В дисертації вирішено актуальну науково-практичну задачу економічного обґрунтування адаптивної системи відновлення працездатності устаткування гірничовидобувних підприємств, яка, на відміну від існуючих, забезпечує досягнення раціонального компромісу між мінімумом витрат на ремонти та максимумом надійності роботи машин шляхом урахування індивідуальних умов експлуатації устаткування та поточних виробничо-економічних можливостей підприємства і спрямована на підвищення ефективності функціонування ремонтних господарств. Це дозволяє сформулювати такі висновки: 1. Використання стратегії зниження витрат для підвищення конкурентоспроможності продукції гірничовидобувних підприємств загострило проблему відтворення активної частини основних засобів виробництва. 2. Переважним напрямом відтворення основних засобів в умовах низької інвестиційної привабливості підприємств є відновлення працездатності гірничого устаткування шляхом удосконалення системи ТОіР. 3. В умовах самофінансування гірничих підприємств та значного спрацювання технологічного устаткування підвищення ефективності систем ТОіР можливо на основі адаптації існуючої системи ППР до індивідуальних особливостей експлуатації машин та поточних виробничо-економічних можливостей підприємства за рахунок перерозподілу витрат на ремонти устаткування, що відрізняється умовами праці, строком служби тощо. 4. Розроблення організаційно-економічного механізму адаптації системи ТОіР доцільно здійснювати на основі методології управління проектами, яка дозволяє приймати ефективні управлінські рішення в умовах нестабільності середовища і невизначеності інформації, в умовах дефіциту ресурсів та швидкої зміни керованих факторів управління. 5. Як керовані параметри адаптивної системи ТОіР необхідно використовувати: види ремонтів, міжремонтний період, час простою в ремонті, трудомісткість ремонту, витрати на планові та аварійні ремонти. 6. Інструментами практичної реалізації адаптивної системи ТОіР є: метод вибору критерію пошуку компромісу між витратами на ремонти та надійністю устаткування; комплекс стохастичних економіко-математичних моделей, до якого входять моделі визначення структури ремонтного циклу, моделі прогнозування надійності та витрат на відновлення працездатності й моделі формування та корегування графіків ППР; метод встановлення адекватності моделей і параметрів управління поточним витратам на експлуатацію і ремонт машин та іншим виробничо-економічним можливостям підприємства. 7. Досягнення раціонального компромісу між прагненням до мінімуму витрат на ТОіР та максимуму надійності роботи устаткування забезпечується за рахунок варіювання керованих змінних, які одночасно впливають на витрати та надійність. 8. Застосування комплексу економіко-математичних моделей визначення структури ремонтного циклу для кожної одиниці устаткування та формування календарних графіків ППР дозволяє ідентифікувати ситуації технічної експлуатації гірничих машин, оптимізувати керовані параметри проектів ТОіР та корегувати управлінські рішення за результатами оцінки адекватності проектів умовам їх реалізації. 9. Встановлення адекватності моделей і параметрів управління системи відновлення працездатності устаткування поточним виробничо-економічним умовам доцільно здійснювати на основі прогнозування поведінки техніко-економічних показників ТОіР на перспективних часових інтервалах за допомогою МГУА. 10. Отримані залежності кількості одиниць устаткування, що виходять з ладу протягом зміни та середнього часу їхнього відновлення від загальної кількості машин в технічній системі, середнього строку служби та інтенсивності експлуатації, дозволяють складати типові субпроекти ліквідації аварій, підвищувати якість виконання ремонтних робіт та зменшувати термін ліквідації аварій. 11. Запропонована економіко-математична формалізація адаптивної системи ТОіР дозволяє автоматизувати процес управління відновленням працездатності устаткування та ефективно використовувати її в АІС ремонтних служб гірничовидобувних підприємств. |