Анотація до роботи:

Чаусовський О.М. Економічні інститути: зміст і реформування у транзитивній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти науки України, Донецьк, 2003.

Дисертаційну роботу присвячено аналізу економіки з позицій неоінституціоналізму. Обґрунтовується висновок, що неоінституціоналізм дозволяє досліджувати процес становлення ринкових відносин у постсоціалістичних державах з урахуванням неформальних регуляторів господарської діяльності, національних традицій і культури. Досліджується сутність, зміст і структурна організація економічних інститутів, виявлено та класифіковано основні протиріччя в системі економічних інститутів транзитивної економіки.

Також робиться висновок, що характерною рисою перехідних економічних систем є їх деінституціональний стан і зрушення від формальних інститутів до неформальних практик. Отримані результати дисертаційного дослідження дозволили автору розробити певні теоретичні та практичні рекомендації щодо створення ринкового інституціонального середовища в економіці України.

Дисертація містить постановку та теоретичне вирішення нової наукової проблеми – реформування планової економічної системи в рамках неоінституціональної парадигми. В межах цієї проблеми основними висновками, що мають концептуальний характер і науково-практичне значення, є:

1. Успішна трансформація економіки України неможлива без усебічного критичного освоєння сучасної економічної теорії. Неоінституціональна економічна теорія – це якісно новий етап у розвитку неокласичної традиції, який долає багато обмежень, властивих попереднім неокласичним моделям, і дозволяє досліджувати економіку з урахуванням неформальних практик, національних традицій, звичаїв і культури.

2. Інститути в цілому характеризуються вельми багатою і складною внутрішньою організацією. Опис структури інститутів залежить від обраних критеріїв. У залежності від способу затвердження розрізняють формальні і неформальні інститути. Формальні інститути, представлені юридичними нормами і законами, фіксують існуючі виробничі відносини. Вони мають публічні механізми захисту і припускають примус до виконання. За ступенем охоплення формальні інститути поділяються на загальні й особливі. До загальних формальних обмежень відносяться закони, а до особливих формальних обмежень – письмові ділові контракти, які визначають права й обов'язки сторін, що їх підписали.

3. Формальні норми і правила, які утворюють правову та регулюючу інфраструктуру, формують певну ієрархію, структуруючу інституціональне середовище. Найбільш загальні норми в цій ієрархії представлено конституційними правилами. Перехідний період в усіх постсоціалістичних країнах ознаменувався прийняттям нових конституцій, що фіксують норми демократичного суспільства. Однак в умовах відсутності демократичних традицій і цивільного суспільства норми в Конституції України слід прописувати більш чітко і детально.

4. Нові формальні інститути є важливими як фактор, що впливає на еволюцію неформальних практик. Вони повинні не тільки забезпечити «гру за правилами», але й змінити характер неформальних взаємодій, які повинні стати максимально публічними і відкритими, затверджувати сучасні демократичні форми господарювання і ведення бізнесу.

5. Неформальні інститути – це неписані правила, домовленості і норми поведінки. Їх максимально персоніфіковано, позбавлено стійкого автоматизму, вони формулюються в загальних термінах і не забезпечені надійними санкціями проти можливих порушень. Але саме аналіз неформальної складової «правил гри» в економіці дозволяє дати вичерпну оцінку інституціонального середовища, розкрити систему стимулів, забезпечити високу ефективність державної економічної політики. Структурно неформальні інститути включають, по-перше, сукупність соціальних норм, джерелом яких є культура (соціопсихологічні та соціокультурні неформальні інститути), і, по-друге, неформальні економічні норми, що безпосередньо генеруються системою формальних норм і направляють економічну поведінку людей і організацій (неформальні інститути ділової поведінки). Тому у своїй єдності формальні інститути і неформальні інститути ділової поведінки є формою існування економічних відносин.

6. Центральним моментом перехідної економіки України є сумісність соціопсихологічних і соціокультурних неформальних інститутів та формальних правил. Конвергенція формальних інститутів із соціопсихологічними і соціокультурними нормами і правилами є можливою в тому випадку, коли тенденція розвитку неформальних норм сумісна з логікою розвитку формальних інститутів. Отже розгляд і урахування етнічної структури українського народу, його менталітету, характеру і національної психології є однією з умов успішного становлення ринкової економіки. Тільки розвиток на основі власної ідентичності здатен швидко й ефективно вивести Україну на траєкторію соціально-економічного прогресу.

