У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення комплексу актуальних науково-практичних питань з економічного обґрунтування інноваційних проектів. Основні висновки і результати зводяться до такого. 1. Вкрай низькі темпи й обсяги здійснення інноваційної діяльності в Україні свідчать про недосконалість чинної системи управління інноваційними процесами, що обумовлює необхідність зміни традиційних недостатньо ефективних підходів до здійснення нововведень. При цьому знов створені або вдосконалені підходи будуть дійсно ефективними, якщо повною мірою враховуватимуть принципову зміну пріоритетів діяльності вітчизняних суб'єктів, викликану трансформацією національних умов господарювання. 2. Перехід до ринкових відносин супроводжується посиленням індивідуальної відповідальності окремих суб'єктів за наслідки впровадження різного роду новацій і, насамперед, економічні. У цьому зв'язку особливого значення набувають питання економічного обґрунтування, тому що саме в процесі його здійснення відбувається перехід від невизначеної зацікавленості в нововведеннях до формування чітких та стійких економічних мотивів постійного їхнього використання. Тобто результати економічного обґрунтування обумовлюють початкову й подальшу мотивацію до здійснення інноваційної діяльності. Однак, незважаючи на значущість цього етапу інноваційного процесу, питання його проведення розкриті недостатньо повно, найчастіше носять уривчастий та суперечливий характер і тому потребують детального пророблення. 3. В умовах ринкової економіки суб'єкти господарювання, функціонуючи на принципах самоокупності та самофінансування, вправі самостійно приймати рішення щодо здійснення різного роду інноваційних змін, орієнтуючись при цьому на власні потреби й можливості. Проте, як свідчить світовий досвід, при будь-якому рівні розвитку ринкових відносин ступінь інноваційної активності цих суб'єктів суттєво визначається заходами держави по регулюванню інноваційної сфери, які спрямовані на створення сприятливих умов для активного впровадження прогресивних інновацій та підвищення привабливості інноваційної форми інвестування. У цьому зв'язку модель регулювання інноваційних процесів, яка формується в рамках національної економіки, повинна успішно поєднувати в собі ринкові механізми попиту та пропозиції з механізмами державного впливу на науково-технічну й інноваційну сфери. 4. Створювані умови для здійснення різного роду інноваційних змін будуть реально привабливими, а міри, що приймаються, – дійсно обґрунтованими тільки в тому випадку, якщо вони враховуватимуть особливості об'єкта управління, тобто інноваційного процесу. Тому в роботі окрему увагу приділено дослідженню інноваційної теорії в частині конкретизації сутності інноваційного процесу та деталізації характерних ознак інновацій та основних закономірностей їх здійснення. Одержані результати дозволяють більш точно й повно врахувати специфіку інноваційних проектів у процесі економічного їхнього обґрунтування та сприятимуть ефективному використанню вітчизняними суб'єктами господарювання всіх переваг інноваційного типу розвитку в сучасних умовах. 5. Наповнення мотивації інноваційної діяльності новим змістом обумовлює необхідність переосмислення методології та методики економічної оцінки інновацій. У цьому зв'язку в роботі проведено критичний аналіз базових принципів та методів встановлення ефективності інновацій. Відзначається, що в процесі оцінки нерідко виникають проблеми методичного характеру, обумовлені як недостатнім ступенем теоретичного пророблення специфічних особливостей оціночних показників, так і відсутністю належної систематизації існуючої інформації. Враховуючи це, запропоновано рекомендації щодо вдосконалення розрахунку основних оціночних показників ефективності та нових напрямків практичного їх застосування в процесі економічного обґрунтування нововведень. 6. Важливим аспектом економічного обґрунтування інноваційних проектів є встановлення величини планового горизонту. Доведено, що існуюча багатоваріантність можливих підходів негативно позначається на кінцевих результатах оцінки, тому як припускає можливість значної їх суб'єктивізації (один і той же проект залежно від величини вказаного параметра може бути і ефективним і ні). В роботі пропонується оціночні показники (ІRR) та (MІRR) погоджувати з величиною нормативного (максимально припустимого) періоду окупності вкладених коштів, що дозволить не тільки уникнути зазначеного негативного явища, але й більш обґрунтовано обирати швидкоокупні та найбільш ефективні інноваційні проекти. 7. Однією з основних проблем, яка стримує інноваційну діяльність вітчизняних підприємств, є нестача або повна відсутність власних коштів на її здійснення. З огляду на це, а також беручи до уваги той факт, що походження капіталу впливає на ефективність інноваційних проектів, у дисертації досліджено окремі питання фінансового їх забезпечення. Як результат – запропоновано рекомендації з обґрунтування умов фінансування нововведень, практична реалізація яких дозволяє оптимізувати структуру задіяного капіталу, розробити боргову політику, що забезпечить максимально ефективне його використання, виявити та відсіяти неприпустимо ризиковані проекти, а також погодити інтереси підприємства-новатора і зовнішнього інвестора. 8. Відмітною характеристикою інноваційного процесу є невизначеність кінцевих результатів і, зокрема, невизначеність із терміном ефективного використання нововведень. Доведено, що одним із факторів, який суттєво визначає цей параметр, є економічна доцільність подальшої експлуатації цих нововведень. З урахуванням вказаного розроблено методичні рекомендації, які дозволяють не тільки економічно обґрунтувати тривалість використання нововведень, але й забезпечити можливість планування ефективності використання задіяного в їх інвестуванні капіталу та прогнозування моменту виникнення потреби в подальшій модернізації або повній заміні іншими, більш прогресивними. 9. У процесі формування програми інноваційних проектів обов'язково необхідно враховувати те, що вона є цілісною сукупністю, результат від реалізації якої не дорівнює сумі результатів від роздільної реалізації складових її елементів. Зазначений підхід покладено в основу запропонованих методичних рекомендацій, практичне використання яких дозволяє формувати оптимальну сукупність інноваційних проектів, що забезпечить максимально ефективне використання інвестиційних ресурсів, та здійснювати прогнозування окремих економічних параметрів, які повинен мати проект, щоб його включення до програми забезпечувало б зростання ефективності використання задіяного капіталу. |
