Анотація до роботи:

Брюханов М.В. Економічна оцінка впливу екологічних імперативів на рівень суспільного виробництва . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. – Сумський державний університет, Суми, 2006.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладної задачі врахування дії екологічних імперативів на рівень суспільного виробництва, яке відрізняється тим що вперше аграрна та промислова сфера суспільного виробництва розглядається як єдина система, що може дати можливість знизити загальний збиток від забруднення довкілля на 40 млрд. гривень в пропорційній мірі підвищити продуктивність суспільного виробництва.

Згідно з розробленими рекомендаціями нами був розрахований соціально-економічний ефект. Відмовлення від виробництва овочів, картоплі та зерна з одночасним переводом посівних площ на вирощування рапсу дає можливість підвищити вміст гумусу в грунті, у 2 рази підвищити прибутки сільськогосподарських підприємств у регіонах (якщо рапс буде експортуватися); при власному споживанні рапсу як сировини для дизельного палива сума ефекту відказу від вирощування культур на 100% економе державні субсидії виробникам рапсу, дає можливість побудувати два заводи з переробки рапсу у біодизель, на 100% забезпечити потребу у паливі сільські господарства 5-ти областей (Запорізької, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської, Кіровоградської), знизити питоме навантаження на довкілля у таких пропорціях: викиди CO₂ – на 10%, сажі – на 40%.

З урахуванням вищевикладеного при моделюванні екологізації економічного зростання обґрунтовано необхідність оптимізації вибору стратегій соціально-економічного розвитку.

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладної задачі врахування дії екологічних імперативів на рівень суспільного виробництва, яке відрізняється тим, що вперше аграрна та промислова сфера суспільного виробництва розглядається як єдина система, що може дати можливість знизити загальний збиток від забруднення довкілля на 40 млрд. гривень в пропорційній мірі підвищити продуктивність суспільного виробництва.

2. Можливість прискорення рівня соціально-економічного розвитку за умови виконання екологічних імперативів випливає із тісного взаємозв’язку екологічних, економічних та соціальних факторів. В Україні забруднення атмосферного повітря збільшується пропорційно зростанню обсягу виробництва підприємств-забруднювачів, але найбільшу небезпеку для соціально-економічного розвитку являє забруднення продуктів харчування. У порівнянні із розвинутими країнами Європи на сьогоднішньому рівні соціально-економічного розвитку Україна на один долар ВВП викидає у 24 рази більше сірчаного ангідриду, у 8 разів більше окислів азоту, у 23 рази більше аміаку, забруднення води на один долар ВВП в Україні в 11 разів більше. Втрати робочого часу від екологічно-обумовленої захворюваності складають в середньому на одного працівника 48 годин у рік.

3. Економічна оцінка впливу екологічних імперативів на рівень суспільного розвитку повинна враховувати характер цього взаємозв’язку як у просторі, так і у часі. Рівень забруднення в промислових районах України найбільш високий, що вимагає негайного застосування екологічних імперативів до господарської діяльності.

4. Ефективність стратегій інноваційного процесу в значній мірі обумовлена врахуванням повних витрат реалізації екологічного проекту. Соціально-екологічна складова повинна враховуватися на кожному етапі прийняття господарських рішень. Вадою для збереження довкілля як середовища прибування людини, шляхом ефективного виконання екологічних імперативів, сьогодні є відсутність об’єктивної оцінки соціально-екологічних втрат, характеру їх взаємодії та співпідпорядкованості при обґрунтуванні напрямків інвестиційних проектів.

5. Найбільш актуальне завдання при розробці природоохоронних стратегій є виявлення контрольованої (керованої) частини соціально-екологічного збитку, яка може бути відвернена прямо зараз без великих інвестиційних витрат або компенсована постраждалим реципієнтам за рахунок прийнятних витрат. Визначення контрольованої частини соціально-екологічного збитку має основуватися на його розрахунку з кореспондуванням збитку за чинниками по кожному з реципієнтів. Складові збитку треба оцінювати з наступних позицій: 1) зменшення (ліквідації) збитку; 2) витрат на природоохоронні заходи; 3) розміру відверненого або ліквідованого збитку.