7. Вирішальний фактор у виборі інститутів – прагнення скоротити трансакційні витрати. Через недостатню ринкову культуру в умовах перехідної економіки України велику питому вагу в структурі трансакційних витрат займають витрати опортуністичної поведінки, які можна знизити за допомогою ефективної моделі державної соціальної політики. Аналіз моделей соціальної політики в економічних системах змішаного типу дозволяє зробити висновок, що для України, з урахуванням сформованих традицій, найбільш прийнятною була б ордоліберальна модель.

8. Реалізація наведеної моделі вимагає проведення ефективної соціальної політики, до інструментів якої ми відносимо: державне регулювання доходів населення, соціальне партнерство, регулювання ринку праці з відповідною інституціональною структурою й інфраструктурою. Відсутність цих інститутів та заходів державного регулювання в соціальній сфері і викликає зростання витрат опортуністичної поведінки, що сприяє криміналізації економіки, формуванню тіньового сектора, розростанню масштабів опортунізму у поведінці суб'єктів ринку.

9. Створення та зміна правил, за якими діють економічні агенти, реалізовується на політичному ринку в рамках представницької демократії. Представницька демократія має ряд безсумнівних переваг. Однак вибір оптимальних інститутів натрапляє на деякі труднощі і часто відбувається формування неефективних інститутів, оскільки механізми парламентської демократії не бездоганні. Недосконалість політичного ринку проявляється в маніпулюванні голосами внаслідок недосконалості регламенту, бюрократизмі, логроллінгу, пошуку політичної ренти, лобізмі. Тому стратегічною задачею інституціональних перетворень у пострадянській Україні є зміна конституційних норм, які б забезпечили реальний поділ і стійкий баланс усіх трьох гілок державної влади: законодавчої, виконавчої і судової. Домінування виконавчої гілки загрожує невиконанням законів, безконтрольністю, сваволею, зловживаннями і корупцією.

10. Існують два варіанти розвитку інститутів: еволюційний та революційний. Еволюційний варіант зміни формальних інститутів передбачає трансформацію існуючих неформальних інститутів у формальні. Розвиток формальних інститутів відтворює вже сформовані на рівні неформальних рамок тенденції чи просто нові правила взаємодії агентів. Еволюцію інститутів справедливо розглядати з погляду короткострокової і довгострокової перспективи. У довгостроковому плані виживають, зберігаються і поширюються ті інститути, що мають найбільшу ефективність для суспільства. Однак у більш короткостроковій перспективі стійкими можуть виявитися не тільки соціально доцільні інститути, але й інститути з неоптимальними випадковими ознаками (тому держава повинна активно впливати на інституціональне середовище в економіці). До виживання інститутів з неоптимальними ознаками приводить хреодний ефект і ефект гіперселекції. Революційний варіант інституціонального розвитку припускає зміну формальних норм на основі уже відомих зразків: інститути, прямо перенесені з теоретичної моделі на практику; відтворення інститутів, приклади яких існували в історії даної країни в минулому; імпорт інститутів, що існують в інших країнах. Ринкові реформи в Україні й інших країнах СНД багато в чому ґрунтуються на стратегії імпорту інститутів. Владні структури, виходячи з прийнятої ними концепції економічного розвитку, створюють умови для становлення або законодавчим порядком формують інститути, які раніше у країні були відсутні.

11. Особливістю перехідних економік є деформалізація інституціональ-ного простору. Головна причина деформалізації формальних інститутів полягає у відсутності законів та працездатних механізмів контролю за їх дотриманням. Існує кілька підходів до вирішення цієї проблеми: юридичний, силовий, утилітаристський і ідеологічний. Одним з найбільш важливих кроків у напрямку захисту прав власності, контрактів, а також посилення регулюючої ролі держави повинне стати формування незалежної, ефективної судової системи.

