У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробленні методологічних засад і методичних положень еколого-економічного аналізу стану економіки та ситуації у меблевій промисловості країн з різним рівнем розвитку (Німеччини, Польщі та України) і визначенні напрямків формування галузевої політики щодо розвитку української меблевої промисловості з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища. Основні результати проведеного дослідження можна виразити наступними тезами. 1. Трансформування економічних відносин в Україні у зв'язку з переходом до ринкової економіки на фоні загострення екологічної кризи вимагають розширення змісту економічного аналізу з врахуванням екологічної складової при оцінці діяльності підприємств, у тому числі меблевих. 2. В ринкових умовах складаються об'єктивні економічні, екологічні та соціальні передумови ефективного використання виробничого потенціалу меблевих підприємств України. Поряд з цим мають місце вузькі місця при комплексній оцінці їх діяльності, яка відбувається як правило без врахування впливу на навколишнє середовище і вимог охорони навколишнього середовища. 3. У результаті узагальнення та систематизації існуючих підходів розширено поняття і запропоновано визначення категорії "еколого-економічний аналіз", що створює передумови формування системи екологічного менеджменту та еко-аудиту з метою забезпечення сталого розвитку підприємств галузі. Для цього запропоновано структуру еколого-економічного аналізу підприємства. 4. Між розвитком окремих народногосподарських типових параметрів та ринковими обсягами меблів існує взаємозв'язок, знання якого є особливо важливим для прогнозування розвитку даної галузі. Попит на меблі зростає пропорційно росту економіки та динаміки доходів населення. Чим нижчий ріст доходів кінцевого споживача, тим швидше обмежить він свої витрати на споживчі товари довголітнього користування, до яких належать меблі. 5. Виявлено, що особливості формування меблевої промисловості порівнюваних країн в історичному аспекті впливають на їх розвиток в сучасних умовах. Так, меблева промисловість України, яка формувалася в умовах командно-адміністративної системи, була орієнтована на задоволення потреб планової економіки в уніфікованих, багатофункціональних меблях без врахування смаків потенційних покупців, у той час як меблева промисловість Німеччини розвивалася у напрямку задоволення динамічно змінюваних – особливо в останні роки – потреб споживачів, внаслідок чого значних успіхів тут досягнуто у сфері якості та дизайну меблів, які є визначальними чинниками при прийнятті рішення про купівлю. 6. Меблеві підприємства мають потенціал збільшення обсягів виробництва та продажу. Ефективний розвиток сучасного меблевого виробництва як такого, що з одного боку споживає природні ресурси (насамперед лісові – деревину), а з другого – чинить негативні впливи на довкілля, можливий лише за умови врахування екологічної складової шляхом впровадження систем екологічного менеджменту та еко-аудиту. 7. Запропоновано структуру екологічної декларації та протоколу еко-аудиту підприємства, визначено напрямки і аспекти екологічної діяльності підприємств, які можуть здійснюватися у даному місці розташування. 8. Обґрунтовано необхідність та розроблено пропозиції щодо формування екологічної політики підприємств меблевої галузі та методичні підходи до розроблення екологічної програми як складових екологічного менеджменту. 9. Визначено пріоритети розвитку меблевої промисловості України з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища на базі досвіду Німеччини та Польщі. Серед них: на рівні підприємства: підвищення якості й конкурентоспроможності продукції завдяки впровадженню системи менеджменту якості на базі міжнародних стандартів серії ISO 9000; оптимізація використання ресурсів за рахунок впровадження ресурсоощадних технологій, обладнання, нових видів матеріалів (у т.ч. замінників) та еколого орієнтованих систем управління на базі міжнародних стандартів серії ISO 14000; введення у практику періодичного проведення еко-аудиту, що дасть змогу комплексно врахувати усі екологічні впливи на довкілля, контролювати його стан і тим самим знизити ризик виникнення непередбачених навантажень на довкілля; з метою удосконалення управління підприємством з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища використовувати при аналізі господарської діяльності такі інструменти як еко-баланс продукції, виробництва, підприємства та місця розташування, що дасть змогу отримати кількісні дані щодо екологічних впливів; з метою підтримання ефективної системи управління сформулювати, періодично переглядати й адаптувати до нових умов екологічну політику, екологічну програму; вести перед громадськістю політику відкритості, для чого періодично оприлюднювати екологічну декларацію, екологічну звітність; особливу увагу приділити екологічній просвіті персоналу підприємства шляхом залучення до складання екологічної політики, формування екологічної програми; удосконалювати інформаційну базу підприємства щодо його впливів на навколишнє середовище. Для цього у системі рахунків бухгалтерського обліку виділити субрахунки (другого і третього порядків) з метою обліку видів, місць та носіїв екологічних витрат; застосовувати систему екологічних показників, яка дасть змогу проводити порівняння екологічних впливів як у часі, так і у розрізі окремих структурних підрозділів та оцінювати ефективність екологічної політики підприємства; з метою ефективного використання дефіцитних порід деревини, насамперед дуба, меблі з якого є предметом експорту, провадити політику у напрямку застосування інших – недефіцитних в Україні – деревних порід (берези, вільхи, бука), попит на які на західних ринках зростає; на рівні галузі: удосконалювати галузеві стандарти не тільки щодо габаритних розмірів залежно від функціонального призначення, технічних характеристик продукції, але й розробки вимог щодо кольору та інших властивостей барвників, як це має місце у розвинених країнах (Німеччина); це сприятиме нарощуванню експортного потенціалу української меблевої продукції за рахунок підвищення її конкурентоспроможності; створити консультативний галузевий центр з питань впровадження систем управління якістю на базі державних стандартів України серії ISO 9000 та управління навколишнім середовищем на базі ДСТУ серії ISO 14000, еко-аудиту, забезпечивши розроблення і видання відповідної методичної та інформаційної літератури; науково-дослідним і проектно-конструкторським організаціям активізувати пошукові та дослідні роботи інноваційного характеру з метою створення та застосування нових видів сировини і матеріалів (MDF, OSB, LVL, PSL) та їх замінників, розробки нових конструкцій та удосконалення дизайну меблів; на рівні держави: прискорити прийняття основоположних нормативних документів з питань охорони навколишнього середовища, таких як "Концепція сталого розвитку України", "Національна екологічна доктрина", "Закон про еко-аудит"; розробити і затвердити систему пільг та податкових знижок на етапі впровадження підприємствами систем екологічного менеджменту, екологічної сертифікації продукції, проведення еко-аудиту; з метою забезпечення українських підприємств, зокрема меблевих, адекватними інструментами охорони навколишнього середовища, Держстандарту України активізувати роботу у напрямку ратифікації міжнародних стандартів щодо базових принципів екологічного маркування (серія ISO 14020); оцінки життєвого циклу (серії ISO 14040) тощо. Враховуючи принципові відмінності між західним виробництвом та економікою країн Центрально-Східної Європи й країн СНД за ресурсомісткістю продукції й технічними аспектами, необхідна послідовна адаптація і гармонізація з європейським досвідом. Вона може здійснюватися через такі глобальні інструменти як стандарти ISO 9000 щодо управління якістю продукції та ISO 14000 щодо екологічного менеджменту, а також через власні сучасні напрацювання східноєвропейських країн, як наприклад стандарти СНД ГОСТ 17.9... щодо управління поводження з відходами. | 