6. Збитки, які зараз можуть бути ліквідовані, є резервом підвищення рівня виробництва (навіть при підвищених абсолютних розмірах збитків), за рахунок зменшення тиску на природне середовище і здоров’я людини, особливо у районах екологічного лиха, де треба впровадити такій розвиток виробничої діяльності, тиск від якої може бути компенсований внаслідок використання резервів. Зниження соціально-екологічних збитків і підвищення ефективності суспільного виробництва є взаємодоповнюючими величинами.

7. Вимоги економічних детермінант та екологічних імперативів повинні узгоджуватися між собою. Нами запропоновані моделі в яких реалізовано системний підхід і які гармонізують економічні детермінанти, прагнення людей до матеріального добробуту, з екологічними імперативами. На основі регресійного аналізу з використанням міжнародних панельних даних встановлено економічні фактори, збільшення яких має негативний вплив на викиди SO₂ та NO_x в масштабах країни. Відповідно до ступеня впливу на викиди SO₂ ці фактори розташовуються таким чином: 1) доля державних витрат у ВВП; 2) доля експорту високих технологій у ВВП. Останній фактор має найбільший ступінь впливу на викиди NO_x. Таким чином якість економічного зростання повинна забезпечуватися не тільки технологічним прогресом, а й активною участю держави. Економічні детермінанти, що гармонують з екологічними імперативами, мають бути покладені в основу пріоритетів сталого соціально-екологічного розвитку, правилом якого має бути наступне: якщо суспільство забруднює середовище, воно повинно підвищити його стійкість або компенсувати людям екологічно-обумовлені збитки.

8. Для забезпечення сталого виробництва і при цьому виконанні екологічних імперативів, що є забезпеченням екологічного благополуччя, недостатньо проведення природоохоронних заходів не тільки на рівні підприємства а і навіть на рівні регіону, сфери народного господарства. Необхідно на підвалинах еколого-економічної парадигми системно оцінювати технологію і організацію виробництва в масштабах країни, галузі та регіону, стан природного середовища, і на цьому фундаменті втілювати рішення по розміщенню виробничих сил, інвестиційній політиці, та забезпеченню еколого-соціального благополуччя населення. По Сумській області нами розрахована економія сільськогосподарських угідь для виробництва біопалива без зміни структури споживання продовольства та кормів, що складає 114 тис. га.

9. По Україні для районів екологічного лиха було запропоновано: 1) розрахунок збитків здоров’ю населення в промисловій сфері від забруднення атмосферного повітря викидами SO₂ та NO₂, натуральні величини якого складають відповідно 3473,6 млн. грн. і 310,9 млн. грн. 2) розрахунок збитків здоров’ю населення від споживання продукції аграрної сфери: зерна (збиток – 14 057,2 млн. грн.), картоплі (13 275, 8 млн. грн.), овочів (8 882,2 млн. грн.); 3) рекомендації щодо прискорення рівня соціально-економічного розвитку за умови виконання екологічних імперативів.

10. Згідно з розробленими рекомендаціями нами був розрахований соціально-економічний ефект. Відмовлення від виробництва овочів, картоплі та зерна з одночасним переводом посівних площ на вирощування рапсу дає можливість підвищити вміст гумусу в грунті, у 2 рази підвищити прибутки сільськогосподарських підприємств у регіонах (якщо рапс буде експортуватися); при власному споживанні рапсу як сировини для дизельного палива сума ефекту відказу від вирощування культур на 100% заощаджує державні субсидії виробникам рапсу, дає можливість побудувати завод з переробки рапсу у біодизель, на 100% забезпечити потребу у паливі сільські господарства 5-ти областей (Запорізької, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської, Кіровоградської), знизити питоме навантаження на довкілля у таких пропорціях: викиди CO₂ – на 10%, сажі – на 40%.

11. Рекомендовано використовувати одержані результати Кабінету Міністрів України, Міністерству охорони навколишнього природного середовища України Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, Державному комітету промислової політики України, Міністерству агропромислової політики України для формування промислової та агропромислової політики, для вибору ефективних напрямків сталого соціально-економічного розвитку в галузях та регіонах народного господарства України.