12. Трансформаційні процеси переходу від централізовано-планової до соціально орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку національної економіки об'єктивно вимагають адекватних цілеспрямованих дій з боку держави, яка виконує в умовах переходу, крім функцій загального порядку, характерних для стабільної державно-політичної системи і змішаної економіки, цілий ряд специфічних системотворчих функцій, покликаних забезпечити якомога менш болісний перехід до ринкової економіки: по-перше, перебудова відносин власності, їх специфікація і захист; по-друге, створення і зміна правил та норм, за якими діють економічні агенти; по-третє, формування конкурентного середовища; по-четверте, сприяння у формуванні інфраструктури ринкового господарства. Від успішного виконання цих задач, як уявляється, багато в чому залежать перспективи української державності.

13. Найважливішим інструментом системних перетворень виступає монетарна політика держави. Подальший розвиток грошово-кредитної і банківської системи України повинен припускати: підвищення ролі Національного банку в регулюванні грошових потоків і грошового ринку; підвищення ефективності дисконтної політики; стимулювання населення у фінансуванні інвестиційних проектів і зростанні довіри до банківських депозитів; установлення механізмів стимулювання українських банків-інвесторів; створення за прикладом багатьох розвинених країн системи пільгового державного кредиту малому і середньому бізнесу; законодавче визнання того, що кредит є власністю банку, неповернення кредиту – це порушення права власності, за що винні зобов’язані нести кримінальну відповідальність; форсований розвиток чекового і вексельного обігу як ефективного засобу розширення грошового обігу і відповідно вітчизняного ринку; програма діяльності уряду в аспекті прогнозованих макромонетарних параметрів повинна припускати зростання рівня монетизації економіки.

Публікації автора:

Монографія

Чаусовский А.М. Формальное и неформальное в экономике. – Монография. – Донецк: ДонНУ, 2001. – 206 с.

Навчальний посібник з грифом

Міністерства освіти і науки України

Чаусовский А.М. Экономическая политика: Учебное пособие. – Донецк: КИТИС, 2000. – 130 с.

Статті у провідних наукових фахових виданнях

1. Чаусовский А.М. Собственность как единство экономического содержания и юридической формы // Вісник Донецького університету. – Серія «Економіка і право». – Донецьк, ДонДУ. – 1998. – № 2. – С.35-38.

2. Чаусовский А.М., Борецкая Н.П. Институционально-эволюционный подход как методология регулирования процессов банкротства и финансового оздоровления предприятия // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий: Сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти; Редкол.: В.Н.Амитан (отв. ред.), Н.И.Конищева (науч. ред.) и др. – Донецк. – 1998. – С.155-158. Особистий внесок: розкрито сутність і структурну організацію економічних інститутів.

3. Чаусовский А.М. Управление бюджетным дефицитом в условиях кризиса // Вісник Донецького університету. – Серія «Економіка і право». –Донецьк, ДонДУ. – 1999. – № 1. – С.101-105.

4. Ющенко Н.К., Чаусовский А.М. Внешнеэкономическая политика современной Украины: проблемы и перспективы // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. науч. тр. – Донецк: «Донеччина», 1999. – С.224-228. Особистий внесок: обґрунтовано роль економічних інститутів у реалізації зовнішньоекономічної політики.

5. Чаусовский А.М. О функциях государства в транзитивной экономике // Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Общ. ред. П.В.Егорова. – Донецк, ДонГУ, 1999. – С.55-60.

6. Чаусовский А.М. Эволюция концепций роли и функций государства в экономике // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. – Донецк: Донеччина, 2000. – С.164-166.

7. Хмелевський І.О., Чаусовський О.М., Авраменко О.В. Держава в системі розподілкових відношень // Вісник Донецького інституту туристичного бізнесу. – Серія «Підприємництво, менеджмент та маркетинг» (в туристичній сфері). – Донецк, ДИТБ. – 2000. – №4. – С.51-56. Особистий внесок: розкрито роль держави як інституту в системі розподільних відносин.

8. Чаусовский А.М. Социопсихологические составляющие экономических реформ // Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Под общ. ред. П.В.Егорова. – Донецк, ДонГУ, 2000. – С.39-42.

9. Чаусовский А.М. Методология анализа хозяйственных систем: экономический институционализм // Вісник Донецького університету. – Серія «Економіка і право». – Донецьк, ДонНУ. – 2000. – № 2. – С.207-211.

