Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Економічні науки / Економічна теорія


Ломака Сергій Олександрович. Економічне регулювання монополізму в трансформаційній економіці : Дис... канд. наук: 08.01.01 - 2005.



Анотація до роботи:

Ломака Сергій Олександрович. Економічне регулювання монополізму в трансформаційній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – економічна теорія. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, Харків, 2005.

У роботі досліджено сутність монополії, її види, типи, форми, причини виникнення, сутність та форми прояву монополізму, методи та механізм економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці та його наслідки.

Доведено, що існуюча система економічного регулювання монополізму має істотні недоліки, зокрема це стосується його теоретичних засад: як основа використовується концепція досконалої конкуренції, що не відображає реальної ситуації на ринку; трактування “витрат виробництва” виключає наявності в діяльності компаній внутрішніх витрат.

Обґрунтовано, що найперспективнішим напрямком економічного регулювання монополізму є конкурентна політика, сутність якої полягає в усуненні перешкод для входу підприємців на товарні ринки.

Запропоновано ряд заходів щодо вдосконалення існуючої системи економічного регулювання монополізму.

Конкуренція і монополізм завжди співіснують в сучасній ринковій економіці. Рівень і стан розвитку економічної конкуренції визначається не відсутністю монополізму, а певним кількісним співвідношенням між секторами, в яких домінують конкурентні відносини, та монополізованими секторами економіки. Результати дослідження економічного регулювання монополізму в трансформаційній економіці дозволяють сформулювати наступні висновки і пропозиції:

  1. Проблема економічного регулювання монополізму може бути охарактеризована, по-перше, як проблема ліквідації інституціонального монополізму, що базується на використанні методів адміністративного впливу, і, по-друге, як проблема обмеження власне підприємницького монополізму, джерелом якого є домінуюче становище на ринку як результат діяльності підприємств. Суть сучасної ситуації полягає в тому, що вказані види монополізму тісно зрощені і взаємно підтримують один одного. Отже, найбільш монополізованими в Україні залишаються ринки природних монополій.

  2. Для кваліфікованого вирішення проблем, що виникають в процесі визначення монопольного становища підприємства на релевантному ринку, необхідно залучати до роботи спеціалізовані маркетингові компанії, які мають досвід та розроблені методики вивчення окремих товарних ринків. Співробітництво Антимонопольного комітету України з експертними організаціями дозволить підвищити рівень обґрунтованості висновків в процесі дослідження ринків на предмет їх монополізації та впровадити систему постійного моніторингу релевантних ринків.

  3. Економічне регулювання монополізму базується на нерелевантній для аналізу діяльності підприємств концепції досконалої конкуренції, яка не відображає реальної поведінки суб’єктів ринку. За основу економічного регулювання слід прийняти концепцію динамічної конкуренції, що відображає реальну “нерівноважну” поведінку підприємців. Однак це потребує подальших теоретичних досліджень.

  4. Економічне регулювання монополізму на основі витрат виробництва (зокрема, тарифне регулювання) виключає цінову конкуренцію та не передбачає в діяльності фірм підприємницької компоненти. Антимонопольний комітет нездатний визначити економічні витрати – базу для встановлення цін і тарифів. Отже цінове регулювання не сприяє підвищенню суспільного добробуту та має використовуватися для нейтралізації зловживань монопольною владою лише в крайніх випадках.

  5. В процесі регулювання діяльності суб’єктів природних монополій акцент слід змістити з неефективного стримування цін на заходи, які спрямовані на розвиток конкуренції на відповідних ринках, що потребує адекватних структурних перетворень. Найперспективнішим напрямком реформування природних монополій є реструктуризація відповідних галузей шляхом поділу інфраструктурних сфер на конкурентний та неконкурентний сектори. Впровадження конкуренції на ринки природних монополій сприятиме більш ефективному використанню наявних ресурсів та підвищенню якості обслуговування споживачів.

  6. Усунення перешкод для входу на монополізовані ринки, а також постійна боротьба проти будь-яких змов – найкращий спосіб протидії монопольному ціноутворенню та прискорення інноваційного процесу. Це є змістом конкурентної політики – пріоритетного методу економічного регулювання монополізму. Важливу роль при цьому має відіграти приватизація державної власності, мале підприємництво та міжнародна конкуренція.

  7. Зважаючи на те, що головною причиною низької ефективності економічного регулювання монополізму є недосконалість нормативно-правової бази, слід розробити Антимонопольний кодекс, головною метою якого має бути захист та розвиток конкуренції в усіх сферах господарського життя. Структура даного законодавчого акту, на наш погляд, має бути такою: розділ 1. Загальні положення (визначення головних категорій); розділ 2. Антимонопольний комітет (задачі, компетенція і т. ін.); розділ 3. Недобросовісна конкуренція; розділ 4. Державне регулювання природних монополій; розділ 5. Антиконкурентні узгоджені дії; розділ 6. Дискримінація; розділ 7. Контроль за економічною концентрацією; розділ 8. Розгляд справ про порушення Антимонопольного кодексу; розділ 9. Відповідальність за порушення Антимонопольного кодексу; розділ 10. Заключні положення.

  8. З метою вдосконалення існуючої системи економічного регулювання монополізму слід активізувати діяльність, зокрема, щодо: прискорення структурних реформ в паливно-енергетичному комплексі, галузях транспорту та зв’язку, житлово-комунальному господарстві; розробки типових договорів про надання послуг суб’єктими природних монополій з визначенням відповідальності за їх належне виконання; забезпечення діяльності органів влади в межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України; сприяння узгодженим діям підприємців, що спрямовані на підвищення їх конкурентоспроможності на світових ринках, за умови недопущення обмеження конкуренції на ринках України.

Публікації автора:

Статті у фахових виданнях:

        1. Ломака С.А. Активизация ценового регулирования естественных монополий // Вестник Международного славянского университета (г. Харьков). – Серия “Экономика”. – 2000. – Т 3. – № 5. – С. 25-27.

                1. Ломака С. О. Державне регулювання процесів економічної концентрації // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 126. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 110-118.

                2. Ломака С. А. Основные методы антимонопольного регулирования в условиях трансформации // Вестник Международного славянского университета (г. Харьков). – Серия “Экономика. Социология”. – 2001. – Т4. – № 2. – С. 35-37.

                3. Ломака С.А. Приватизация естественных монополий в контексте антимонопольного регулирования // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – Економічна серія. – 2001. – № 535. – С. 39-43.

                4. Ломака С.О. Розвиток конкуренції на ринках природних монополій в умовах трансформації економіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 186: в 4 Т. – Т 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 200 –206.

                Інші праці

                6. Ломака С. О. Антимонопольне регулювання ринку електроенергії в умовах трансформації економіки // Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Дніпропетровськ, 16 травня 2003 р. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – С. 39-41.

                7. Ломака С. О. Діяльність органів регіональної влади й управління в системі антимонопольного регулювання // Формування механізму регіонального управління в Україні: Матеріали науково-практичної конференції, Харків, 29 листопада 2001 р. – Х.: ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2002. – С. 57-59.