Інтегральним підсумком дисертаційної роботи є теоретико-методо-логічне обґрунтування процесу удосконалення еколого-економічного механізму формування системи раціонального використання та охорони земельних ресурсів у контексті сталого розвитку землекористування, і на цій основі розроблено відповідні пропозиції. Сформована за роки трансформаційних процесів в національній економіці та здійснення земельної реформи система землекористування, націлена на отримання максимальної вигоди при мінімальних ґрунто-відтворювальних витратах, спричинила в регіоні розвиток кризової ґрунтово-екологічної ситуації і потребує глибокої реструктуризації та екологічної переорієнтації. Складність природних умов, складний рельєф, строкатість ґрунтового покриву, дрібноконтурність, важка транспортна доступність у гірських умовах, вертикальна і територіальна зональність та історико-соціальний спосіб життя зумовлюють формування дрібних землеволодінь на основі землекористування колишніх недержавних сільськогосподарських підприємств.
2. У результаті трансформації земельних відносин в процесі земель-ної реформи у Львівській області зменшились площі землекористувань господарств суспільного сектора та розширились площі особистих госпо-дарств населення. Їх частки у загальній площі угідь змінилися відповідно з 63,5 % та 6,8 % у 1990 р. до 9,8% і 39,8 % у 2005 р. Формування госпо-дарських структур ринкового типу, побудованих на приватно-орендних відносинах, зумовило створення значної кількості різних за розмірами господарств. Переважаючими формами господарювання є особисті підсобні (селянські) господарства (194270 або 24,8 % від загальної кількості), сільськогосподарські товариства (373 або 20,1 %) та колективні сільськогосподарські підприємства (177 або 7,7 %), середні розміри яких становлять відповідно 1,6 га, 445,0 га та 381,9 га. 3. До основних проблем, які потребують урегулювання в досліджу-ваному регіоні, належать: а) відносна дефіцитність землі як територіаль-ного ресурсу і оперативного державного резерву земель, яка склалася в умовах високої землезабезпеченості; б) відсутність постійного державного регулювання економічних функцій землі як основного засобу вироб-ництва, територіальної (регіональної) організації ефективних систем землекористування, які відповідають новим земельним відносинам; в) деградація і руйнування землі як екосистеми, екологічна загроза для населення, які склалися в умовах, коли майже 58 % земельних ресурсів залучено в екологічно незбалансоване землекористування. У зв’язку з цим пріоритетними напрямами державної політики в галузі земельних відносин є формування сталого землекористування і подолання негативних регіональних тенденцій у використанні й охороні земель. 4. Доведено, що процес дослідження проблем організації екологічно безпечного і економічно ефективного використання земель охоплює визначення поняття сталості землекористування, виділення окремих складових системи сталого землекористування, аналіз основних факторів впливу на його розвиток і визначення на підставі всього зазначеного провідних напрямків комплексного підвищення сталості землекористування та його локальних складових. Запропоновано якісно нову класифікацію компонентів системи сталого землекористування: структурно-галузеву, ресурсно-екологічну, соціально-економічну. Вирішальне значення серед них мають ресурсно-екологічна та соціально-економічна підсистеми. Перша – як гарант екологічно безпечного землекористування, а друга – у зв’язку з її визначальним впливом на процес формування економічно ефективного землекористування. Кожну з наведених складових системи сталого землекористування необхідно розглядати як підсистему, що має певний рівень власної сталості. Розроблений алгоритм інтегрального індексу еколого-економічної сталості землекористування. 5. Обґрунтовано, що важливим механізмом формування раціонального використання та охорони земель є стандартизація та нормування землекористування у відповідності до вимог концепції сталого розвитку. Основним завданням стандартизації та нормування є сприяння найбільш ефективному використанню земельних ресурсів та планомірне обмеження впливу господарської діяльності на них. Комплекс стандартів та еколого-економічних норм повинен забезпечувати методичну основу для досягнення балансу між рівнем інтенсивності використання земель, шкідливого впливу на земельні ресурси та спроможністю до відновлення ґрунту. У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів потребують негайної розробки такі нормативи: граничнодопустимого забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; показників деградації земель та ґрунтів. 6. Важливим економічним механізмом формування раціонального землекористування є матеріальне стимулювання, а саме забезпечення зацікавленості землекористувачів у здійсненні землеохоронної діяльності. При цьому необхідно застосовувати не лише покарання, але й заохочувальні заходи. До таких заохочувальних заходів рекомендуємо віднести: встановлення податкових пільг (сума прибутку, з якого стягується податок, зменшується на величину, що повністю або частково відповідає землеохоронним видаткам); звільнення від оподаткування структурної зміни земельних угідь в сторону створення екологічно стабільного землекористування. 7. Визначено, що основними критеріями екологічного благополуччя землекористування, які відповідають концепції сталого землекористування, при оцінюванні та регламентації його стану є наступні ознаки: збереження продуктивних i екологічних функцій земельних ресурсів; природна родючість ґрунтів; збереження біорізноманіття. Для забезпечення екологічно безпечного використання та охорони земель в Україні пропонується створити систему екологічної оцінки раціоналізації землекористування при проведенні екологічного аудиту землекористування та екологічної експертизи проектів землеустрою, як основних складових механізму формування сталого землекористування. Вона передбачає: 1) екологічну оцінку як існуючого землекористування, так і проектів землеустрою щодо його організації; 2) стратегічну екологічну оцінку державних та регіональних програм, схем землеустрою, окремих проектів. 8. Запропоновано у системі показників сталого землекористування ввести показник економічних збитків від погіршення якості ґрунтів. Він відображає екологічні наслідки антропогенної діяльності при тимчасовому зайнятті сільськогосподарських угідь для несільськогосподарських потреб, а також концентрує у собі всі негативні економічні наслідки функціонування виробництва. Обґрунтовано, що економічні збитки – комплексний показник, який виконує чотири функції: облікову, інвестиційну, обмежувальну та стиму-люючу в механізмі формування сталого землекористування. Розроблена методика економічної оцінки збитків в результаті погір-шення якості угідь, яка включає оцінку порівняння умов виробництва продукції до і після погіршення якості ґрунтів. Головними критеріями визначення економічних збитків є негативні зміни ґрунтового покриву в результаті антропогенної діяльності. |