10. Чаусовский А.М. Методология экономического рационализма Homo Economics: пределы применимости // Економіка: проблеми теорії та практики. Збiрник наукових праць. Випуск 56. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. – С. 18-22.

11. Чаусовський О.М., Баранник Ю.Г. Інституціоналізм як теоретична основа системних перетворень // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі. – Серія «Економічні науки». – Донецьк: ДонДУЕТ. – 2001. – №2. – С.22-26. Особистий внесок: розглянуто основні напрямки інституціональної трансформації перехідної економіки.

12. Чаусовский А.М. Собственность: институциональный аспект // Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Под общ. ред. П.В.Егорова. – Донецк, ДонНУ, 2000. – С.37-42.

13. Чаусовский А.М., Канивец Е.П. Методология современной институционально-эволюционной теории // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины: региональный аспект. Сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2001. – С.501-502. Особистий внесок: обґрунтовано різницю між методологією нової інституціональної теорії і неоінституціоналізмом.

14. Чаусовский А.М. Экономические институты: сущность, структура, функции // Економіка: проблеми теорії та практики. Збiрник наукових праць. Випуск 96. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 90-96.

15. Чаусовский А.М. Экономическая политика институционального обустройства переходной экономики // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. Т.2 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти; Редкол.: Амоша А.И. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2001. – С. 38-46.

16. Чаусовский А.М. Неформальные институты в условиях реформируемой экономики Украины // Финансы, учет банки. Сборник научных трудов. Выпуск 5 / Под общ. ред. д.э.н., проф. Егорова П.В. – Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2001. – С. 23-30.

17. Ющенко Н.К., Чаусовский А.М. Институциональные преобразования в переходной экономике в системе факторов экономического роста // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 34. – Донецьк: ДонДТУ, 2001. – С. 84-89. Особистий внесок: визначено та охарактеризовано основні напрямки вдосконалення політичного ринку, в межах якого відбуваються інституціональні зміни.

18. Чаусовский А.М. Контракт в системе отношений собственности // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Випуск 5. 2002 рік. Тернопіль. Економічна думка – 2002. – С. 179 -181.

19. Чаусовский А.М. Экономический институционализм: современные направления и концепции // Вісник Донецького університету. – Серія “Економіка і право”. – Донецьк: ДонНУ. – 2002. – № 1 – С. 33-37.

20. Чаусовский А.М. Институциональная трансформация: власть и собственность // Финансы, учет, банки: Сборник научных трудов. Выпуск 6 / Под общ. ред. П.В. Егорова. – Донецк: ДонНУ, Издательство “УкрНТЭК”, 2002. – С. 11-15.

21. Чаусовский А.М. Рынок: идеальный тип и украинская действительность // Економіка: проблеми теорії та практики. Збiрник наукових праць. Випуск 161. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 12-18.

22. Чаусовский А.М. Социальная политика как фактор сокращения трансакционных издержек // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины: региональный аспект. Сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2003.– С. 726-729.

Статті в інших наукових виданнях

1. Чаусовский А.М. Экономические интересы и механизм их согласования в условиях развитого социализма // Рукопис деп. В ИНИОН АН СССР, № 21537 от 11.07.85. – Новая советская литература по общественным наукам: экономика. – 1985. – № 12. – С.72.

2. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Роль экономических интересов в процессе реализации закона экономии времени // Закон экономии времени и его использование в процессе совершенствования социализма. – Донецк, 1987. – Рук. деп. ИНИОН АН СССР, № 29985 от 7.05.88. – Новая советская литература по общественным наукам: экономика, 1988. – № 2. – Особистий внесок: визначено та охарактеризовано колективні економічні інтереси.

3. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Самоуправление и повышение роли трудовых коллективов в ускорении научно-технического прогресса // Ускорение научно-технического прогресса – главное направление интенсификации производства. – Донецк, 1989. – Рукопис. деп. В ИНИОН АН СССР, № 37630 от 18.04.89. – Особистий внесок: визначено роль виробничого самоврядування як фактора економічного зростання.

4. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Направления совершенствования структуры общественного производства // Интенсификация – экономическая категория расширенного воспроизводства. – Донецк, 1990. – Рукопис. деп. в ИНИОН АН СССР № 44188 от 20.03.91. – Новая советская литература по общественным наукам: экономика. – 1991. – № 5. – Особистий внесок: розглянуто роль і місце демократичного централізму у структурній організації виробництва.

