Анотація до роботи:

Плотнікова М.Ф. Економічна ефективність структуризації хлібопродуктового підкомплексу – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Державний агроекологічний університет, Житомир, 2006.

Дисертація присвячена проблемам розвитку хлібопродуктового підкомплексу та системі організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності його функціонування в умовах ринку, в т. ч. на регіональному рівні. Досліджено й узагальнено теоретичні, методологічні проблеми та організаційно-економічні основи ефективного функціонування хлібопродуктового підкомплексу АПК. Уточнено економічну сутність категорії “економічної ефективності в хлібопродуктовому підкомплексі”.

Визначено напрями удосконалення політики у сфері розвитку хлібопродуктового підкомплексу на регіональному рівні. Обґрунтовано прогнозні параметри виробництва на період 2006-2008 рр. на засадах динамічного розвитку у зерносіючих господарствах та переробних підприємствах Житомирської області.

1. Хлібопродуктовий підкомплекс України є базовою сферою економіки, діяльність якого сприяє раціональному використанню ґрунтово-кліматичного, економічного та соціального потенціалу країни. В системно-синергетичному розумінні хлібопродуктовий підкомплекс – це структурована за функціональними, організаційними, ресурсними і технологічними ознаками полікомпонентна міжгалузева система взаємопов’язаних підсистем (хлібопекарської, борошномельної промисловості і зерновиробництва), головна мета якої надійне і достатнє забезпечення населення і промисловості зерном та продуктами його переробки.

2. Структуризація хлібопродуктового підкомплексу розглядається в якості системоутворюючого інтегратора у формуванні господарських та галузевих пропорцій у виробничих сферах підкомплексу з метою гармонізації взаємодії виробників зерна та продуктів його переробки на корпоративних засадах. Це забезпечить підвищення економічної ефективності виробництва внаслідок одержання синергійного ефекту.

3. Економічна ефективність структуризації хлібопродуктового підкомплексу передбачає процес формування внутрішньогосподарських, внутрішньогалузевих та міжгалузевих пропорцій, який за мінімальних витрат ресурсів забезпечує одержання максимального прибутку в умовах балансу внутрішнього потенціалу і факторів зовнішнього середовища, повне задоволення потреб в продуктах галузей, що входять до його складу, сприяє матеріальному добробуту населення, забезпеченню продовольчої та економічної безпеки регіону за умови збереження та відновлення екологічного стану навколишнього середовища. Показниками економічної ефективності структуризації є ступені освоєння ринку, продажу конкурентоспроможної продукції, рівні рентабельності, технічного забезпечення та продуктивності праці, а також показники, що характеризують фінансову стійкість та раціональне використання всіх видів ресурсів.

4. Оцінку економічної ефективності підприємств хлібопродуктового підкомплексу пропонується проводити поетапно в ході роботи підприємства як системи. Тому вдосконалено алгоритм оцінки економічної ефективності, де аналіз економічних показників здійснюється на кожному етапі виробничого циклу – цілі підприємства, наявні ресурси, технологічні засоби досягнення мети, виробничий процес, результати виробництва, підведення підсумків. Додатково до загальновживаних показників економічної ефективності виробництва доцільно визначати результативність функціонування хлібопродуктового підкомплексу на основі використання узагальнюючого критерію ефективності виробництва, рівня використання потенціалу зернової галузі, коефіцієнтів оптимальності виробництва та прибутковості виробленої продукції.

5. Функціонування хлібопродуктового підкомплексу Житомирської області в 2000-2004 рр. характеризувалось спадом виробництва. Зокрема виробничий потенціал хлібопродуктового підкомплексу області використовувався на 20-50%. Погіршення фінансового становища в підкомплексі супроводжувалося послабленням господарських зв’язків між підприємствами сировинної і переробної сфери. Домінуючими виробничими структурами в зерновиробництві залишаються реформовані сільськогосподарській підприємства, а в хлібопекарській та борошномельній промисловості – приватизовані великотоварні хлібозаводи та борошномельні підприємства. Однак спостерігається тенденція до зменшення розмірів підприємств і обсягів виробленої ними продукції внаслідок недосконалої диверсифікації суб’єктів господарювання. Нами встановлено, що переважає витратний спосіб виробництва, децентралізація, внутрішня деградація інтеграційних процесів, а структурна побудова підкомплексу не відповідає макроекономічному середовищу, що обумовлює необхідність інструментального структурування.

