У дисертації викладено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової задачі формування механізму державного регулювання доходів населення. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки. 1. Ринкові трансформування в Україні супроводжувалися значними втратами у соціальній сфері та доходів населення, зниженням їх купівельної спроможності, посиленням податкового тиску на доходи населення, утворенням значних обсягів заборгованості із заробітної плати та соціальних трансфертів, диференціацією доходів населення, зміною соціальної структури суспільства, поширенням “тіньових” доходів. 2. Динаміка розподілу ВВП за категоріями доходів однозначно свідчить про негативну тенденцію до зниження в його структурі питомої ваги оплати праці найманих працівників, тобто про знецінення робочої сили, що знижує мотивацію до трудової діяльності, та поширення бідності серед найманих працівників. Зменшилось і залишається низьким співвідношення загального обсягу номінальних грошових доходів до обсягу ВВП. 3. Суттєву деформацію зазнала структура грошових доходів населення, насамперед, у напрямку скорочення питомої ваги оплати праці у складі доходної частини балансу грошових доходів та витрат населення. Тривале скорочення частки оплати праці в загальному обсязі грошових доходів, яка і так є недостатньою, свідчить, що рівень життя населення продовжує знижуватись, а основна зайнятість перестає бути головним джерелом життєзабезпечення людей. Безпосереднім результатом такої ситуації є орієнтація широких верств населення на незареєстровану діяльність. Одночасно у структурі доходів швидко збільшувалася частка доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, завдяки надвисоким темпам росту цієї статті. 4. Розгляд динаміки заробітної плати працюючих та її розподіл в умовах ринкових перетворень виявляє надто високу частку бідних серед працюючого населення, що може стати перепоною на шляху подальшого розвитку вітчизняного виробництва. 5. Посилення ролі держави у регулюванні оплати праці має виходити із узгодження складових економічної політики, включаючи структурну, цінову, податкову, зовнішньоекономічну тощо і реалізації заходів, спрямованих на посилення соціальної ефективності реформ, зокрема, через встановлення мінімальної заробітної плати з врахуванням реального економічного зростання і збереженням міжкваліфікаційних співвідношень у оплаті праці, удосконалення системи заробітної плати в бюджетній сфері, розвитку соціального партнерства. 6. Основою реформування оподаткування доходів фізичних осіб має стати справедливий підхід до визначення кола оподатковуваних доходів, податкових діапазонів та ставок оподаткування, що зменшить податкове навантаження на легальний сектор та сприятиме виведенню доходів з тіні. 7. Необхідно змінити існуючу ідеологію надання пільг і встановлення пільгових категорій платників податків, виходячи із заявленого принципу соціальної справедливості (особи, що знаходяться у рівних умовах, сплачують податок на однакових засадах, а особи, що знаходяться з об'єктивних причин у більш складних умовах, мають право на пільги). 8. Пропонується надати право громадянам вибору системи оподаткування – індивідуальних доходів чи сукупного доходу сім'ї (з розрахунку середнього доходу на одного члена сім'ї). Це сприятиме реалізації принципу соціальної справедливості та суспільному і фінансовому зміцненню інституту сім'ї. 9. Для побудови цілісної й ефективної системи оподаткування і соціального захисту населення пропонується вдосконалення оцінки масштабів “тіньової” економіки та запровадження системи сплати єдиного страхового внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і вилученням його з системи оподаткування. 10. Система пенсійного забезпечення потребує структурного реформування, виходячи з необхідності забезпечення справедливого підходу до визначення розмірів пенсій та підвищення рівня доходів населення похилого віку. 11. Розвиток механізмів пенсійного забезпечення повинен відбуватися у напряму створення правових, організаційних економічних та соціальних умов для здійснення населенням пенсійних накопичень. При цьому необхідно запровадити механізм здійснення як обов’язкових, так і добровільних пенсійних накопичень. 12. Проведений аналіз показав, що реформування пенсійного забезпечення повинно відбуватися шляхом запровадження трирівневої пенсійної системи: 1-й рівень – солідарний перерозподільний, 2-й – обов’язковий накопичувальний і 3-й рівень – добровільний накопичувальний. 13. Нова трирівнева пенсійна система дозволить досягти суттєвого підвищення рівня доходів населення після виходу на пенсію, завдяки диверсифікації джерел формування коштів на виплату пенсій, запровадженню прямої залежності між розміром пенсійних внесків та розміром пенсії в накопичу вальних системах, що сприятиме зацікавленості у здійсненні пенсійних заощаджень, урізноманітнення форм пенсійних виплат. Основні розроблені і запропоновані автором рекомендації впроваджено в економічну практику при розробці стратегічних напрямів державної політики доходів. | 