5. Чаусовский А.М. Современная структура отношений собственности // В сб. «Государственное регулирование экономики в условиях многообразия форм собственности». – Донецк, 1993. – Рукопис. деп. В УкрИНТЭИ № 103-Ук93 от 4.02.93 // ИНИОН, 1993, № 70р-93 от 25.02.93.

6. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Государственный сектор в системах рыночного типа // Ученые записки профессорско-преподавательского состава учетно-финансового факультета «Экономика и финансы в условиях подготовки реформ народного хозяйства Украины». – Часть I: Модели социально-экономического развития Украины в современных условиях. – Ред. кол.: Н.В. Леонова, Т.А. Токарева, И.В. Бешуля. – Донецк: ДонГУ. – 1995. – 124 с. – С.43-45. Особистий внесок: визначено та охарактеризовано основні типи державних підприємств в ринковій економіці.

7. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Предмет экономической теории и его эволюция // Сборник научных статей профессорско-преподавательского состава учетно-финансового факультета «Особенности развития рыночной экономики в переходный период». – Донецк: ДонГУ. – 1996. – 200 с. – С.15-18. Особистий внесок: визначено предмет сучасної неокласичної теорії.

8. Чаусовский А.М. Социокультурный и социопсихологический компоненты институциональной трансформации // Світова цивілізація і міжнародні відносини. – Науковий журнал. – 2002. – №1. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет. – С. 223-230.

9. Чаусовский А.М. Стратегия государственной денежно-кредитной и бюджетно-налоговой политики в условиях кризиса // Соцiальнi прiоритети в транзитивнiй економiцi. – Збiрник наукових праць. – Харкiв: ХIБМ, 1999. – С.129-133.

10. Чаусовский А.М. Экономический механизм социальной политики // Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні. Збірник наукових праць. – Харків: ХІБМ, 2000. – С.51-56.

Матеріали конференцій та тези доповідей

1. Чаусовский А.М. Государственная собственность в структуре рыночной экономики // Тезисы докладов вузовской научной конференции профессорско-преподавательского состава по итогам научно-исследователь-ской работы: экономические науки. – Отв. ред. Марченко А.А. – Донецк: ДонГУ. – 1993. – С.8.

2. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. О науке и предмете экономической теории // Сучасні проблеми сталого соціального розвитку регіону: пріоритети і шляхи вирішення: матеріали науково-практичної конференції. – Донецьк: ДІРСП. – 1998. – С.12-18. Особистий внесок: ідентифікований предмет сучасної економічної теорії.

3. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Институционально-эволюционный подход и проблемы переходной экономики // Матеріали науково-методичної конференції з проблем викладання фундаментальних дисциплін: Ч.ІІ. Природні й економічні науки / Ред.кол.: Шульга В.Г. (відповід. ред.) та ін. – Донецьк: ДонДУ, 1999. – С.95-100. Особистий внесок: розкриті особливості традиційного інституціоналізму як течії економічної думки.

4. Канивец Е.П., Чаусовский А.М. Неоінституціоналізм // Труди Всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання». – Донецьк: ДонНУ, 2000. –С.247-249. Особистий внесок: визначена методологія сучасної економічної теорії.

5. Чаусовский А.М., Ющенко Н.К. Институциональная организация транзитивной экономики как условие экономического роста // Материалы IV Международной научной конференции молодых ученых-экономистов «Проблемы обеспечения экономического роста». – Донецк: РИА ДонГТУ, 2001. – С. 52-54. Особистий внесок: розкрито роль інститутів у подоланні економічної кризи.

6. Чаусовский А.М. О роли институтов в условиях рынка // Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства. – Матеріали науково-практичної конференції 24-25 травня, м. Харків / Харк. ін-т бізнесу і менеджменту; Консорціум з удосконалення бізнес-освіти в Україні (СЕUМЕ); Харк. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна та ін.; Відп. ред. Тимошенков. – Х., 2001. – С. 57-60.

7. Чаусовский А.М. Экономические институты в условиях рыночной трансформации // Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика). – Матеріали регіональної науково-практичної конференції 25-26 квітня 2002 р. – Харків: ХІБМ, 2002. – С. 110-114.