На основі дослідження зроблено теоретичні висновки й узагальнення та запропоновано рекомендації щодо їх практичного застосування в межах реалізації концепції економічно безпечного розвитку держави. 1. Сприйняття економічної безпеки як „стану захищеності” спрощує сутність цього поняття. Економічну безпеку слід визначати як систему відносин між різними рівнями економіки з приводу досягнення такого рівня розвитку, при якому здійснюється задоволення потреб і гарантований захист інтересів всіх суб’єктів економіки. При цьому економічній безпеці будуть притаманні наступні системні ознаки: незалежність, стійкість, спроможність до саморозвитку, ймовірнісний характер, цілеспрямованість, суперечливість, керованість. Крім того, вона матиме певних об’єктів та суб’єктів. 2. Серед великої кількості концептуальних підходів до дослідження економічної безпеки найбільш прогресивним є ресурсно-функціональний підхід, який передбачає дослідження цієї категорії за допомогою оцінки її функціональних складових, але зазначений підхід потребує подальшого розвитку. Так для кожного рівня економічної безпеки є спектр пріоритетних функціональних складових. 3. Поглиблене вивчення сутності економічної безпеки потребує здійснення класифікації видів економічної безпеки. В основу авторської класифікації покладено наступні критерії: за видами ринків, за масштабами забезпечення, за часом реалізації та забезпечення, за ступенем досягнення, за способом оцінки, за рівнем досягнення. На основі розробленої класифікації здійснено визначення сутності та значення кожного виду економічної безпеки. Крім того, прийняте в економічній теорії тлумачення економічної безпеки з позиції „загроз” не відповідає ознакам системності, тому доцільно використовувати категорію „ризик безпеки” – це оцінена будь-яким чином можливість зниження ступеня економічної безпеки будь-якого рівня економіки. Концепція ризику в стратегії економічної безпеки повинна містити два аспекти: оцінку ризику і управління ризиком. 4. Існує певна ієрархічна декомпозиція економічної безпеки, в основу створення якої покладено сукупність інтересів кожного окремого рівня економіки: глобального – загальні проблеми і інтереси людства, міжнародного – інтереси розвитку сукупності держав, національного (державного) – проблеми і інтереси розвитку окремих держав, регіонального – інтереси окремих регіонів в межах однієї держави, підприємства – інтереси розвитку та отримання максимального прибутку, особистості – належний рівень життя та спроможність його підтримувати. Підкреслюється, що найбільше значення в системі ієрархії економічної безпеки має національна економічна безпека, тому що, по-перше, вона є основою формування міжнародної та глобальної безпеки, по-друге, є і базисом, і результатом розвитку внутрішньої економіки (регіонів, підприємств, особистості). 5. Дослідження геополітичного та економічного стану України з метою виявлення загальних тенденцій розвитку дозволило констатувати, що держава вступила в фазу післякризового розвитку, тому формування науково обґрунтованої стратегії і тактики економічно безпечного розвитку буде сприяти відновленню її економічного потенціалу. В межах зовнішнього моніторингу стану економічної безпеки виявлено, що показники стосовно стану України, мають далеко не оптимальні значення, такий стан речей є передумовою застосування ряду заходів щодо поліпшення стану держави як на міжнаціональному, так і на національному рівні. Тобто є нагальна необхідність формування стратегії економічної безпеки, яка повинна включати: основні засади формування та підтримки функціонування системи забезпечення економічної безпеки України; характеристику внутрішніх і зовнішніх загроз економічній безпеці та моніторинг факторів, що підривають стійкість соціально-економічної системи держави; критерії та індикатори економічної безпеки; характеристику національних економічних інтересів; заходи та механізми державної політики щодо забезпечення економічної безпеки на всіх рівнях економіки. 6. З метою формування стратегічних основ економічно безпечного розвитку в процесі дослідження були сформовані основні вимоги до системи показників економічної безпеки: простота, динамічність, комплексність, адекватність, агрегованість, диференційованість, рухливість; визначено спектр показників економічної безпеки, т.т. найбільш важливі параметри, які формують комплексну уяву про стан економічної системи, її стійкість і мобільність. Показники умовно поділено на три групи: загальноекономічні показники; показники продовольчої, інвестиційної, технологічної безпеки; показники соціальної безпеки (в процесі розробки їх граничних значень використовувалися наступні методи: розрахункові методи, метод аналогій, прогнозний (випереджуючий) метод, експертний метод). 7. Аналіз співвідношення фактичного і граничного значень показників економічної безпеки надав змогу стверджувати, що рівень економічної безпеки держави має тенденцію до зниження і визначити пріоритетний сектор, який потребує розробки заходів щодо забезпечення економічної безпеки – це реальний сектор економіки. Головними складовими останнього є: технологічна, інвестиційна та продовольча безпека. Саме для цих складових запропоновано комплекс обґрунтованих та практично спрямованих напрямків щодо їх стабілізації та жвавого розвитку. |