6. Негативні тенденції спаду виробництва посилюються внаслідок диспропорцій в каналах реалізації зерна. Основними споживачами зерна як в Україні в цілому, так і в Житомирській області зокрема, в 1990 р. були переробні підприємства (61,9%) та населення (в рахунок оплати праці і громадського харчування) – (37,4%). У 2000-2004 рр. структура каналів реалізації змінюється. Нині близько 58,4% продукції сільськогосподарські підприємства – основні виробники зерна – реалізують торговельним посередникам. Високою (23,3%) залишається частка реалізації зерна в рахунок оплати праці і громадського харчування, що негативно позначається як на фінансовому стані сільськогосподарських підприємств (ціна реалізації є нижчою порівняно з іншими каналами реалізації), так і підприємств переробної сфери (закупівельні ціни на сировину яких зростають). Стимулюючим чинником ефективності господарської діяльності на підприємствах хлібопродуктового підкомплексу є застосування маркетингового інструментарію та венчурного інвестування у відповідних складових структурних підрозділах підприємств хлібопродуктового підкомплексу.

7. Координація спільної діяльності суттєво підвищує ефективність господарювання, врівноважуючи економічні пропорції. Об’єднання зусиль шляхом технічної допомоги доповнює взаємодію та враховує спільні інтереси підприємств – учасників. Корпоративна модель хлібопродуктового підкомплексу в локальному масштабі є потужним інструментом для стимулювання його розвитку, яка може мати додатковий позитивний прояв завдяки збільшенню зайнятості та відрахувань в бюджетні фонди різних рівнів, підвищенню рівня оплати праці, забезпеченню стійкості та конкурентоспроможності національної економіки. Корпоративні виробничі системи дозволяють кожному підприємству вигравати від ефекту масштабу, узгодженості дій, але при цьому зберігається їх виробнича гнучкість та відносна самостійність. Об’єднання сприяють покращанню доступу усіх учасників до спеціалізованої інформації, зміцнюють зв’язки між постачальниками і споживачами, відкривають можливості для спільного впровадження інновацій. Проектну потужність сільськогосподарських та переробних підприємств – учасників холдингу планують з урахуванням регіонального виробничого потенціалу та сукупного попиту на продукцію.

8. Запропоновано створити регіональне організаційне утворення ВАТ “Житомирзерно-холдинг”, яке сприятиме досягненню синергійного ефекту внаслідок об’єднання капіталів, покращанню загального менеджменту, посиленню інтеграційних зв’язків, формуванню єдиної цінової політики, зниженню обсягів виробництва на давальницьких засадах, стабільності ринку збуту, зниженню впливу посередницької ланки, впровадженню інновацій та венчурного капіталу, формуванню та дотриманню стандартів якості, підвищенню можливостей вирішення соціальних проблем, залученню інвестицій, захищеності позицій вітчизняного товаровиробника на регіональному рівні. Узгодження дій підприємств – учасників холдингу (виробників сировини та переробних підприємств) досягатиметься внаслідок запровадження економічного механізму спільної участі в управлінні материнською компанією (холдингом) за рахунок формування і дольового поділу її акціонерного капіталу.

9. Збереження негативних тенденцій розвитку хлібопродуктового підкомплексу Житомирської області потребуватиме додатково на закупівлю продовольчого зерна 46,2 млн. грн. Створення ВАТ “Житомирзерно-холдинг” сприятиме повному задоволенню потреби в зерні та продуктах його переробки та одержанню чистого прибутку у розмірі 42,0 млн. грн. Ця сума, вкладена в розвиток зернової та борошномельної галузей Житомирської області спонукатиме подальший розвиток економіки регіону та країни в цілому.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Новікова М.Ф. Економічний аналіз виробництва зерна на Житомирщині // Вісник ДАУ. – 2003. – № 1. – С. 306-313.

