Дослідження основних напрямів реалізації економічних інтересів в особистих селянських господарствах на етапі перехідної економіки дозволили сформулювати наступні висновки: 1. Економічні інтереси є об'єктивними мотивами дій економічних суб'єктів, що зумовлені матеріальною зацікавленістю в певній діяльності та місцем даного суб'єкту в системі виробничих відносин. В ринкових умовах всі господарюючі суб'єкти здійснюють вибір виду власної діяльності на основі співставлення очікуваних вигоди та витрат. 2. Особисті селянські господарства в сучасних умовах є необхідною формою створення підприємницького класу на селі, економічні інтереси якого ефективно реалізуються при взаємодії з економічними інтересами інших суб'єктів господарювання та держави. Вважаємо, що особисті селянські господарства – це особлива, основана на приватній формі власності форма господарювання селян (як фізичної особи), що передбачає виробництво, переробку, споживання сільськогосподарської продукції та реалізацію її надлишків. 3. Особисті селянські господарства є багаточисельними дрібними господарствами, що займають домінуючі позиції в багатьох сферах сільськогосподарського виробництва. Однак, незважаючи на значну економічну та соціально-політичну роль особистих господарств, їх діяльності не приділяється достатня увага. Особисті селянські господарства функціонують за умов відсутності організаційно-правових основ, які б регламентували їх діяльність та захищали від дискримінації. Позбавленість особистих селянських господарств правового статусу обмежує їх доступ на ринок, до межрегіональних, інформаційних, фінансових ресурсів, виключає укладання договорів. У зв'язку із цим пропонується: враховуючи зміну ролі та значення особистих господарств, посилення їх питомої ваги у виробництві товарної продукції надати їм статус “особисте селянське господарство” замість “підсобного”; подальше функціонування особистих селянських господарств, підвищення їх ефективності потребує негайного прийняття Закону “Про особисте селянське господарство”, в якому необхідно визначити цілі та предмет їх діяльності, права, обов'язки, порядок взаємовідносин з іншими формами господарювання в сучасних ринкових умовах. 4. В умовах перехідної економіки особисті селянські господарства вирішують важливі соціальні задачі на селі. По-перше, сприяють більш повному використанню трудових ресурсів сім'ї, значну частину робіт виконують пенсіонери та підлітки. По-друге, близько 440 тис. селян Миколаївської області, завдяки веденню особистого господарства забезпечують значну частину своїх потреб в продуктах харчування. Особисті селянські господарства є вагомим гарантом від можливих негараздів в суспільному виробництв, зокрема і невиплата, або затримка заробітної плати, соціальної незахищеності, тощо. По-третє, надходження від особистих господарств в середньому складають 68,2% сукупних доходів селян Миколаївської області, а в окремих високотоварних господарствах ще більше. Особисті селянські господарства виконують і соціально-політичні функції. У Миколаївській області 33% сільського населення зайнято працею в особистих селянських господарствах. Селяни, що залишилися без роботи працюють в своєму господарстві, а дехто навіть наймається в інші особисті господарства. Це призвело до розширення особистих селянських господарств, підвищення їх товарності та деякою мірою загальмувало міграцію сільського населення. Аналіз соціальних функцій свідчить про необхідність розширення практики залучення безробітних до особистих селянських господарств. З цією метою доцільно розробити спеціальне положення про зарахування до трудового стажу праці в особистих господарствах, з гарантією соціального та пенсійного забезпечення як робітників суспільного виробництва. 5. В результаті досліджень встановлено, що в багатьох випадках структура виробництва в особистих селянських господарствах не відповідає раціональній, відчувається дефіцит технологічної та економічної досвідченості власників. Адже власники повинні не лише мати бажання вести особисте господарство, а й здійснювати прогнозування розвитку господарства, планувати поточну господарську діяльність. З цією метою пропонується наступне: Вибір виробничого напряму особистого селянського господарства до ціль но проводити із врахуванням ряду об'єктивних факторів, найбільш вагомими серед яких є: забезпеченість земельними угіддями та їх якісний склад; склад сім'ї та запас трудових ресурсів; місце знаходження ринків збуту, їх особливості, наявність транспорту; можливість переробки продукції. Ці та інші фактори обумовлюють особливості щодо підходів при обґрунтуванні об'ємів та параметрів особистих селянських господарств. В дисертації запропоновано модель оптимізації структури особистого селянського господарства, яка може бути використана як базова. 6. Вивчення діяльності особистих селянських господарств показало, що ведення господарства поодинці знижує обсяги виробництва та негативно позначається на їх розвитку. Дослідженнями доведено, що без об'єднання зусиль на кооперативній основі практично неможливо здійснювати ефективне господарювання. Тому пропонується створювати кредитно-маркетингові кооперативи особистих селянських господарств, що дозволить поліпшити комплекс послуг та суттєво скоротити фінансові ризики. 7. У розрахунках із сільськогосподарськими підприємствами (при визначенні вартості запилення посівів) кооперативам бджолярів доцільно використовувати запропоновану дисертанткою формулу визначення ціни: де 0,85 – коефіцієнт, що визначає частку праці бджіл у запиленні сільськогосподарських культур; Кен – коефіцієнт економічного значення ентомофільного запилення для врожайності сільськогосподарських культур; Ві – вартість валової продукції і -тої культури у поточних цінах; n – кількість запилюваних культур; і – порядковий номер культури; КN – коефіцієнт, що визначає співвідношення нормативної та фактичної кількості бджолосімей на 1 га посівів нектароносів. 8. Особисті селянські господарства потребують дієвої державної підтримки, налагодження сервісного обслуговування населення, розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки й інвентаря з метою скорочення затрат ручної праці, розширення площ землекористування особистих селянських господарств, забезпечення консультативно-інформаційного обслуговування селян. | 