Публікації автора:

Монографічні видання

1. Брюханов М.В. Применение экономической теории асимметрической информации и экстерналий к решению экологических проблем// Методы решения экологических проблем / Под редакцией доктора экономических наук, профессора Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2001. – С. 385-397.

2. Брюханов М.В. Проблемы экологизации экономического развития при переходе к информационному обществу // Социально-экономические проблемы информационного общества / Под редакцией доктора экономических наук, профессора Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. – С. 397-412.

3. Брюханов М.В. Методологія визначення суб'єктивних оцінок факторів природного середовища // Методи оцінки екологічних втрат: Монографія / За ред. д.е.н., проф. Л.Г. Мельника та к.е.н., доц. О.І. Карінцевої. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – С. 220-226.

Статті у фахових наукових журналах, збірниках

4. Брюханов М.В. Методологический дискурс познания постиндустриальной экономической системы// Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. –Суми: Видавництво СумДУ, 2000. – № 2. – С. 277-283.

5. Брюханов М.В. Информационное общество: теории социально-экономической эволюции и практика жизнедеятельности// Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми: Видавництво СумДУ. – 2000. – Випуск 4.– С. 147-155.

6. Брюханов М.В. Економіка природокористування та сучасні теорії економічного зростання// Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2001. – № 1-2 (1). – С. 206-208.

7. Мельник Л.Г., Касьяненко В.А., Брюханов М.В., Шишкин Д. Макроэкономические аспекты экологической политики// Вісник Сумського державного університету. – Суми: Видавництво СумДУ, 2003. – № 5(51). – С. 11-20.

8. Брюханов М.В. Экологизация развития экономики // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія ”Економіка та менеджмент”. –Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – Випуск 3-4 (13-14). – С. 235-242.

9. Брюханов М.В. Оценка и оптимизация полных затрат АПК в контексте развития экономики// Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. П.Василенка. Серія Економіка. –Харків: Видавництво ХНТУСГ, 2004. – Випуск 30. – С. 314-317.

10. Брюханов М.В. Кругляк А.П. Теоретико-методические аспекты учета влияния институциональных и экономических факторов на социально-экологические последствия общественного производства // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Економіка та менеджмент». – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – Випуск 8 (15). – С. 88-98.

11. Брюханов М.В. Теоретичні та емпіричні аспекти економічної оцінки залежності: екологічні імперативи – рівень суспільного розвитку // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Економіка та менеджмент». – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – Випуск 3-4 (16-17). – С. 215-222.

Тези доповідей

12. Bryukhanov M.V. Measurement of the structural post-industrial development towards the information society// 8th International Student Conference "Economics for Ecology" . – Sumy: SumDU publishing, 2001. – P. 83-84.

13. Брюханов М.В. Теоретические основы формирования рынка прав на зарязнение окружающей среды// Матеріали всеукраїнської конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Екологічний менеджмент в загальній системі управління”. – Суми: СумДУ, 2002. – С. 12-13.

14. Bryukhanov M.V., Kruhlyak A.P., Kalantai N.A., Reshetilo T.V. Methodic aspects of modeling, estimation and optimization of total social costs of agro-industrial production// Збірник тез доповідей міжнародної науково-теоретичної конференції „Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці”. – Частина 3. – Житомир: Державний агроекологічний університет, 2005. – С. 7-9.

15. Царенко А.М., Брюханов М.В., Косодий Р.П., Решетило Т.В. Оценка социально-экономических издержек от снижения уровня здоровья как основа решений по профилактике заболеваений// Материалы планума Научного совета по экологии человека и гигиене окружающей среды РАМН и Минздрава и соцразвития Российской Федерации «Современные проблемы медицины окружающей среды». – Москва: РАМН, 2004. – С. 248-251.

16. Bryukhanov M.V. Theoretical and methodic issues of the nexus of economic development, health and environment//Збірник тез доповідей четвертої міжнародної науково-практичної конференції «Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції». – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – С. 85-89.

17. Брюханов М.В. Теоретичні й емпіричні аспекти кількісної оцінки попиту на якість навколишнього середовища в контексті розвитку економіки// Збірник тез доповідей другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”. Частина 2. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – С. 235-237.