У дисертації містяться теоретичне узагальнення і нове трактування еволюції регіональних економічних процесів у контексті з покращенням використання експортного потенціалу. 1. Використання системного підходу дало можливість визначити ступінь впливу динаміки чинників виробництва на тенденції розвитку експорту в регіональному масштабі. Побудовані на його основі моделі дозволяють стверджувати, що енергоємність продукції – основний чинник, який визначатиме величину експорту. Спостерігається тенденція зростання ролі енерго- і матеріалоємності продукції для територій з великими обсягами експорту. Множинні регресії, підтверджені кластерним аналізом, дозволяють найточніше прогнозувати величину експорту і давати їй оцінку для окремих територій. 2. Розуміння особливої ролі доданої вартості в міжнародному обміні покликане сприяти модифікації концепції діяльності вітчизняних товаровиробників на зовнішніх ринках, подоланню протиріч в інтересах експортерів і території, оптимізації структури експорту та імпорту відповідно до критеріїв ефективності. 3. Матрична форма структурування експорту та імпорту дозволила застосувати двомірний підхід при визначенні приоритетних напрямків використання доданої вартості як визначальний елемент зростання ефективності використання експортного потенціалу. 4. Оскільки в процесі підвищення конкурентоспроможності регіональної економіки визначальне місце мають якісні показники господарювання, у роботі обґрунтовані шляхи їх покращення шляхом поглиблення поділу і кооперації праці. За допомогою спеціально розробленої методики була з’ясована невідповідність рівня якісних показників господарювання ступеню концентрації виробництва та експорту, що призводить до зниження ефективності зовнішньоторговельної діяльності. На цій підставі робиться висновок про необхідність територіальної і виробничої децентралізації, в результаті чого на стадії створення проміжного продукту збільшується чисельність самостійно функціонуючих у ринковому режимі виробничих одиниць, зростає інтенсивність товарообмінних операцій, що зумовлює тенденції до підвищення якісних показників господарювання і конкурентоспроможності продукції. 5. У процесі децентралізації на ринку зменшується питома вага кінцевої продукції і збільшується частка проміжної продукції, але в абсолютному виразі зростають обидві ці величини за рахунок позитивної динаміки показників ефективності більшої кількості працюючих у ринковому режимі виробничих одиниць. 6. В якості вимог при обґрунтуванні ступеня експортної орієнтації окремих галузей доцільно використовувати наступне співвідношення між основними показниками: частка галузей в експорті має перевищувати її питому вагу в економіці території; частка доданої вартості галузі в експортованій доданій вартості має бути вища за частку галузі в експорті. 7. У класичній інтерпретації експорт впливає на величину ВНП у бік його збільшення, імпорт – у бік зменшення. Однак ступінь цього впливу безпосередньо залежить від вмісту доданої вартості в експорті й імпорті. Це не суперечить класиці, а тільки конкретизує її з урахуванням нових реалій. 8. Робота вітчизняних підприємств з давальницькою сировиною може бути тільки тимчасовим засобом вирішення соціально-економічних проблем. По суті, це форма привласнення іноземними партнерами виробленої на вітчизняних підприємствах доданої вартості. У регіоні необхідно заповнити відсутню ланку в ланцюжку “видобуток сировини – випуск кінцевої продукції”. За аналогією з міжнародною практикою дану проблему можна вирішити шляхом створення Зон по переробці сировини на експорт, що покликані стимулювати заміну імпорту не тільки проміжної але й кінцевої продукції на внутрішньому ринку. А також сприяти випуску конкурентоспроможної продукції для експорту. 9. Специфіка господарювання в гірських територіях Карпатського регіону зумовлює переважання виробництв і експорту продукції з низьким вмістом доданої вартості. Концепція гірської політики повинна базуватися на тому, що економічний розвиток тут відрізняється від загальноприйнятих підходів і є похідним стосовно основної мети: збереження традиційного способу життя, народних промислів, культурної самобутності, їх відгородження від процесу глобалізації. 10. Для розвитку процесу внутрішньої інтеграції і формування в межах Карпатського регіону загального ринку необхідно синтезувати ринковий і інституційний підходи. З цією метою рекомендується створення асоціативного органу управління, надання окремим кредитно-фінансовим установам додаткових функцій у сфері працевлаштування вільної робочої сили, що посилить економічні механізми регулювання ринку праці. Ритмічність функціонування внутрішньо- регіональної мережі виробничої кооперації і своєчасність взаєморозрахунків може забезпечити Біржа заборгованостей, яка використовує заборгованість як актив, що може купуватися, продаватися, обмінюватися. У цьому ж руслі передбачається функціонування регіонального гарантійного консорціуму. 11. Покращення використання експортного потенціалу Карпатського регіону передбачає вираховування тенденцій еволюції зовнішніх ринків у бік демонополізації під впливом переводу значної частини товарообмінних операцій у сферу нетекономіки. Остання нівелює умови функціонування на ринку як для його традиційних учасників, так і для новачків, вимагає відходу від традиційних маркетингових концепцій і застосування онлайнового маркетингу за допомогою єдиної регіональної комп’ютеризованої мережі. |