У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства на основі його економічної стійкості. Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зводяться до такого. 1. На основі аналізу стану конкурентоспроможності машинобудівних підприємств України в контексті світових тенденцій у галузі було встановлено, що зниження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є результатом зниження економічної стійкості як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємств. Науково обґрунтовані підходи до забезпечення конкурентоспроможності в нестійкому зовнішньому середовищі сьогодні відсутні. 2. Характеристика конкурентоспроможності підприємства не відображає динамічних його властивостей і не враховує, що об’єктивною основою конкурентоспроможності є стійка конкурентна перевага. Тому обґрунтовано підхід до забезпечення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства з точки зору стійких конкурентних переваг, тобто на основі економічної стійкості підприємства. Економічна стійкість підприємства розглядається як основа забезпечення його конкурентоспроможності, що досягається шляхом забезпечення стійкості всіх видів ресурсів до зовнішніх загроз і формування стійких конкурентних переваг. 3. За результатами аналізу поняття “конкурентна перевага” та його взаємозв’язку з категоріями “економічна стійкість” і “конкурентоспроможність” було уточнено згідно з підходом до забезпечення конкурентоспроможності на основі економічної стійкості. Встановлення недоліків існуючих сьогодні трактувань поняття “конкурентна перевага”, а саме: їх орієнтацію на статичну миттєву наявність без урахування змін у зовнішньому середовищі – дозволило сформулювати поняття “стійка конкурентна перевага”, під якою слід розуміти результат інноваційної, інвестиційної, виробничої, маркетингової та збутової діяльності підприємства, що веде до довгострокового отримання кращих, ніж у конкурентів, результатів роботи підприємства та є основою забезпечення його конкурентоспроможності. Проведений аналіз складових забезпечення конкурентоспроможності дає можливість уточнити поняття “економічна стійкість підприємства” як комплексну характеристику здатності підприємства до підтримки його функціонування в умовах конкуренції в довгостроковій перспективі, що становить основу забезпечення стійких конкурентних переваг. 4. Найбільшого поширення та практичної значущості в дослідженні економічних процесів набув ресурсний підхід, який розвивається в межах загальної теорії систем. Обґрунтування можливості використання ресурсного підходу до оцінки економічної стійкості підприємства дозволило запропонувати розглядати економічну стійкість підприємства як основу забезпечення його конкурентоспроможності, що досягається шляхом забезпечення стійкості всіх видів ресурсів до зовнішніх загроз і формування стійких конкурентних переваг. 5. Для створення стійкої конкурентної переваги ресурси підприємства мають відповідати певним вимогам, а саме: якості, під якою розуміється здатність окремого ресурсу підприємства або їх сукупності відповідати умовам внутрішнього середовища підприємства з метою найбільш ефективного його використання; стійкості до зовнішніх загроз, яка розглядається як здатність окремого ресурсу підприємства або їх сукупності запобігати загрозам, які виникають у зовнішньому середовищі. Для визначення впливу сукупності чинників зовнішнього середовища запропоновано використовувати показник зовнішньої загрози ресурсу. 6. На основі застосування ресурсного підходу для класифікації чинників економічної стійкості підприємства визначено, що формування системи внутрішніх чинників має ґрунтуватися на функціональному, структурному та інформаційному описі підприємств як відкритої соціально-економічної системи. Це дозволило вдосконалити класифікацію чинників, що впливають на економічну стійкість машинобудівного підприємства, шляхом визначення типів, класів, родів і видів чинників. Дана класифікація послугувала аналітичною основою для уточнення послідовності оцінки економічної стійкості підприємства та визначення напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства. 7. Показано, що економічна стійкість підприємства досягається на всіх етапах формування результату фінансово-господарської діяльності. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства повинне здійснюватися на основі формування стійких конкурентних переваг, що дозволяє швидко й точно визначати напрями підвищення конкурентоспроможності. Це дало можливість уточнити напрями забезпечення конкурентоспроможності підприємства за відповідними напрямами використання таких ресурсів, як організаційно-управлінські, кадрові, техніко-технологічні та фінансові. 8. Використання в діяльності машинобудівних підприємств запропонованих напрямів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на основі економічної стійкості дозволило проаналізувати динаміку показника економічної стійкості ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” у цілому, за видами та класами ресурсів та стало передумовою для визначення резервів збільшення конкурентоспроможності. | 