3. – С.3–8 (здобувач сформував вплив орендних відносин на ефективність використання земельних ресурсів).

6. Жук О.П. Економіко-математична модель оптимізації використання і охорони земельних ресурсів // Землеустрій і кадастр. – 2007. – №4. – С. 60–66.

7. Жук О.П. Підходи до облаштування території нових агроформувань Лісостепу України. // Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку. К.: НВФ "Українські технології", 2005. – С. 271–274.