2. Новікова М.Ф. Теоретичні аспекти визначення економічної ефективності // Вісник ДАУ. – 2004. – № 1. – С. 313-319.

3. Новікова М.Ф. Територіальні аспекти виробництва зерна // Вісник ДАУ. – 2004. – № 2 – С. 273-278.

4. Новікова М.Ф. Економічні та екологічні проблеми зернового господарства в контексті сталого розвитку регіонів // Збірник наукових праць. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Вип. 2. – Львів: Інститут регіональних досліджень, 2004. – С. 200-204.

5. Новікова М.Ф. Особливості маркетингу на ринку зерна Полісся // Вісник ЖДТУ. – 2004. – № 4. – С. 358-363.

6. Плотнікова М.Ф. Особливості процесів спеціалізації та концентрації в зерновій галузі Житомирської області // Економіка АПК. – 2004. – № 12. – С. 58-63.

7. Плотнікова М.Ф. Особливості використання трудових ресурсів на виробництві зерна // Агроінком. – 2004. – № 11-12. – С. 94-98.

8. Плотнікова М.Ф. Місце і роль зернових культур в аграрному секторі Полісся // Таврійський науковий вісник. Вип. 37. – 2005. – С. 233-243.

9. Плотнікова М.Ф. Особливості структуризації в хлібопродуктовому підкомплексі // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – Вип. 209. – С. 404-413.

10. Плотнікова М.Ф. Розвиток підприємств зернопродуктового підкомплексу в сучасних умовах // Вісник Сумського НАУ. – 2005. – № 3-4. – С. 344-351.

У інших виданнях:

1. Новікова М.Ф. Система корпоративного управління в сільськогосподарських підприємствах // Матеріали І Регіональної міжвузівської науково-практичної конференції. Корпоративне управління в Україні. – Житомир, 2002. – С. 24-27.

2. Новікова М.Ф. Трансформація ринку зерна на Поліссі // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції молодих вчених. Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи. Т. 2. – К. ІАЕ УААН, 2003. – C. 345-347.

3. Новікова М.Ф. Регіональні аспекти високоефективного виробництва продукції зернових культур // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки. Наукові праці полтавської державної аграрної академії. Т. 3 (22). Економічні науки. – Полтава, 2005 – С. 98-100.

4. Плотнікова М.Ф. Маркетинг як основа розвитку галузі // Матеріали VІ міжнародної наукової конференції молодих учених. Економіка і маркетинг в ХХІ сторіччі. – Донецьк, 2005. – С. 93-96.

5. Плотнікова М.Ф. Проблеми становлення зернової галузі Полісся // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Сучасний соціокультурний простір. Ч. 1 – Київ: ТОВ “ТК Меганом”, 2004. – 20-25 грудня. – С. 59-61.

6. Плотнікова М.Ф. Методичні основи оцінки ефективності зернової галузі // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження професора І.В. Поповича. Ч. 2 – Житомир: Видавництво “Державний агроекологічний університет”, 2005. – С. 45-49.

7. Плотнікова М.Ф. Особливості організації зернового господарства на забруднених територіях // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку. Ч. 1 – Київ: ТОВ “ТК Меганом”, 2005. – 20-25 квітня. – С. 51-55.

8. Плотнікова М.Ф. Еколого-економічні проблеми становлення зернової галузі в зоні, що зазнала техногенного навантаження // Матеріали міжфакультетської науково-практичної конференції молодих вчених – Житомир, 2005. – С. 83-85.

9. Плотнікова М.Ф. Стан і тенденції розвитку ринку зерна Полісся // Матеріали Міжнародного форуму молодих вчених. Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн. Т. 2 – Х: ХНТУСГ, 2005. – С. 253-254.