У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано практичне вирішення наукової проблеми ефективності цукробурякового виробництва регіону, що дозволяє сформулювати такі висновки: 1. Економічна ефективність як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, що проявляється в результативності виробництва, та здатність господарської системи забезпечувати пропорційність розвитку й розширене відтворення виробництва. 2. У досліджуваній Вінницькій області виробництво цукрових буряків здійснюють 340 сільськогосподарських підприємств у 27 районах. Цукробурякове виробництво посідає провідне місце в структурі аграрно-промислового комплексу області. Його частка відповідно становить за вартістю валової продукції 12-14%, виробничими витратами - 11-13 і затратами живої праці – 15 %. За обсягами виробництва цукру Вінниччина посідає перше місце серед бурякосійних областей, де на одну особу виробляється цього продукту втричі більше ніж у цілому по Україні. На душу населення споживається 40 кг цукру, або більше на 4% порівняно із середнім рівнем по країні. 3. При сприятливих природно-економічних умовах для виробництва цукрових буряків фінансовий стан більшості бурякосійних господарств є незадовільним, а наявні матеріально-технічні ресурси не спроможні забезпечити впровадження новітніх технологій та на оптимальному рівні задовольнити потреби технологічного процесу виробництва. Тому перехід на інтенсивну технологію виробництва за рахунок власних можливостей виробників матиме затяжний характер. 4. Дослідженнями встановлено, що ефективність виробництва цукрових буряків визначається системою факторів, що сприяють підвищенню рівня їх урожайності. При цьому спеціалізація, концентрація та інтенсифікація виробництва не втратили своєї значимості організаційно-економічного характеру за ринкових умов господарювання, проте потребують вищого рівня організації виробництва, професійної підготовки працюючих і менеджерів, технічного переоснащення галузі. 5. Оцінка рівня ефективності буряківництва по двох бурякосійних групах районів з особливостями агрокліматичних умов, здійснена з використанням інтегрального індексу продуктивності, свідчить про мінливий характер у територіальному та часовому вимірі інтегрального індексу продуктивності, що обумовлено рівнем інтенсивності використання біокліматичного й економічного потенціалу, та чітко проявилось у господарствах Крижопільського, Пісчанського, Чечельницького та Ямпільського районів. 6. Визначення динаміки структури собівартості виробництва цукрових буряків свідчить про зниження частки оплати праці в собівартості продукції та підвищення вартості матеріально-технічних витрат, що знижує матеріальний інтерес до розвитку галузі та рівень її ефективності. 7. Встановлено, що рівень економічних показників функціонування цукрових заводів у регіоні є нестабільним і залежить від забезпеченості сировиною виробничих потужностей, раціонального розміщення бурякосіяння з урахуванням мікрозональних особливостей, оптимального насичення спеціалізованої сівозміни цукровими буряками, що можливо в результаті дії взаємно стимулюючих факторів і тісноти економічних взаємозв’язків. 8. З метою стабілізації цукробурякового виробництва пропонується сформувати раціональну організаційно-економічну структуру цукробурякового підкомплексу Вінницької області шляхом створення аграрно-промислової асоціації, акціонерних товариств у складі бурякосійних господарств, цукрового заводу, обслуговуючих підприємств і організацій та науково-дослідних установ з аграрно-промислового виробництва, що сприятиме врахуванню інтересів усіх учасників інтегрованого формування та забезпечить умови для тісних економічних відносин. 9. Економічні відносини пропонується будувати на умовах спільної діяльності сільськогосподарських підприємств і цукрових заводів, що дозволить об’єднати виробництво цукрових буряків, їх переробку і реалізацію цукру, вдосконалити ціновий механізм, увести розрахункові закупівельні ціни на цукрові буряки, що поставляються на переробку, з урахуванням їх якості і термінів поставки та розподіляти дохід за принципом рівної рентабельності кожного учасника процесу з урахуванням частки витрат виробництва в загальному обсязі кінцевого продукту. 10. Удосконалена система економічних зв’язків і відносин між учасниками інтегрованого формування має забезпечити обопільну вигоду, взаємну зацікавленість сторін у джерелах поповнення ресурсів, яких не вистачає, а об’єднуючою метою – збільшення кінцевого продукту і підвищення доходності та прибутковості інтегрованої системи. Джерелами поповнення ресурсів, засобів і можливостей в першу чергу можуть бути: вкладення великих фінансових структур, що зацікавлені у розвитку цукробурякового виробництва; участь переробних підприємств у фінансуванні розвитку буряківництва, що дозволить збільшити поставки цукрових буряків на цукрові заводи, підвищити вміст цукру, повніше використовувати виробничі потужності й отримувати більше кінцевого продукту. 11. Ефективне управління цукробуряковим інтегрованим виробництвом сприятиме дотриманню виконання якісно і вчасно всіх операцій технологічного процесу, зменшенню втрат продукції в процесі її збирання й транспортування, підвищенню ефективності використання виробничих ресурсів, захисту від загроз зовнішнього середовища, визначить умови для гнучких взаємовигідних стратегічних альянсів і договірних відносин різного ступеня взаємозближення та взаємопроникнення. 12. Вирішення задачі на основі спеціально розробленої моделі з використанням методів наукового передбачення при визначенні перспективної урожайності та матеріально-грошових витрат свідчить про можливість збільшити обсяги виробництва цукрових буряків до 2,8 млн. т та підвищити рівень рентабельності до 31,5% 13. Проблема підвищення ефективності цукробурякового виробництва багато в чому вирішується політикою держави, заходами регулювання розвитку цукробурякового виробництва продукції, усуненням існуючого диспаритету цін, спрямуванням інвестицій в стратегічну галузь, якою є цукробурякове виробництво та забезпечення соціальних гарантій її працівникам. Державне регулювання має сприяти раціональному розміщенню підприємств, їх концентрації у сприятливих для виробництва цукрових буряків грунтово-кліматичних зонах, розвитку інноваційних процесів у галузі, відновленню й зміцненню економічних відносин цукробурякового виробництва з іншими галузями національної економіки. |