Комплексне дослідження теоретичних і практичних аспектів проблеми економічної ефективності виробництва та формування ринку продукції скотарства дозволяють зробити наступні висновки: 1. У досліджуваних господарствах Поліської зони Чернігівської області у 1996-2001 рр. значно скоротилися обсяги виробництва продукції скотарства і знизилася його ефективність. Причиною цього негативного явища стало різке скорочення поголів’я врх, падіння його продуктивності, кризова економічна ситуація в країні, особливо в аграрному секторі, порушення економічних зв’язків між галузями АПК та внутрігосподарські прорахунки. 2. Низькі темпи інтенсифікації виробництва продукції скотарства призвели до зниження рівня показників окупності витрат. Висока кормомісткість 1 ц приросту живої маси великої рогатої худоби, 1 ц молока та значні затрати праці на одиницю продукції зумовили суттєве зростання собівартості 1 ц молока та приросту живої маси врх. Цей ріст також зумовлений і інфляційними процесами, тому галузь скотарства на сьогодення є збитковою. 3. Скорочення обсягів виробництва продукції скотарства викликало зростання цін на молоко та м’ясо, що в свою чергу знизило рівень споживання молока і молокопродуктів на 22,9% та м’яса і м’ясопродуктів на 39,6% за період 1990-2001 рр. Причому рівень споживання цих продуктів значно нижчий від фізіологічно обґрунтованої норми. Тому ця проблема повинна розглядатися урядом як одна з найважливіших складових формування продовольчого комплексу. 4. Основою розвитку скотарства та підвищення його ефективності є оптимальне забезпечення всього поголів’я повноцінними кормами. Дослідження свідчать, що недостатній розвиток кормової бази і незбалансована годівля тварин призвели до суттєвих перевитрат кормів на виробництво молока та приросту живої маси. Так, розрахунки показують, що лише за рахунок ліквідації перевитрат кормів у 2000 році можна було б додатково одержати 183,4 тис. ц молока та 57,4 тис. ц приросту живої маси великої рогатої худоби. Тому, на перспективу пропонується здійснити ряд заходів щодо зміцнення кормової бази. З цією метою за допомогою економіко-математичної моделі розроблена оптимальна структура посівних площ під кормові культури, яка забезпечить формування найдешевшої кормової бази, при цьому як критерій взято собівартість 1 ц кормових одиниць. 5. Ціни, за якими сільськогосподарські товаровиробники реалізують молоко та худобу, не відшкодовують їм понесених витрат. За останні роки це призвело до помітних зрушень у структурі каналів реалізації молока і особливо худоби на м’ясо. Обсяги реалізації великої рогатої худоби заготівельним організаціям в період 1996-2001 рр. зменшилися на 11%, а в структурі реалізації збільшилася питома вага таких каналів збуту, як продаж населенню через систему громадського харчування та на громадських ринках. Значно скорочується продаж молока та приросту врх за бартерними угодами, що позитивно впливає на стабілізацію цінової політики в галузі. 6. Обсяги виробництва молока та яловичини тісно пов’язані з розвитком підприємств по їх переробці. Негативним фактором ефективного розвитку переробних підприємств досліджуваного регіону стало значне зменшення виробництва молока та м’яса великої рогатої худоби, що в свою чергу призводить до зменшення обсягів його продажу переробними підприємствами споживачам на товарному ринку. Внаслідок цього їх потужності в досліджуваному регіоні використовуються менше ніж на 1/3, що призводить до підвищення амортизаційних витрат і затрат праці на виробництво одиниці продукції, а, відповідно, і здорожчання продуктів переробки. 7. Найбільшої ефективності виробництва цільномолочних продуктів харчування досягають при виробництві пастеризованого молока жирністю 2,5% - майже 72 пункти, сметани – 29 пунктів, морозива – 14 пунктів, а виробництво масла вершкового є збитковим – майже 14 пунктів. Пояснюється це тим, що для виробництва продукції глибокої переробки витрачається значно більше матеріальних ресурсів, енергії, ціни на які не адекватні до цін на продукти харчування. Для досягнення високої ефективності виробництва цільномолочної продукції необхідно встановити паритет цін на аграрну і промислову продукцію, або відшукувати канали дотування підприємств досліджуваної галузі. 8. Україна має всі необхідні передумови для розвитку молочно-м’ясного підкомплексу АПК, вони можуть бути реалізовані на підставі використання досвіду країн з розвинутим скотарством, але не як механічний процес його перенесення, а як творчий пошук нових рішень на основі принципів та закономірностей розвитку світової економіки. 9. Для стабілізації економічного і фінансового стану підприємств молочно-м’ясного підкомплексу скотарства необхідно більшу увагу приділяти розвитку агропромислової інтеграції, що дасть можливість відрегулювати цінову політику в інтересах всіх зацікавлених сторін у виробництві, переробці та споживанні продукції скотарства з урахуванням платоспроможності попиту. Закупівельні ціни для сільськогосподарських підприємств, оптово-відпускні для переробних та роздрібні ціни для торгівлі повинні забезпечувати відшкодування понесених витрат у кожній ланці підкомплексу та нормативний рівень їх прибутковості. 10. Формування цивілізованих ринкових відносин вимагає налагодження відповідної ринкової інфраструктури, яка дала б змогу скоординувати дії виробників, переробників та реалізаторів і створити можливості для якнайшвидшого поширення ринкової інформації. Для цього поряд зі створенням кооперативних структур для організації заготівлі, доставки, переробки скотарської продукції необхідно розвивати мережу агробірж, торгових домів, регіональних оптових ринків худоби та м’яса, ярмарків, інформаційних агенств. |