1. Сучасний стан забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами незадовільний і характеризується: купівельною неспроможністю оновлення технічних засобів; недостатніми обсягами надходження нової техніки у господарства; низьким рівнем оновлення наявного технічного парку, що навіть не створює умов для його простого відтворення; прогресуючими темпами списання сільськогосподарської техніки; збитковою діяльністю з надання технічних послуг; наявністю на ринку сільськогосподарської техніки неспеціалізованих постачальників; відсутністю чіткого механізму використання іноземних товарних кредитів для отримання сільськогосподарської техніки іноземного виробництва; недостатніми обсягами кредитної підтримки для придбання сільськогосподарської техніки; нерозвиненістю і недосконалістю лізингових відносин тощо. Наявна сільськогосподарська техніка задовольняє технологічну потребу підприємств у тракторах – на 47 %, зернозбиральних комбайнах – 42, кукурудзозбиральних комбайнах – 42, бурякозбиральних комбайнах – 60, а сівалок – 52 відсотка. У разі коли зниження рівня забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами не буде зупинено, через 5 – 6 років у сільському господарстві може настати техніко-технологічна катастрофа. 2. Виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від впровадження прогресивних технологій, забезпеченості сільськогосподарських підприємств сучасними технічними засобами та високопродуктивного їх використання. У зв’язку з необхідністю розгляду поняття „забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами” як широкої системи в наукових дослідженнях і на практиці доцільно розглядати його як систему законодавчо-нормативних, організаційно-економічних, інвестиційних, інноваційних, фінансових, маркетингових, інформаційних та інших заходів і механізмів, спрямованих на задоволення потреби сільськогосподарських підприємств у необхідних їм технічних засобах та технічних послугах. Розгляд зазначеного поняття у широкому значенні забезпечує комплексність вивчення та розв’язання проблеми технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств. 3. Обов’язковою умовою розв’язання проблеми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами є досягнення ефективності, що передбачає багатоваріантність і комплексність підходів в аналітичних, прогнозних, проектних та планових розрахунках. Проте існуюча методика визначення витрат на експлуатацію сільськогосподарської техніки недостатньо повно враховує особливості сучасної аграрної економіки. З метою подальшого розвитку методології визначення витрат на експлуатацію сільськогосподарської техніки доцільно використовувати запропоновану в дослідженнях методику, що передбачає відокремлення витрат на мастила й фільтри від витрат на паливо; врахування витрат на страхування і на погашення комерційного кредиту; визначення розміру витрат на ремонт і технічне обслуговування відповідно до наробітку машин у годинах; врахування витрат на зберігання техніки. 4. Незадовільний стан з технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств значною мірою обумовлюється їх тривалою фінансовою нестабільністю, низьким рівнем дохідності та відсутністю достатніх власних джерел фінансування інвестицій у технічне переозброєння. В останні роки досить низький рівень прибутковості сільськогосподарських підприємств. Підвищення рівня прибутковості сільськогосподарських підприємств потребує здійснення державних заходів щодо усунення міжгалузевих диспропорцій та наслідків цінового диспаритету. 5. Проблему технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств можна частково вирішувати шляхом спільного придбання та використання техніки, особливо високопродуктивної. З метою ефективного використання високопродуктивних машин зарубіжні фермери запроваджують різні організаційно-економічні форми зокрема товариства із спільного використання техніки, кооперативи, підприємства з надання механізованих послуг через машинно-технологічні станції, мехзагони, прокат, оренду техніки. Сфера спільного використання сільськогосподарської техніки в Україні потребує розвитку, а це, в свою чергу, проведення відповідної державної політики. 6. Результати аналізу державної політики України щодо забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами на даному етапі дають підстави зробити висновок про те, що цей процес відбувається без достатнього врахування дії ринкових законів попиту і пропозиції, набутого світового досвіду та здійснюється некомплексно. 7. В сучасній практиці залучення додаткових коштів під технічне забезпечення сільськогосподарських підприємств використовуються різні фінансові механізми, що забезпечують не однаковий вплив на рівень ціни придбання техніки. Порівняно із закупівлею сільськогосподарської техніки за отриманий у комерційного банку кредит ціна на цю техніку при кредитній підтримці держави буде на 16% нижча, а при фінансовому лізингу на 22%. Найдешевшу нову техніку можна придбати в результаті застосування механізму часткової компенсації вартості (за власні кошти підприємств), але її надходит найменше. Така ситуація обумовлена відсутністю у сільськогосподарських підприємств власних обігових коштів. Найвигідніше закуповувати сільськогосподарську техніку шляхом об’єднання двох механізмів – здешевлення відсотків за довгостроковими кредитами та часткової компенсації вартості сільськогосподарської техніки, що знижує ціну на 55%. З метою поширення практики застосування поєднаного механізму органам управління сільського господарства необхідно роз’яснювати його широкому колу сільськогосподарських підприємств. 8. Постачання технічних засобів сільськогосподарським підприємствам на умовах фінансового лізингу через НАК „Украгролізинг”, в порівняні з кредитами забезпечує значний рівень ефективності, це досягається в результаті включення лізингових платежів до валових витрат лізингоодержувача, при залученні кредитів до валових витрат включаються лише відсотки, а повернення кредиту здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після його оподаткування. 9. Технічну політику держави слід формувати виходячи з перспективних завдань і базуючись на технологічній потребі у сільськогосподарській техніці. В сучасних умовах технологічну потребу в сільськогосподарській техніці необхідно визначати виходячи з наявних природно-кліматичних умов і спеціалізації сільськогосподарських підприємств. В розрахунках технологічної потреби у технічних засобах доцільно використовувати запропоновану методику для типових підприємств, визначених на основі кластерного аналізу. Застосування цієї методики підвищує рівень обґрунтованості технологічної потреби сільськогосподарських підприємств. 10. У зв’язку з недосконалістю законодавства, що регулює фінансові механізми забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами, необхідно доповнити Закон України „Про лізинг” положеннями про такий його вид, як оперативний, та такими формами, як міжнародний, повний, пайовий, зворотній, генеральний, компенсаційний, а також запровадження лізингу нерухомого майна; Податковий кодекс України – положеннями щодо оподаткування видів та форм лізингу, які є додатковими джерелами забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами. Це свідчить про те, що нормативна база перебуває в стадії становлення та удосконалення. 11. З метою прискорення проведення заходів щодо технічного переоснащення сільськогосподарських підприємств необхідно удосконалити механізми державного цільового кредитування технічного забезпечення аграрного виробництва шляхом збільшення строку довгострокового кредитування з трьох до 5-10 років. Кредити на три роки слід розглядати як середньотермінові, кредитну підтримку держави слід формувати виходячи з того, що ставка відсотка за довгостроковими кредитами, що сплачує підприємство комерційному банку, не повинна перевищувати 4-5 відсотків річних. Такі заходи нададуть можливість сільськогосподарським підприємствам зупинити різке зниження рівня технічного забезпечення та поступово оновити машинно-тракторний парк до рівня необхідної технологічної потреби. У державному бюджеті замість 552 млн. гривень, передбачених на зазначені цілі у 2007 р., необхідно щороку виділяти на фінансові механізми для забезпечення сільськогосподарських підприємств технічними засобами понад 1,5 млрд. гривень. | 