1. Дослідження проблем і тенденцій розвитку соціальної нерівності в сучасному українському суспільстві повинно в значній мірі спиратися на аналіз існуючої економічної ситуації. Відокремлення класів необхідно проводити з урахуванням певної економіко-соціальні детермінанти, яка складається з таких чинників: відношення до засобів виробництва, до розподілу суспільного багатства, наявність власності, ступень економічної незалежності та певні економіко-соціальні інтереси. 2. Становлення ринкових виробничо-майнових відносин змінило форму корпоративного ладу суспільства. Попередній період (коли уся власність належала державі) можна охарактеризувати як державний корпоративний лад. Економічна трансформація з приватизацією державної власності і нагромадженням капіталу призвела до формування об'єктивно невизначеної корпоративної системи, що зберегла реальне відчуження працівників від засобів виробництва (при цьому трансформувався характер експлуататорських відносин). 3. Марксистський підхід до класів як великих соціальних груп, що відрізняються одна від одної за своїм місцем та роллю в системі суспільного виробництва, є найбільш зручним для макросистемного аналізу соціально-класової структури суспільства. Застосовуючи цей підхід, автор приходить до висновку, що в сучасному українському суспільстві відбувається процес становлення п'яти основних класів: 1) клас крупних власників засобів виробництва та фінансових ресурсів; 2) клас державних управлінців; 3) середній клас; 4) клас привілейованих найманих робітників приватного і державного секторів економіки, що де-факто мають власність, отримують середні або низькі доходи; 5) клас непривілейованих найманих робітників з середніми або низькими доходами, які не мають власності чи мають її формально. 4. Соціально-класову структуру сучасного українського суспільства не можна вважати сформованою остаточно. Сам процес трансформації соціально-класових відносин характеризується нестабільністю та суперечливістю. Так, інтенсивність розвитку одних соціальних класів сполучається з повільним становленням інших (наприклад, середнього класу), зростання внутрішньої напруженості, антагонізм – з процесом формування певних соціально-класових відносин, за яких починають враховуватися права й економічні інтереси кожного класу. 5. Кожен з п`яти класів відіграє свою роль у суспільстві. Основна функція крупних власників засобів виробництва та фінансових ресурсів – акумуляція і відтворення капіталу; державних управлінців – участь в управлінні соціально-економічним життям суспільства; середнього класу – вплив на різноманітні сфери громадського життя у якості основного інвестора, носія демократизації суспільства, гаранта політичних та економічних свобод; непривілейованих та привілейованих найманих робітників – виробництво матеріальних благ та надання певних послуг. 6. Розвиток соціально-класової структури українського суспільства відбувається під впливом двох процесів: тенізації та маргіналізації. Ці два фактори набули великих розмірів і є реальною загрозою для соціальної стабільності всього суспільства. 7. Ринок праці є економічним індикатором соціального розвитку суспільства. Поява нового роду професій на основі змінившихся виробничо-майнових відносин сигналізує про утворення нового соціального класу. Придбання конкретним індивідом професії є одним з основних елементів включення його в систему економічних, а отже і класових відносин. 8. В умовах становлення сучасного ринкового господарства заробітна плата перестала повною мірою виконувати свої економічні функції: відтворюючу (тому що не забезпечує для більшості працюючих і їхніх родин нормального відтворення робочої сили), розподільну (оскільки не сприяє соціальній справедливості при розподілі доходів), стимулюючу (тому що практично не залежить від кінцевих результатів праці, а особливо від якості роботи). Заробітна плата для переважної частини населення перестає бути основним джерелом доходу і, тим більше, джерелом інвестування в “людський капітал”. 9. Найбільш сприятливою перспективою для розвитку системи соціальної стратифікації сучасного українського суспільства є формування стабільного середнього класу. При цьому різниця в основних показниках рівня життя людей не повинна бути значною і основні розходження між індивідами повинні лежати в сфері культури і вільного вибору життєвого стилю. Такий шлях розвитку дозволить вчасно виявляти і регулювати соціальні конфлікти, що виникають на ґрунті розходження інтересів між представниками різноманітних соціальних груп, призведе до створення суспільства, у якому більшості населення будуть гарантовані їхні законні права, створені умови для задоволення потреб і реалізації їхніх інтересів. 10. Посилення ринкової орієнтації і ринкових тенденцій у сфері економіки повинно відбуватися на тлі аналогічного посилення ролі держави в соціальній сфері. Держава повинна контролювати стратифікаційні процеси сучасного суспільства за допомогою ефективного використання економічних, адміністративних, правових, інституціональних і соціально-психологічних інструментів. | 